Президент Володимир Зеленський не планує вносити до Верховної Ради кандидатуру Михайла Федорова для повторного призначення на посаду міністра оборони України. Про це 15 липня повідомили два співрозмовники у парламентській фракції «Слуга народу» після зустрічі депутатів із главою держави. Згодом сам Федоров підтвердив, що завершує роботу в Міністерстві оборони та залишає уряд.
За словами співрозмовників, під час зустрічі з фракцією Зеленський заявив про невирішений конфлікт між Михайлом Федоровим і головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. Офіційних подробиць щодо причин і змісту цих розбіжностей станом на 15 липня не оприлюднювали. Тому інформація про конфлікт ґрунтується на словах учасників закритої зустрічі, а не на окремих публічних заявах президента, міністра оборони чи військового командування.
Можливі суперечності між цивільним керівництвом Міністерства оборони та головнокомандувачем мають особливе значення під час повномасштабної війни. Міноборони відповідає за оборонну політику, бюджет, закупівлі, забезпечення військових і співпрацю з міжнародними партнерами. Військове командування визначає оперативні потреби армії, планує застосування сил і має оцінювати, яке озброєння, техніка та ресурси найбільше потрібні бойовим підрозділам.
Від узгодженості між цими ланками залежить швидкість ухвалення рішень і постачання необхідного військовим. Навіть перспективні технологічні програми не можуть бути ефективними без відповідності реальним запитам фронту. Водночас різне бачення пріоритетів здатне затримувати закупівлі, випробування нових систем і масштабування виробництва. Саме тому повідомлення про невирішені розбіжності привернуло увагу на тлі загального перезавантаження Кабінету Міністрів.
За інформацією джерел у «Слузі народу», замість Федорова президент планує запропонувати кандидатуру чинного міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Офіційного подання до Верховної Ради станом на 15 липня ще не було. Відповідно, Клименка слід вважати головним претендентом, а не вже призначеним керівником оборонного відомства.
Конституційна процедура передбачає, що кандидатуру міністра оборони вносить президент, а рішення про призначення ухвалює Верховна Рада. До появи офіційного подання і голосування парламенту остаточна конфігурація керівництва Міноборони залишається невизначеною. Саме тому будь-які повідомлення про майбутнього очільника відомства на цьому етапі мають характер політичних планів і попередніх домовленостей.
Ігор Клименко очолює Міністерство внутрішніх справ і координує роботу структур, які відіграють важливу роль у протидії російській агресії. До системи МВС належать Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій та інші підрозділи. Під час війни вони беруть участь у бойових діях, охороні кордону, евакуації населення, ліквідації наслідків обстрілів і підтриманні безпеки в тилових регіонах.
Можливий перехід керівника МВС до Міністерства оборони означав би помітну зміну в системі управління сектором безпеки. Клименко має досвід керування великою структурою та координації різних служб, однак Міноборони має інші завдання, масштаби фінансування та характер взаємодії з військовим командуванням. Новому керівнику довелося б швидко включитися у роботу з оборонними контрактами, міжнародною допомогою, виробниками зброї та соціальним забезпеченням військовослужбовців.
Після появи інформації про кадрові плани Михайло Федоров опублікував заяву про завершення роботи на посаді. Він назвав великою честю можливість служити українському народові як міністр оборони та підбив підсумки діяльності своєї команди. Федоров окремо перелічив результати, яких вдалося досягти, а також завдання, що залишилися невиконаними.
Його повідомлення фактично підтвердило, що він не розраховує залишитися на посаді після формування нового складу уряду. Водночас Федоров не розкрив подробиць можливих суперечностей із Сирським і не пояснив, чи стали вони головною причиною кадрового рішення. Основну увагу він зосередив на результатах роботи своєї команди та напрямках, які потребують подальшого розвитку.
До переходу в оборонне відомство Федоров був найбільше відомий як керівник цифрової трансформації України. Його робота була пов’язана з розвитком застосунку «Дія», цифровізацією державних послуг, підтримкою технологічних компаній і впровадженням оборонних інновацій. Під час війни його команда також працювала над безпілотними системами, платформою Brave1 і залученням приватного технологічного сектору до потреб Сил оборони.
Саме тому можливе звільнення Федорова порушує питання про подальшу долю технологічних програм, які реалізовувалися під його керівництвом. Україна дедалі більше залежить від швидкого виробництва дронів, засобів радіоелектронної боротьби, роботизованих комплексів, систем зв’язку та програмного забезпечення. Зміна керівника не повинна призвести до зупинки контрактів, втрати темпу або перегляду ефективних рішень лише через кадрову ротацію.
Водночас технологічна модернізація оборони не обмежується закупівлею нових розробок. Важливо, щоб продукція проходила випробування, відповідала потребам військових і своєчасно надходила до підрозділів. Для цього потрібна постійна взаємодія між Міністерством оборони, Генеральним штабом, командуванням видів військ, виробниками й самими бійцями. Будь-яке протистояння між ключовими керівниками може ускладнювати таку співпрацю.
Кадрова ситуація розгортається на тлі відставки всього Кабінету Міністрів. Частина політичних спостерігачів припускає, що урядове перезавантаження могло бути пов’язане, зокрема, з наміром змінити керівника Міністерства оборони. Офіційно це припущення не підтверджене. Відставка уряду лише створює можливість сформувати новий склад Кабміну та окремо визначити кандидатів на ключові посади.
Раніше 15 липня Зеленський заявив, що рішення щодо кандидатури міністра оборони буде ухвалене після консультацій із чинним керівництвом відомства, військовим командуванням, фракцією «Слуга народу» та кандидатом на посаду прем’єр-міністра Сергієм Корецьким. Це свідчило, що на момент заяви остаточне кадрове рішення ще проходило політичне й управлінське погодження.
Для суспільства ключовим залишається питання не лише про прізвище майбутнього міністра, а й про причини зміни керівника оборонного відомства. Під час війни кадрові рішення у сфері оборони безпосередньо впливають на довіру військових, міжнародних партнерів, виробників і громадян. Влада має пояснити, які проблеми повинна розв’язати ротація та які результати очікуються від нового керівництва.
Станом на 15 липня відомо, що Федоров підтвердив вихід з уряду, а його повторне подання на посаду міністра оборони не планується. Ігор Клименко називається головним претендентом, однак остаточне рішення ще має бути оформлене президентським поданням і голосуванням Верховної Ради.
Головним тестом для майбутньої ротації стане безперервність оборонного управління. Україна не може дозволити собі пауз у закупівлях, постачанні зброї, розвитку безпілотних систем та координації з партнерами. Нове керівництво має продовжити ефективні програми й забезпечити робочі відносини з головнокомандувачем, щоб внутрішні суперечності не впливали на можливості армії.
