Сполучені Штати розпочали процес надання Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot. Про це повідомив високопосадовець України, обізнаний із перебігом переговорів. За його словами, питання вже вийшло за межі політичних заяв і перейшло до практичного опрацювання, а американська компанія Lockheed Martin, яка виробляє перехоплювачі PAC-3, підтримує можливість передання відповідного права українській стороні.
Співрозмовник очікує, що переговори та погодження просуватимуться швидше, ніж прогнозували ще кілька місяців тому. Водночас початок ліцензійного процесу не означає негайного запуску серійного виробництва. Сторонам необхідно узгодити обсяг переданих технологій, вимоги до безпеки, місце розміщення потужностей, перелік залучених підприємств і порядок постачання критичних компонентів. Окремим питанням залишатиметься контроль США за використанням технологій і готової продукції.
Політичний сигнал щодо локалізації виробництва ракет Patriot раніше подав президент США Дональд Трамп. Він заявив про готовність дозволити Україні виготовляти перехоплювачі, пояснюючи це обмеженими можливостями Сполучених Штатів швидко передавати Києву необхідну кількість готових ракет. Для України така згода має стратегічне значення, оскільки російські війська посилюють удари балістичними ракетами, а запаси боєприпасів до Patriot залишаються обмеженими.
15 липня президент Володимир Зеленський підтвердив, що Україна наблизилася до можливості виробляти ракети для систем Patriot. Під час заходів до Дня Української Державності він заявив, що в разі завершення домовленостей Україна може стати третьою державою в історії, яка отримає таке право. Президент подякував американській стороні за політичне рішення та висловив сподівання, що українське виробництво з’явиться якомога швидше.
Patriot залишається ключовим елементом захисту українських міст і критичної інфраструктури від балістичних ракет. Саме ці комплекси продемонстрували здатність перехоплювати цілі, проти яких більшість інших наявних в Україні систем протиповітряної оборони є недостатньо ефективними. Росія використовує балістику для ударів по Києву та іншим великим містам, а короткий час підльоту залишає мало можливостей для реагування.
Дефіцит ракет-перехоплювачів сформувався не лише через інтенсивність російських атак. Попит на Patriot різко зріс у багатьох країнах, а війни на Близькому Сході змусили США та їхніх союзників витратити значні запаси засобів протиракетної оборони. Україна фактично конкурує за обмежений ресурс із державами, які також прагнуть захистити свої війська, міста та стратегічні об’єкти.
Найефективніші перехоплювачі PAC-3 MSE виробляє Lockheed Martin. У 2025 році компанія виготовила 620 таких ракет. Навіть цей рекордний для виробника показник залишається невеликим порівняно із сукупним попитом США, України та інших союзників. Американська промисловість розширює потужності, однак будівництво нових ліній, підготовка персоналу й збільшення випуску складних компонентів потребують часу.
Українська локалізація може стати частиною розширення виробничої бази Patriot. Україна має інженерні кадри та досвід масштабування випуску зброї під час війни. Проте PAC-3 належить до технологічно найскладніших перехоплювачів, тому проєкт вимагатиме високої точності, контролю якості та захисту виробництва.
Перший етап може не передбачати повністю замкненого циклу в Україні. Виробництво здатне початися зі складання, виготовлення окремих вузлів, обслуговування або участі українських підприємств у міжнародному ланцюгу постачання. Навіть часткова локалізація дала б змогу накопичувати компетенції, готувати фахівців і поступово зменшувати залежність від поставок готових виробів з одного заводу.
Вибір майданчиків матиме й безпековий вимір. Росія систематично атакує українські оборонні підприємства ракетами та дронами, тому потужності потребуватимуть розосередження, маскування, інженерного захисту та посиленої протиповітряної оборони. Частину операцій можуть організувати разом із партнерами за межами України, однак Київ зацікавлений у тому, щоб отримати власні технологічні спроможності, а не лише доступ до продукції інших держав.
Ліцензія не усуне короткостроковий дефіцит. Навіть за швидкого погодження документів розгортання виробництва складних ракет потребуватиме значних інвестицій і часу. Тому Україна паралельно має домагатися постачання готових перехоплювачів, нових батарей Patriot та інших систем, здатних протидіяти балістиці. Локалізація є рішенням на середню й довгу перспективу, тоді як захист міст потрібен щодня.
Нестача ракет уже позначається на можливостях протиповітряної оборони. За підрахунками Forbes Ukraine, частка збитих російських балістичних ракет знизилася з майже 40% на початку року до близько 20% навесні та майже до нуля всередині літа. Під час масованої атаки на Київ 6 липня українська ППО не змогла знищити жодної балістичної ракети. Ці показники можуть залежати не лише від кількості перехоплювачів, а й від типів ракет, траєкторій, тактики ударів та розміщення комплексів, однак вони демонструють масштаб загрози.
Власне виробництво могло б дати Україні більше передбачуваності у плануванні запасів. Сьогодні кожна поставка залежить від політичних рішень партнерів, наявності ракет на складах і пріоритетів інших держав. Локалізація не зробить країну повністю незалежною, адже частина компонентів і матеріалів ще тривалий час надходитиме зі США, але дозволить включити українські підприємства до виробничого процесу та поступово збільшувати обсяг доступних боєприпасів.
Американські оборонні технології регулюються суворими експортними правилами, тому передання документації, обладнання й програмного забезпечення має пройти необхідні погодження. Підтримка Lockheed Martin є важливим сигналом, але остаточні умови визначатимуть уряди двох держав.
Початок практичного ліцензування є одним із найважливіших зрушень у співпраці України та США у сфері протиповітряної оборони. Якщо домовленість буде реалізована, країна отримає не лише додаткове джерело ракет, а й доступ до технологій, які визначають сучасну протиракетну оборону. Успіх залежатиме від того, наскільки швидко політичне рішення перетвориться на контракти, обладнання, підготовлені підприємства та серійні перехоплювачі.
