У Києві після майже восьмирічної перерви знову повернулися до практичної реалізації одного з найважливіших меморіальних проєктів новітньої історії України — створення музею Революції гідності та Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні. Йдеться не лише про будівництво музейної споруди чи благоустрій окремої території в центрі столиці, а про формування простору національної пам’яті, який має зафіксувати для суспільства події Майдану, подвиг загиблих учасників протестів і ціну демократичного вибору України.
Про відновлення процесу повідомили в Музеї Майдану. Це рішення стало важливим сигналом після тривалого періоду невизначеності, судових обмежень, слідчих дій і бюрократичних перешкод, які роками не дозволяли повноцінно перейти від концепцій та конкурсів до реального створення меморіального комплексу. Для родин Героїв Небесної Сотні, учасників Революції гідності, музейників, істориків і громадськості це питання давно вийшло за межі звичайного інфраструктурного проєкту. Меморіал у центрі Києва має стати місцем тиші, пам’яті, свідчення і відповідальності держави перед тими, хто загинув під час боротьби за свободу.
Ситуація навколо проєкту залишалася складною протягом багатьох років. У грудні 2024 року Міністерство культури фактично заморозило будівництво музею Революції гідності до завершення воєнного стану, а також на три роки після цього. Під це рішення підпадали роботи з реконструкції Алеї Героїв Небесної Сотні, облаштування пішохідної зони, благоустрою, озеленення території та створення повноцінного меморіального середовища. Такий крок викликав занепокоєння серед частини громадськості, адже існувала загроза, що проєкт знову буде відкладений на невизначений термін, попри його символічне значення для країни.
Ідея створення меморіалу офіційно з’явилася ще у 2017 році. Саме тоді держава почала рухатися до оформлення простору пам’яті, який мав би поєднати музейну, дослідницьку, освітню та меморіальну функції. Однак уже в 2019 році процес фактично зупинився. У Музеї Майдану пояснювали, що спорудження меморіалу стало неможливим через арешт земельних ділянок за клопотанням Генеральної прокуратури, а також через відсутність дієвих судових рішень щодо покарання винних за злочини, вчинені під час подій Майдану. У такій ситуації сам музей, за словами його команди, став заручником обставин, які не залежали безпосередньо від музейників чи архітекторів.
У 2021 році будівництво знову було заблоковане через слідство у «справах Майдану». Завершити проєкт планували у 2026 році, однак юридичні обмеження, війна та рішення про замороження робіт поставили ці строки під сумнів. Водночас суспільний запит на створення такого простору не зник. Навпаки, після початку повномасштабної війни значення Майдану в українській історії стало ще очевиднішим: Революція гідності сприймається як один із ключових етапів довгої боротьби України за незалежність, суб’єктність і право самостійно визначати своє майбутнє.
Останні громадські слухання в Києві стали спробою знайти практичний вихід із ситуації та визначити, які частини проєкту можна реалізовувати вже зараз. До обговорення долучилися представники влади, народні депутати, архітектори, духовенство, музейники, громадські організації, родини Героїв Небесної Сотні, ветерани та поранені учасники Майдану. Такий широкий склад учасників підкреслює, що проєкт має не лише культурне, а й суспільно-політичне значення. Йдеться про пам’ять, яка має бути спільною, відкритою та гідно представленою в міському просторі.
Під час зустрічі презентували дорожню карту будівництва музею Революції гідності, концепцію меморіального простору на Алеї Героїв Небесної Сотні, а також проєкт музеєфікації Екуменічного храму Архистратига Михаїла та Українських Новомучеників. Цей храм є важливою частиною простору Майдану, адже він пов’язаний із духовним виміром подій Революції гідності, підтримкою протестувальників і вшануванням пам’яті загиблих. Його включення до загальної концепції дозволяє розглядати меморіальний комплекс не як окрему будівлю, а як цілісний простір історичної пам’яті.
За підсумками обговорення учасники підтримали відновлення проєктування музею Революції гідності та початок практичної реалізації тих меморіальних проєктів, які можуть бути втілені вже сьогодні. Це означає, що робота може розпочатися на територіях, де немає юридичних чи технічних обмежень. Такий підхід дозволяє не чекати повного розв’язання всіх проблем, а поступово формувати простір пам’яті, зберігаючи при цьому повагу до слідчих процесів, прав родин загиблих і вимог до майбутнього комплексу.
Окреме питання — фінансування. Для реалізації меморіальних проєктів планують залучати позабюджетні кошти, а також меценатську та благодійну підтримку. У нинішніх умовах, коли значна частина державних ресурсів спрямована на оборону, такий механізм може стати ключовим для просування проєкту. Водночас він потребує прозорості, публічного контролю та зрозумілої комунікації з суспільством, адже меморіал Героям Небесної Сотні має створюватися не як приватна ініціатива окремих донорів, а як національний простір пам’яті.
Архітектурна історія майбутнього музею також має міжнародний вимір. У 2018 році в Києві оголосили переможців міжнародного конкурсу проєктів музею Революції гідності на Алеї Героїв Небесної Сотні. Перше місце здобуло архітектурне бюро Kleihues + Kleihues із Берліна. Цей вибір засвідчив прагнення створити сучасний музейний простір, який відповідатиме європейським підходам до меморіальної архітектури, але водночас буде вкорінений в український історичний контекст.
У 2021 році німецькі архітектори передали авторські права, після чого в Україні провели тендер на розроблення проєктної документації. Переможцем визначили ТОВ «Основа-Солсиф». Це мало стати наступним кроком до реалізації проєкту, однак подальші події знову зупинили будівництво. Тепер, після нового раунду громадського обговорення, проєкт отримує шанс вийти з багаторічної паузи, хоча його подальший темп залежатиме від юридичних, фінансових і безпекових умов.
Майбутній музей Революції гідності має стати не лише місцем зберігання експонатів. У будівлі планують розмістити постійну експозицію, простір для тимчасових виставок, дитячий музей, дослідницький центр з архівом і науковою бібліотекою, кіноконцертну залу, культурний центр, крамницю, кав’ярню та оглядовий майданчик. Така структура свідчить про намір створити живу інституцію, яка працюватиме з різними аудиторіями — від школярів і студентів до дослідників, ветеранів, іноземних гостей і родин учасників Майдану.
Особливе значення матиме постійна експозиція, адже саме вона має пояснити події Революції гідності майбутнім поколінням. Майдан був не лише політичним протестом проти конкретного режиму. Він став моментом суспільної самоорганізації, солідарності, громадянської відповідальності та готовності захищати свободу навіть ціною життя. Саме тому музей має говорити не тільки мовою документів, фотографій і артефактів, а й мовою людських історій, свідчень, особистого вибору та колективної пам’яті.
Відновлення роботи над меморіальним комплексом відбувається в час, коли Україна продовжує війну проти Росії. Це додає проєкту нового сенсу. Герої Небесної Сотні стали символом першого масового спротиву авторитарному розвороту держави, а нинішні захисники України продовжують боротьбу за ті самі цінності — свободу, гідність, незалежність і право бути частиною демократичного світу. Тому меморіальний комплекс у центрі Києва має поєднати пам’ять про Майдан із ширшим усвідомленням української боротьби за державність.
Водночас реалізація такого проєкту потребує особливої обережності. Простір Алеї Героїв Небесної Сотні є не просто міською територією, яку можна перебудувати за стандартною логікою благоустрою. Це місце трагедії, протесту, молитви, втрати й національного переосмислення. Будь-яке рішення щодо архітектури, маршруту, озеленення, експозиції чи функціонального наповнення має враховувати позицію родин загиблих, учасників подій і фахівців з меморіалізації. Саме тому громадські слухання є важливим етапом, а не формальністю.
Повернення до реалізації проєкту музею Революції гідності та меморіалу Героїв Небесної Сотні може стати важливим кроком для державної політики пам’яті. Україна потребує місць, де історія не перетворюється на абстрактний текст у підручнику, а залишається живим досвідом, доступним для осмислення. Майдан змінив країну, і простір, де відбувалися ключові події Революції гідності, має бути збережений та осмислений належним чином.
Для Києва цей проєкт означає також переосмислення центральної частини міста. Алея Героїв Небесної Сотні є одним із найважливіших символічних маршрутів столиці. Її майбутній вигляд має поєднати щоденне міське життя з пам’яттю про події, які стали переломними для країни. Якщо проєкт буде реалізований прозоро, професійно й із повагою до всіх учасників процесу, він може стати одним із головних меморіальних просторів сучасної України.
