Четвертий фестиваль «Протасів Яр» пам’яті громадського активіста, захисника київської зеленої зони та розвідника 93-ї бригади «Холодний яр» Романа «Сенеки» Ратушного відбудеться 3–5 липня в Києві. Організатори оголосили повну програму події, яка цього року знову поєднає культуру, громадянську позицію, пам’ять про загиблих захисників і боротьбу за збереження міського простору. Фестиваль проведуть на галявині Протасового Яру — місці, яке стало символом спротиву забудові, самоорганізації громади та спадщини Романа Ратушного.
Цьогорічною фокус-темою фестивалю стали слова філософа Сенеки: «Щоб слова не дзвеніли, а важили». Саме цим мислителем захоплювався Роман Ратушний, чий позивний «Сенека» став частиною його публічної й військової історії. Обрана тема звучить особливо точно в контексті сучасної України, де слова про свободу, відповідальність, пам’ять і справедливість мають підтверджуватися діями. Для фестивалю це не просто гасло, а спроба говорити про важливе чесно, без порожньої риторики й без перетворення пам’яті на формальність.
Напередодні основної програми, 2 липня, у музеї Тараса Шевченка відбудеться літературно-музичний вечір відкриття під супроводом Kyiv Philosophy band. Такий початок задає інтелектуальний і мистецький тон усьому фестивалю. Подія пам’яті Романа Ратушного традиційно не обмежується лише вшануванням однієї постаті. Вона говорить про ширший досвід українського громадянського суспільства, яке під час війни продовжує боротися одразу на кількох фронтах: за державу, за міста, за культуру, за історичну пам’ять і за право громад впливати на простір навколо себе.
У програмі фестивалю передбачені публічні дискусії, лекції, театральні постановки, концерти та події від українських фестивалів «Фронтера» і Popt. Серед учасників заявлені Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юлія «Тайра» Паєвська, Павло Казарін, Мирослава Барчук, Дмитро Лазуткін, Валерій Пузік, Вахтанг Кіпіані, Катерина Калитко та інші. Такий склад учасників показує, що фестиваль прагне бути не лише локальною київською подією, а майданчиком для розмови про війну, суспільство, політику пам’яті, права людини, літературу, журналістику й роль культури у часи історичних потрясінь.
Особливе місце в програмі займе фільм про Романа Ратушного від Babylon’13. Для багатьох українців Ратушний став символом покоління, яке виросло після Майдану або разом із ним, сформувалося через громадський активізм, а після початку повномасштабної війни пішло захищати країну зі зброєю в руках. Його історія поєднує боротьбу за конкретну київську територію та участь у великій війні за свободу України. Саме тому документальне осмислення його постаті є важливим не лише для близьких і громади Протасового Яру, а й для ширшої національної пам’яті.
На фестивалі також проведуть курс домедичної допомоги. У воєнній Україні такі знання давно вийшли за межі спеціалізованих тренінгів для військових або медиків. Домедична допомога стала частиною громадянської готовності, адже кожен може опинитися поруч із пораненою людиною після обстрілу, аварії чи надзвичайної ситуації. Включення такого курсу до фестивальної програми підкреслює практичний вимір події: культура тут не відокремлена від реальності війни, а існує поруч із навичками, які можуть рятувати життя.
Для дітей працюватиме програма від Музею Гончара. Це важлива частина фестивалю, адже пам’ять і громадянська культура не можуть існувати лише в дорослому середовищі. Діти, які ростуть під час війни, потребують простору, де складні теми можна осмислювати через творчість, гру, традицію й безпечну взаємодію. Участь Музею Гончара додає події зв’язку з українською культурною спадщиною, народним мистецтвом і тими формами ідентичності, які залишаються живими навіть у часи кризи.
Окремо в програмі заявлені виставка візуального мистецтва за права людини та мистецький проєкт «Чотири погляди: Протасів Яр». Це важливо, бо історія Протасового Яру є не лише історією конкретної земельної ділянки. Вона стосується права містян на зелені зони, прозорого управління містом, протидії хаотичній забудові та можливості громади впливати на рішення, які визначають якість життя. Через мистецтво ці теми можуть бути подані не як суха юридична боротьба, а як емоційний і візуальний досвід місця.
Музичну частину фестивалю доповнять виступи гурту «Жадан і Собаки» в акустичному форматі, етноелектро проєкту «ГуляйГород», гурту «Щебіт», музичного проєкту Ropan і проєкту Антона Слєпакова «Warнякання». Така програма поєднує різні інтонації сучасної української сцени: від панк-енергії й поетичного висловлювання до етнічних мотивів, експериментів і воєнної рефлексії. Музика на цьому фестивалі виконує не лише розважальну функцію. Вона стає формою спільного переживання, способом говорити про втрати, спротив і живу присутність громади.
Фестиваль «Протасів Яр» заснували у 2023 році громадська організація «Захистимо Протасів Яр» та громада Протасового Яру. Його поява стала продовженням боротьби, яку Роман Ратушний вів ще до служби у війську. Протасів Яр був для нього не абстрактною зеленою територією, а простором, де мешканці мали право на природу, тишу, прогулянки й захист від забудовного тиску. Після загибелі Ратушного фестиваль перетворився на форму пам’яті, яка не застигла в меморіальному жесті, а продовжує його справу через публічну дію.
Юридична боротьба за Протасів Яр триває досі. У вересні 2025 року Господарський суд Києва залишив чинним рішення Київради про створення ландшафтного заказника «Протасів Яр» імені Романа Ратушного. Це рішення було важливим для громади, адже воно підтверджувало охоронний статус території та право міста захищати зелену зону. Водночас подальші судові процеси показали, що конфлікт навколо землі не завершився.
5 березня 2026 року Апеляційний суд скасував охоронний статус для 16 гектарів Протасового Яру. Ще наприкінці 2022 року Господарський суд Києва скасовував створення заказника та відмовляв місту у праві на вільний прохід для людей. Згодом місцевим жителям через Верховний Суд усе ж вдалося закріпити за собою право вільно гуляти цією територією. Ця історія демонструє, наскільки складною може бути боротьба громади за міський простір, навіть коли йдеться про територію, яка має суспільну підтримку й меморіальне значення.
Більша частина заказника, а саме 16 із 20 гектарів, належить компанії ТОВ «Протасів Яр». Вона входить до бізнес-групи «Континіум», яка переважно заробляє на мережі заправок WOG. Співвласниками цієї групи є народний депутат із групи «За майбутнє» Степан Івахів, його колишня дружина Світлана Івахів і бізнесмен Сергій Лагур. Цей факт додає справі політичного й економічного виміру, адже конфлікт навколо Протасового Яру виходить за межі локальної суперечки між мешканцями й забудовниками.
Інший забудовник, компанія «Енсо Груп», також намагається оскаржити попередню відмову суду та вивести з-під охорони ще 1,2 гектара землі. У ГО «Захистимо Протасів Яр» наголошують, що це два різні процеси, але фактично вони виглядають як спроба розібрати заказник на частини й позбавити громаду Протасу зеленої зони. Саме тому цьогорічний фестиваль відбувається не лише як культурна подія, а і як нагадування про незавершену боротьбу за територію.
У цьому контексті фестиваль пам’яті Романа Ратушного має подвійне значення. З одного боку, він вшановує людину, яка поєднала громадський активізм і військову службу, захист міста й захист держави. З іншого — він повертає увагу суспільства до конкретного питання: чи може громада в Україні реально захистити зелену зону від забудовного інтересу, навіть якщо для цього потрібні роки судів, публічних кампаній і політичного тиску. Протасів Яр став тестом на здатність Києва зберігати простір для людей, а не лише для бізнесу.
Проведення фестивалю на галявині Протасового Яру є символічним. Це не орендована сцена без зв’язку з темою, а саме місце, за яке тривала й триває боротьба. Люди приходять не просто послухати лекції чи концерти, а фізично бути в просторі, який став частиною громадянської історії Києва. Така присутність має значення: вона показує, що територія не є порожнім активом на карті, а має спільноту, пам’ять, події, дітей, музику, мистецтво й імена тих, хто її захищав.
Четвертий фестиваль «Протасів Яр» відбувається в Україні, яка продовжує війну, але не відмовляється від розмови про міста, культуру, права людини й відповідальність. Це важливий сигнал, адже війна не скасовує внутрішніх питань справедливості. Навпаки, вона робить їх гострішими. Якщо українці борються за свободу країни на фронті, то в тилу суспільство має боротися за якість державних і міських рішень, за прозорість, пам’ять і повагу до громад.
Фестиваль імені Романа Ратушного показує, що пам’ять може бути активною. Вона не обмежується портретами, промовами чи датами. Вона може мати форму дискусії, дитячої програми, фільму, музики, тренінгу з домедичної допомоги, судової боротьби й живої присутності громади на своїй землі. Саме в цьому полягає сила Протасового Яру як символу: він нагадує, що відповідальність за країну починається з відповідальності за конкретне місце, конкретних людей і конкретні рішення.
