Росія розглядає Молдову як одну з ключових цілей своєї зовнішньої політики після України та може прагнути перетворити країну на майданчик для подальшого тиску на Київ і Європейський Союз. За даними розслідування The New York Times, у стратегічній ієрархії Кремля після спроби підкорити Україну наступним великим завданням може бути встановлення контролю над Молдовою. Західні розвідники та молдовські посадовці вважають, що Москва вже витрачає значні ресурси на дестабілізацію країни, інформаційні операції та політичний вплив.
Кремлю приписують план розхитати НАТО та Євросоюз
За словами співрозмовників американського видання, наприкінці 2025 року Володимир Путін нібито провів закритий брифінг для російських військових командирів. На ньому начебто було сформульовано ширшу мету на 2026 рік — сприяти внутрішньому розпаду НАТО та Європейського Союзу, використовуючи політичні, інформаційні та інші інструменти тиску.
У цій стратегії Молдова нібито займає особливе місце. За оцінками західних розвідників, головним пріоритетом Москви залишається Україна, однак другим за важливістю напрямком є встановлення контролю над Молдовою. Причина полягає не лише у географічному положенні країни, а й у її європейському курсі, політичній вразливості та наявності невирішеного придністровського питання.
Москва може розглядати Молдову як військово-політичний плацдарм
Обізнані посадовці вважають, що контрольована Кремлем Молдова могла б стати зручним плацдармом для подальшого тиску одночасно на Україну та держави Європейського Союзу. Особливо небезпечним сценарієм вони називають спробу Росії отримати сухопутний коридор через південь України до молдовського кордону.
Такий сценарій означав би кардинальну зміну безпекової ситуації в регіоні. Теоретичний сухопутний маршрут через південні області України дав би Росії пряме сполучення з територіями біля Молдови та різко збільшив би військовий і політичний тиск на Кишинів. Водночас реалізація такого плану безпосередньо залежить від ситуації на українському фронті та здатності російської армії просуватися на півдні.
Радник президентки Молдови з питань національної безпеки та оборони Станіслав Секріеру прямо заявив, що Росія прагне використати його країну як платформу для ворожої діяльності проти України та ЄС. За його словами, саме цим пояснюються безпрецедентні ресурси, які Москва протягом останніх років спрямовує на операції, пов’язані з Молдовою.
Головна зброя Росії може бути не військовою
Поки російські війська не мають прямого сухопутного доступу до Молдови, основна боротьба відбувається в інформаційній та політичній площині. Молдовська влада неодноразово попереджала про кампанії дезінформації, спроби впливати на громадську думку та втручання у виборчі процеси.
Президентка Мая Санду раніше попереджала, що Москва шукатиме нові способи дестабілізації країни. Молдова водночас накопичує власний досвід протидії таким операціям і навіть пропонує допомогу європейським державам, які стикаються з російськими інформаційними кампаніями перед виборами.
У липні директор Служби інформації та безпеки Молдови Александр Мустяце заявив, що російська сторона вже готується до втручання у майбутні виборчі процеси. За його словами, фіксується посилення дезінформаційних кампаній та спроб впливати на настрої виборців.
Кремль заперечує звинувачення
У Москві всі твердження про плани встановити контроль над Молдовою відкидають. Речник Кремля Дмитрій Пєсков назвав такі заяви неправдивими та такими, що нібито не мають підстав. Однак молдовська влада та західні структури продовжують розглядати російське втручання як одну з головних загроз для стабільності країни.
Особливість ситуації полягає в тому, що для посилення свого впливу Росії не обов’язково переходити до прямої військової операції. Політична поляризація, фінансування проросійських сил, кампанії у соціальних мережах, маніпуляції навколо економічних проблем та використання проросійських інформаційних ресурсів можуть поступово послаблювати державні інституції.
Молдова стає частиною ширшого протистояння Росії із Заходом
Ситуація навколо Молдови демонструє, що війна Росії проти України має значно ширший геополітичний вимір. Навіть невелика держава без прямої участі у бойових діях може стати об’єктом масштабних операцій впливу через своє стратегічне розташування та європейський курс.
Якщо оцінки західних розвідників правильні, Кремль розглядає боротьбу за Молдову не як окремий напрямок, а як частину довгострокового протистояння з Україною, ЄС і НАТО. Саме тому здатність Кишинева зберегти політичну стабільність і протидіяти зовнішньому втручанню дедалі більше перетворюється на питання безпеки всього регіону.
