Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради подання про призначення Євгенія Хмари міністром оборони України, а Андрія Сибіги — міністром закордонних справ. Інформацію про надходження документів підтвердив голова парламенту Руслан Стефанчук. Якщо кадровий сценарій не зміниться, вже 19 серпня депутати можуть проголосувати за двох ключових членів уряду.
Про внесення подань повідомив народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк. За його словами, перед голосуванням кандидати мають провести зустрічі з парламентськими фракціями та групами, а їхні кандидатури повинні пройти профільні комітети. Таким чином, після кількох тижнів тимчасового керівництва Міноборони та МЗС кадрове питання переходить у фінальну парламентську фазу.
Хмара може офіційно очолити Міноборони
Найбільшу увагу привертає кандидатура Євгенія Хмари. Після липневого перезавантаження уряду він тимчасово очолив Міністерство оборони. До цього Хмара працював у керівництві СБУ, а після відставки Василя Малюка виконував обов’язки очільника спецслужби.
Тепер Зеленський пропонує закріпити його вже на цивільній урядовій посаді. Тут виникає важливий юридичний нюанс: за українським законодавством міністр оборони має бути цивільною особою. Хмара є генерал-майором СБУ, тому для повноцінного призначення його статус військовослужбовця має бути врегульований до голосування.
Саме ця обставина робить майбутнє голосування за Хмару політично та юридично більш резонансним, ніж звичайна кадрова ротація. Водночас у парламенті очікують, що необхідні формальності буде виконано до розгляду кандидатури в сесійній залі.
Сибігу пропонують повернути на посаду глави МЗС
Друга кандидатура президента — Андрій Сибіга. Він уже очолював Міністерство закордонних справ, однак формально втратив посаду після відставки всього Кабінету міністрів у липні. Тепер Зеленський знову пропонує парламенту призначити його главою зовнішньополітичного відомства.
На відміну від ситуації з Міноборони, тут ідеться радше про відновлення повноцінного статусу міністра, а не про прихід нової людини до відомства. Сибіга продовжував виконувати функції керівника МЗС у перехідний період, тому його можливе призначення означатиме збереження нинішнього зовнішньополітичного курсу.
За словами депутатки Ірини Геращенко, перед голосуванням мають відбутися засідання профільних парламентських комітетів. Лише після цього питання призначення Хмари та Сибіги може бути винесене до сесійної зали.
Відставка Федорова залишається політично чутливою темою
Кандидатура Хмари з’явилася на тлі масштабного оновлення уряду, яке Зеленський анонсував у липні. 14 липня Верховна Рада підтримала відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, що спричинило відставку всього Кабінету міністрів.
Одним із найбільш дискусійних рішень стала зміна керівництва Міністерства оборони. Відставка Михайла Федорова викликала помітну суспільну реакцію, а з 16 липня в низці міст проходили акції з вимогою повернути його на посаду. Президент пропонував Федорову інші державні посади, однак той, за оприлюдненою інформацією, від них відмовився, заявивши про бажання продовжувати реформування оборонного відомства.
Попри суспільну дискусію навколо Федорова, Зеленський зробив ставку на Хмару. Спочатку він отримав статус тимчасового керівника Міноборони, а тепер президент формалізував намір провести його через парламент як повноцінного міністра.
Рада може поставити крапку вже 19 серпня
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук підтвердив, що президентські подання на Хмару та Сибігу надійшли до парламенту. Він заявив, що Верховна Рада розгляне їх найближчим часом відповідно до Конституції та встановленої парламентської процедури.
За інформацією народних депутатів, голосування очікується у середу, 19 серпня. До цього кандидати мають пройти зустрічі з фракціями та профільними комітетами. Остаточне рішення залежатиме від кількості голосів у сесійній залі.
Таким чином, Хмара і Сибіга можуть уже найближчим часом позбутися статусу тимчасових керівників і отримати повноцінні міністерські повноваження. Для Зеленського це означатиме завершення одного з ключових етапів липневого перезавантаження уряду, а для парламенту — голосування одразу за керівників двох стратегічних відомств під час війни.
