У Києві четвертий день поспіль тривають протести з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. У неділю, 19 липня, тисячі людей знову зібралися в центрі столиці, демонструючи, що суспільне невдоволення кадровими рішеннями у сфері оборони не зменшується. Станом на 22:00 учасники залишалися на вулиці та очікували реакції керівництва держави.
Акції, що почалися після відставки Федорова, за кілька днів переросли з локальних зібрань на площі Івана Франка у загальноукраїнську протестну кампанію. Одночасно з Києвом люди виходили на вулиці Харкова, Одеси, Львова, Кам’янського, Дніпра, Вінниці, Кременчука, Івано-Франківська та інших міст. Учасники приносили саморобні картонні плакати, українські прапори та фотографії військових, наголошуючи, що їхні вимоги пов’язані передусім із майбутнім армії.
Протестувальники закликають повернути Федорова до керівництва Міністерством оборони, оскільки пов’язують із його командою розвиток безпілотних систем, цифровізацію оборонного управління та спрощення співпраці держави з українськими виробниками озброєння. Учасники акцій побоюються, що кадрова ротація може сповільнити реформи, укладання контрактів і впровадження технологій, які безпосередньо потрібні військовим на фронті.
Друга основна вимога стосується відставки Олександра Сирського. Учасники мітингів закликають президента провести оцінювання роботи військового командування та пояснити, чому під час урядового перезавантаження Федоров залишив посаду, тоді як головнокомандувач продовжує виконувати свої обов’язки. Водночас юридичних рішень щодо зміни керівництва ЗСУ станом на вечір 19 липня не ухвалено, а вимога про звільнення Сирського залишається позицією протестувальників.
У Києві люди скандували гасла про необхідність воювати технологіями, а не життями військових, вимагали свободи слова для представників армії та закликали народних депутатів повернутися до повноцінної парламентської роботи. Учасники наголошували, що оборонна політика не може формуватися без публічного пояснення кадрових рішень, особливо якщо вони стосуються посадовців, відповідальних за забезпечення війська.
Акції мають мирний характер і не пов’язані з партійною символікою. Серед учасників є ветерани, військовослужбовці, волонтери, родичі захисників, представники громадських організацій і звичайні мешканці міст. Люди приходять із власноруч написаними плакатами, перетворюючи картонні таблички на головний візуальний символ протестів.
Саме цей формат уже отримав неформальну назву «картонкових протестів». Він нагадує попередні громадські кампанії на захист незалежності антикорупційних органів, під час яких учасники також використовували прості написи на коробках і пакувальному картоні. Відсутність професійно надрукованої агітації має підкреслити низовий характер руху та особисту позицію кожної людини.
Протести не обмежуються лише підтримкою конкретного міністра. У плакатах і виступах дедалі частіше звучать ширші вимоги щодо прозорості військового управління, відповідальності командування, збереження ефективних реформ і поваги до думки військових. Учасники хочуть отримати пояснення, які саме причини призвели до звільнення Федорова та хто нестиме відповідальність за можливе уповільнення започаткованих ним програм.
Відставка міністра оборони відбулася в межах масштабного переформатування Кабінету Міністрів. Формально припинення його повноважень було пов’язане зі звільненням усього уряду, однак Федорова не запропонували повторно призначити на посаду. Саме це рішення стало приводом для перших акцій 16 липня, а згодом викликало протести в десятках українських міст.
Особливе занепокоєння учасників викликає подальша доля оборонних технологічних проєктів. Із командою Федорова пов’язували підтримку виробництва дронів, розвиток платформи Brave1, роботизованих комплексів, засобів радіоелектронної боротьби та цифрових систем управління. В умовах війни зміна відповідальних посадовців може впливати не лише на адміністративні процеси, а й на швидкість постачання необхідного обладнання бойовим підрозділам.
Український оборонний сектор залежить від постійного зв’язку між міністерством, Генеральним штабом, виробниками та військовими на передовій. Технології швидко змінюються, а нові російські засоби протидії змушують українські команди регулярно оновлювати програмне забезпечення, зв’язок і конструкції безпілотників. Навіть коротка затримка з фінансуванням чи погодженням контрактів може зменшити перевагу на полі бою.
Саме тому учасники акцій вимагають від влади гарантувати безперервність реформ незалежно від остаточного кадрового рішення. Повернення Федорова вони вважають найнадійнішим способом зберегти сформовану команду та темп змін. Водночас протестувальники очікують, що президент публічно пояснить власне бачення подальшого розвитку Міністерства оборони.
Напередодні Володимир Зеленський повідомив, що провів тривалі розмови окремо з Михайлом Федоровим та Олександром Сирським. Президент заявив, що чує громадян, і анонсував підготовку рішень щодо армії. Конкретного змісту майбутніх кроків він не розкрив, тому ввечері 19 липня люди знову вийшли на вулиці.
Для протестувальників слова про консультації стали сигналом, що суспільний тиск помітили, але не остаточною відповіддю. Учасники наголошують, що чекатимуть не лише заяв, а й конкретних рішень. Саме тому акція в Києві не завершилася після настання темряви: станом на 22:00 люди продовжували залишатися разом і говорили, що готові виходити надалі.
У регіонах протести мають схожі вимоги, хоча їхня чисельність і формат відрізняються. В Одесі люди збираються на Дерибасівській, у Харкові — в центральній частині міста, у Львові — біля пам’ятника Тарасові Шевченку. У Дніпрі, Вінниці, Кременчуці, Кам’янському та Івано-Франківську до акцій долучаються місцеві волонтерські й ветеранські спільноти.
Поширення протестів свідчить, що питання керівництва оборонним сектором вийшло за межі столичної політики. Під час повномасштабної війни рішення щодо армії стосуються практично кожної української родини. Люди очікують, що зміни у військовому управлінні відбуватимуться не кулуарно, а супроводжуватимуться зрозумілими аргументами та визначеними цілями.
Водночас учасники наголошують на необхідності зберігати мирний характер акцій і не допустити внутрішнього протистояння. Україна продовжує відбивати російську агресію, тому громадський протест має бути способом впливу на владу, а не дестабілізації держави. Поліція стежить за порядком, а організатори закликають присутніх не реагувати на можливі провокації.
Четвертий день акцій показав, що хвиля невдоволення не зникла після перших заяв влади. Навпаки, до початкової вимоги повернути Федорова додалися заклики змінити головнокомандувача, відновити повноцінну роботу парламенту та забезпечити військовим можливість відкрито говорити про проблеми в армії.
Подальший розвиток протестів залежатиме від рішень президента та інших державних інституцій. Якщо влада представить чіткий план продовження оборонних реформ і пояснить кадрові зміни, напруга може зменшитися. Відсутність конкретних відповідей, навпаки, здатна збільшити кількість учасників і продовжити акції в наступні дні.
Станом на пізній вечір 19 липня кияни залишалися на вулиці. Їхнє очікування змін стало головним символом четвертого дня протестів. Люди демонструють готовність відстоювати власне бачення оборонної політики та вимагають, щоб голос суспільства враховували під час рішень, від яких безпосередньо залежить здатність України вести війну.
