Президент України Володимир Зеленський розглядає можливість звільнення головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, однак остаточне рішення залежатиме від наявності кандидата, здатного безперебійно перебрати командування армією. Про це повідомило британське видання Financial Times із посиланням на джерела в українській владі. Офіційно президент, Генеральний штаб та інші державні структури інформацію про підготовку кадрової заміни не підтверджували.
За даними співрозмовників видання, Володимир Зеленський проводить консультації з військовими командирами, заслуховує їхню оцінку ситуації на фронті та намагається визначити, які зміни потрібні системі управління Силами оборони. Паралельно президент нібито проводить співбесіди з можливими кандидатами на посаду головнокомандувача ЗСУ. Це може свідчити про те, що кадрове питання вже обговорюється на найвищому рівні, хоча рішення про відставку Сирського поки не ухвалене.
Джерело Financial Times стверджує, що глава держави готовий усунути чинного головнокомандувача, якщо буде знайдено відповідну заміну. Ключовою умовою називають не лише професійний авторитет кандидата, а й здатність гарантувати стабільність командування в умовах активних бойових дій. Будь-яка зміна керівника ЗСУ під час війни потребує ретельно підготовленої передачі повноважень, збереження керованості військ і безперервності планування операцій.
Повідомлення про можливу відставку Сирського з’явилося після звільнення міністра оборони Михайла Федорова. Володимир Зеленський раніше публічно визнавав існування глибокого конфлікту між керівником оборонного відомства та головнокомандувачем. За словами президента, одночасна заміна двох ключових посадовців могла створити додаткові ризики для системи оборони, тому на першому етапі кадрове рішення було ухвалене лише щодо міністра.
Відставка Михайла Федорова спричинила суспільний резонанс і протести в Києві та інших українських містах. Учасники акцій вимагали повернути його до керівництва Міністерством оборони та звільнити Олександра Сирського. На плакатах протестувальників були гасла на підтримку Федорова і критика підходів, які учасники акцій пов’язували із чинним головнокомандувачем. Подібні заходи, за повідомленнями медіа, відбулися у Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі та Чернівцях.
Михайло Федоров після звільнення заявив, що Олександр Сирський блокував частину реформ у секторі оборони. Колишній міністр також стверджував, що головнокомандувач фактично поставив президенту ультиматум щодо подальшої співпраці з керівництвом Міністерства оборони. Офіційної відповіді Сирського на всі висунуті звинувачення не оприлюднювали, тому повні обставини конфлікту між посадовцями залишаються невідомими.
Водночас Федоров визнавав військові заслуги головнокомандувача. Зокрема, він згадував роль Сирського в обороні Києва та контрнаступальних операціях української армії у 2022 році. Це демонструє, що суперечка між посадовцями стосувалася передусім підходів до управління військом, проведення реформ, розподілу повноважень і швидкості технологічних змін, а не заперечення попереднього бойового досвіду генерала.
Олександр Сирський очолив Збройні сили в період складної ситуації на фронті, виснаження підрозділів, дефіциту особового складу та затримок міжнародної допомоги. Від головнокомандувача вимагалося одночасно утримувати оборону, формувати резерви, проводити ротації, розвивати безпілотні системи та реагувати на зміни російської тактики. За таких умов будь-які оцінки діяльності військового керівництва неминуче стають предметом гострих дискусій як усередині армії, так і в суспільстві.
Частина військовослужбовців і публічних коментаторів критикує Сирського за жорсткий стиль командування, надмірну централізацію рішень і значні втрати під час окремих оборонних операцій. Опоненти генерала вважають, що система управління військами потребує більшої гнучкості, довіри до командирів нижчої ланки та швидшого впровадження технологічних рішень. Особливо гостро обговорюються питання збереження особового складу, планування ротацій і доцільності утримання позицій за несприятливої оперативної ситуації.
Водночас прихильники чинного головнокомандувача наголошують, що військові рішення не можна оцінювати виключно за публічно доступними даними. Командування змушене враховувати інформацію про резерви, логістику, міжнародні поставки, можливості противника та стратегічні наслідки відступу з певних позицій. Частина критики може не враховувати повної картини бойових дій, яка залишається закритою через вимоги воєнної безпеки.
Можлива заміна головнокомандувача матиме не лише військове, а й політичне значення. Президенту доведеться пояснити суспільству причини такого рішення, представити нового керівника ЗСУ та продемонструвати, що кадрова зміна не призведе до послаблення фронту. Водночас новий головнокомандувач має отримати довіру командирів, військовослужбовців і міжнародних партнерів, які співпрацюють з українським військовим керівництвом.
Важливим фактором стане і взаємодія між майбутнім міністром оборони та керівником ЗСУ. Конфлікт між Федоровим і Сирським показав, що розбіжності між політичним та військовим управлінням можуть сповільнювати реформи й створювати напруження всередині оборонної системи. Наступна управлінська модель має чітко розмежувати повноваження, забезпечити спільне планування та виключити ситуації, коли особисті або інституційні суперечки впливають на боєздатність армії.
Потенційний кандидат на посаду головнокомандувача повинен мати досвід управління великими військовими угрупованнями, розуміти потреби фронту та бути готовим до реформування системи командування. Від нього очікуватимуть зменшення бюрократичного навантаження, розвитку безпілотних сил, удосконалення підготовки військових і більш ефективного використання людських ресурсів. Одночасно новий керівник має забезпечити оборону на складних напрямках і не допустити дезорганізації підрозділів у перехідний період.
Саме питання наступника може стати головною причиною, через яку президент не поспішатиме з остаточним рішенням. Різка відставка без заздалегідь визначеного кандидата створила б невизначеність у вертикалі командування. Тому консультації Зеленського з командирами можуть бути спрямовані не лише на пошук конкретної особи, а й на формування ширшої команди, яка відповідатиме за управління військом, стратегічне планування та координацію з Міністерством оборони.
Інформація Financial Times і Meduza залишається повідомленням медіа, заснованим на анонімних джерелах. Вона не є офіційним оголошенням про відставку Олександра Сирського. До появи указу президента або заяви українського керівництва чинний головнокомандувач продовжує виконувати свої повноваження, а всі повідомлення про його можливу заміну слід розглядати як обговорення одного з кадрових сценаріїв.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень Володимира Зеленського, результатів консультацій із військовими та того, чи вдасться знайти кандидата, який отримає достатню підтримку всередині армії. В умовах війни кадрова ротація на найвищому рівні повинна бути не реакцією на політичний тиск або протести, а частиною обґрунтованої стратегії, спрямованої на підвищення ефективності Збройних сил і збереження життів українських військовослужбовців.
