20 липня у Києві та низці українських міст знову відбулися мирні акції з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Протести тривають п’ятий день поспіль і поступово перетворюються з реакції на урядові кадрові рішення на ширшу суспільну дискусію про управління армією, темпи військових реформ і відповідальність керівництва за ситуацію на фронті.
У столиці учасники зібралися на площі біля Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Це місце вже стало головним майданчиком київських акцій. Люди приходили із саморобними плакатами й картонками, на яких вимагали повернути Федорова до Міністерства оборони, провести зміни у військовому командуванні та почути позицію суспільства. Станом на вечір на площі перебували близько сотні учасників, однак акція залишалася частиною значно ширшої протестної кампанії, що охопила різні регіони країни.
20 липня мітинги також відбулися у Львові, Одесі, Івано-Франківську, Миколаєві, Черкасах, Луцьку, Полтаві, Ізмаїлі та інших містах. В Одесі зібралися понад 150 людей, у Черкасах — також понад 150, у Полтаві — близько 130, у Миколаєві — приблизно 80 учасників. У регіонах звучали ті самі основні вимоги: скасувати рішення щодо Федорова та змінити головнокомандувача. Частина учасників наголошувала, що підтримує державу й президента, але вважає кадрові рішення помилковими та такими, що потребують перегляду.
Акції розпочалися 16 липня після того, як стало зрозуміло, що Михайло Федоров не повернеться на посаду міністра оборони в оновленому уряді. Спочатку головною вимогою протестувальників було його повторне призначення. Після публічних заяв самого Федорова про проблеми у взаємодії з військовим командуванням до гасел додалася вимога відставки Сирського. Колишній міністр заявив, що запропоновані Міністерством оборони зміни нерідко блокувалися, а накопичені проблеми у війську не отримували достатньо швидких рішень.
Учасники протестів пов’язують Федорова з цифровізацією оборонної сфери, розвитком безпілотних систем, реформуванням закупівель і спробами змінити застарілі управлінські підходи. Сирського вони критикують за надмірно централізовану модель командування, бюрократію, ставлення до ініціатив знизу та недостатню швидкість адаптації війська до технологічної війни. Водночас офіційні рішення щодо діяльності головнокомандувача належать до компетенції президента, а оцінка його роботи має враховувати не лише суспільні настрої, а й закриті дані про операції, фронт і оборонне планування.
Протестувальники заявляють, що готові продовжувати акції, доки влада не ухвалить конкретних рішень. Для них недостатньо консультацій або загальних заяв про те, що позицію громадян почули. У Черкасах організатори прямо наголосили, що очікують не публічної полеміки, а кадрових і системних змін. При цьому вимоги стосуються не лише прізвища майбутнього головнокомандувача, а й самого підходу до управління військом. Якщо новий керівник збереже попередню модель, активісти обіцяють продовжувати виходити на площі.
Особливістю цих протестів є значна участь молоді, волонтерів, ветеранів і людей, пов’язаних із технологічним та оборонним середовищем. Для багатьох із них конфлікт навколо Федорова і Сирського став символом ширшого протистояння між новими методами ведення війни та інерцією великої військової системи. На плакатах і в промовах учасників постійно звучать теми дронів, автономності командирів, чесного розподілу ресурсів, мобілізації, збереження особового складу та відкритого обговорення проблем.
Водночас сам Сирський 20 липня оприлюднив розгорнуту відповідь на критику. Він перепросив Федорова, якщо міг образити його під час робочого спілкування, але заявив, що не сприймав їхні відносини як особистий конфлікт. Головком наголосив, що Міністерство оборони відповідає за забезпечення, закупівлі та політики, тоді як стратегія війни й планування операцій є відповідальністю військового командування. Він також відкинув звинувачення у небажанні розвивати дрони та нагадав про створення окремих Сил безпілотних систем.
Ця відповідь не припинила протестів. Для частини учасників вибачення та пояснення Сирського не усувають питань щодо реального стану армії, мобілізації, переведень військових, системи командування та втрат. Вони вважають, що дискусія вже вийшла за межі особистих взаємин двох посадовців і стосується довіри до механізмів ухвалення рішень у секторі оборони.
Президент Володимир Зеленський раніше визнав, що між Федоровим і Сирським існували серйозні труднощі у взаємодії. 18 липня він повідомив про окремі тривалі розмови з обома та пообіцяв, що рішення щодо армії будуть напрацьовані. 20 липня глава держави провів зустрічі з низкою відомих військових командирів. Це посилило очікування можливих кадрових або структурних змін, хоча офіційного рішення про відставку головнокомандувача на момент проведення акцій не було.
В Офісі президента заявили, що суспільну позицію почули та що відповідна робота триває. Однак протестувальники наполягають: під час великої війни швидкість і якість рішень мають безпосередню ціну. Вони переконані, що стабільність не повинна означати відмову від змін, якщо система демонструє проблеми. Водночас для держави важливо провести будь-які кадрові перестановки так, щоб вони не порушили керованість фронтом і не перетворили військове командування на об’єкт ситуативної політичної боротьби.
Акції 20 липня показали, що протестна хвиля не зникла після перших днів. Вона зберегла широку географію, впізнавані картонні плакати та чітко сформульовані вимоги. Учасники називають свої зібрання способом підтримати військових, які через службу не можуть відкрито долучитися до протестів, і вимагають від влади не лише зміни персоналій, а й реформи управління обороною.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень президента, Верховної Ради та нового уряду. Повернення Федорова вимагатиме політичного рішення щодо керівництва Міноборони, а звільнення Сирського — указу Верховного головнокомандувача. Поки таких рішень немає, організатори заявляють про намір продовжувати мирні акції. Протести вже стали одним із найпомітніших внутрішньополітичних викликів воєнного часу та показали високий суспільний запит на оновлення оборонної системи.
