У Києві та низці регіонів України 21 липня шостий день поспіль відбулися мирні акції проти відставки колишнього міністра оборони Михайла Федорова. Учасники протестів вимагають повернути його на посаду, оприлюднити причини урядових кадрових рішень, провести незалежний аудит діяльності головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та розглянути питання про його заміну.
У столиці протестувальники знову зібралися на площі Івана Франка біля Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Станом на 19:30 на акцію прийшли кілька сотень людей. Ця локація стала головним місцем київських протестів, які розпочалися після підтвердження відставки Федорова з посади міністра оборони.
Учасники принесли саморобні плакати та картонки із закликами повернути колишнього очільника Міноборони. Значна частина гасел стосувалася ставлення державного керівництва до військовослужбовців, прозорості кадрових рішень і необхідності змін у командуванні армії. Протестувальники наголошують, що ротації у вищих органах влади та військовому керівництві мають супроводжуватися зрозумілими поясненнями суспільству.
Акції продовжилися й в інших містах. В Івано-Франківську люди зібралися біля адміністративної будівлі на вулиці Грушевського. Мітинг розпочався близько 19:00, а на початку акції на площі перебували приблизно 50 учасників. Вони тримали плакати із вимогами повернути Михайла Федорова на посаду та звільнити Олександра Сирського.
Одна з учасниць розповіла, що виходить на протест не вперше, оскільки вважає публічні акції дієвим способом впливу на державні рішення. За її словами, життя військовослужбовців не можна сприймати як витратний ресурс, адже за кожним бійцем стоїть родина. Саме з турботою про життя військових учасники протесту пов’язують підтримку Федорова.
У Дніпрі акція почалася з хвилини мовчання та виконання державного гімну. Містяни розгорнули великий прапор України та скандували гасла «Сирського геть», «Військові — не одноразки», «Рада завтра на роботу» та «Стоїть військо — стоїмо й ми». Учасники акцентували увагу на необхідності відповідальності політичного і військового керівництва перед суспільством.
В Ужгороді протест відбувся на площі Поштовій. Люди скандували «Армії дрони, а не погони» та «Драпатого замість Сирського». На плакатах також були написи «Поверніть Федорова», «Обміняю Сирського на прогрес» і «За прозорість і реформи». Вимоги учасників стосувалися не лише конкретних кадрових призначень, а й загального напрямку реформування Сил оборони.
У Львові акція розпочалася о 19:00 біля пам’ятника Тарасові Шевченку на проспекті Свободи. Учасники прийшли з картонними плакатами, на яких написали: «Чому в міністрів більше ротацій, ніж у військових?», «Сирського геть», «У військових немає канікул», «Так Федоров!» та «Влада — це народ».
Львівські протестувальники сформулювали кілька основних вимог. Вони закликали оприлюднити причини відставки прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та її уряду, представити звіт про роботу міністрів, повернути Федорова на посаду очільника Міністерства оборони, провести незалежну перевірку діяльності головнокомандувача ЗСУ та замінити його.
Шостий день акцій показав, що протести не обмежилися одноразовою реакцією на відставку одного урядовця. Учасники дедалі частіше порушують ширші питання: як ухвалюються кадрові рішення у воєнний час, хто несе відповідальність за результати роботи Міністерства оборони та Генерального штабу, яким чином держава оцінює ефективність військового керівництва і чи має суспільство отримувати докладні пояснення щодо перестановок у владі.
Початком нинішньої політичної кризи стало оголошене 12 липня оновлення Кабінету Міністрів і керівництва правоохоронних органів. Президент Володимир Зеленський повідомив про підготовку нової політичної стратегії та запропонував Юлії Свириденко очолити новий напрям у відносинах з одним із ключових міжнародних партнерів.
Спочатку відставку Свириденко пов’язували з планами замінити посла України у Сполучених Штатах і запропонувати їй дипломатичну посаду у Вашингтоні. Однак згодом стало відомо, що вона не прийняла відповідну пропозицію. 13 липня прем’єр-міністерка подала заяву про звільнення, а вже наступного дня Верховна Рада підтримала її відставку.
Після рішення парламенту міністри уряду Свириденко залишилися тимчасово виконувати свої обов’язки до формування нового складу Кабінету Міністрів. 15 липня після зустрічі президента із фракцією «Слуга народу» депутати повідомили, що на посаду міністра оборони планують запропонувати Ігоря Клименка, який до цього очолював Міністерство внутрішніх справ.
Того ж дня Михайло Федоров підтвердив, що залишає Міністерство оборони. Саме ця заява стала безпосереднім приводом для перших акцій у Києві та інших містах. Протестувальники заявили, що вважають відставку необґрунтованою та хочуть почути публічні пояснення щодо причин такого рішення.
16 липня президент доручив виконувачу обов’язків голови Служби безпеки України Євгенію Хмарі тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони. Однак це рішення не зупинило протести. Протягом наступних днів акції продовжувалися, а їхня географія розширювалася.
Підтримка Федорова серед учасників протестів значною мірою пов’язана з очікуваннями щодо технологічного розвитку армії, цифровізації оборонної сфери, розширення виробництва безпілотників і зміни підходів до забезпечення військових. На плакатах та у виступах людей неодноразово звучить вимога спрямовувати ресурси на сучасні засоби ведення війни та збереження життя бійців.
Водночас вимоги про звільнення Сирського демонструють накопичене невдоволення частини суспільства військовим управлінням. Протестувальники вимагають не лише кадрової заміни, а й незалежного аудиту, який мав би дати оцінку рішенням командування, використанню ресурсів, організації оборони та ставленню до особового складу.
Організовані акції залишаються мирними. Люди використовують плакати, скандування, державні прапори, хвилини мовчання та публічні виступи. Повторення протестів протягом шести днів свідчить про готовність учасників продовжувати тиск на владу, доки вона не надасть чіткої відповіді на поставлені вимоги.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень президента, Верховної Ради та нового уряду. Суспільство очікує не лише остаточного призначення міністра оборони, а й пояснення причин відставки Федорова, оцінки результатів його роботи та визначення подальшого курсу оборонної політики.
Протести 21 липня засвідчили, що кадрові рішення у сфері оборони в умовах війни сприймаються громадянами як питання, яке безпосередньо впливає на фронт, життя військовослужбовців і стійкість держави. Саме тому учасники акцій вимагають від влади максимальної прозорості, підзвітності та готовності до відкритої розмови з суспільством.
