Після звільнення Олександра Сирського з посади головнокомандувача Збройних сил України кадрова криза навколо Міністерства оборони не завершилася. У центрі суспільної дискусії залишається Михайло Федоров, якого президент Володимир Зеленський не запропонував повторно призначити очільником оборонного відомства після відставки уряду. За даними джерел «Української правди», глава держави пропонував колишньому міністру кілька інших варіантів роботи у владі, зокрема посаду віцепрем’єра з технологічного розвитку. Федоров від цих пропозицій відмовився, оскільки не розуміє причин свого звільнення з Міноборони та вважає, що реалізувати його стратегію протидії Росії без повноважень керівника відомства неможливо.
Позиція Федорова свідчить, що суперечка виходить за межі персонального працевлаштування після урядових перестановок. Йдеться про те, хто контролюватиме трансформацію Сил оборони, визначатиме технологічні пріоритети, координуватиме закупівлі, цифровізацію та розвиток безпілотних систем. Посада віцепрем’єра могла б забезпечити політичний статус і вплив на міжвідомчу координацію, однак не давала б тих прямих інструментів, якими володіє міністр оборони. Саме тому запропонований технологічний напрям Федоров не розглядає як повноцінну можливість продовжити розпочату роботу.
Співрозмовник видання у військових колах пояснив, що після призначення Михайла Драпатого новим головнокомандувачем попередня команда Міністерства оборони могла б практично одразу розпочати спільну роботу з оновленим військовим керівництвом. Її представники вже знають внутрішні процеси, сформували бачення реформ і мають напрацьовані зв’язки з військовими підрозділами, виробниками та міжнародними партнерами. Нова людина на чолі відомства потребуватиме часу для формування команди й занурення у складну систему оборонного управління. Під час війни така адаптація може тривати місяцями, тоді як рішення щодо фронту, мобілізації, забезпечення та технологічного розвитку необхідно ухвалювати щодня.
Окремим аргументом прихильників повернення Федорова стало усунення причини, якою влада раніше пояснювала небажання повторно вносити його кандидатуру. Зеленський визнавав, що між міністром оборони та головнокомандувачем Сирським не склалася ефективна взаємодія, а суперечності заважали вирішенню накопичених проблем. Після звільнення Сирського та призначення Драпатого конфлікт між попередніми керівниками Міністерства оборони й Генерального штабу формально втратив актуальність. Це дає учасникам протестів підстави запитувати, чому Федоров не може повернутися до відомства та працювати з новою командою ЗСУ.
Зміна головнокомандувача задовольнила лише одну з двох головних вимог протестного руху, який розпочався 16 липня у Києві та поширився на інші міста. Учасники акцій вимагали звільнення Сирського та повернення Федорова на посаду міністра оборони. Після кадрового рішення щодо керівництва ЗСУ частина суспільства сприйняла його як доказ того, що мирні публічні акції можуть впливати на порядок денний влади. Проте організатори наголошують, що не вважають протест завершеним, адже питання керівника Міноборони залишається відкритим.
Ветеран Дмитро Козятинський, який закликав людей виходити на попередні мітинги, анонсував на 24 липня початок безстрокової акції. Збір у Києві запланований на 20:00 на площі Івана Франка, одночасно учасників закликають виходити на центральні площі інших міст України. За словами ветерана, люди планують збиратися щодня і продовжувати протест стільки, скільки буде потрібно для реакції влади. Козятинський також повідомив, що подав до Київської міської державної адміністрації повідомлення про проведення акції.
Організатор пояснив новий етап протесту тим, що після звільнення Сирського зник конфлікт між Міністерством оборони та Генеральним штабом, а отже, на його думку, немає причин не повертати Федорова. Для протестувальників це питання пов’язане не тільки із симпатією до конкретного політика. Вони сприймають відставку як відмову від курсу на технологізацію оборони, швидше впровадження інновацій та реформування застарілих процедур. Офіційна влада поки не оголосила про намір переглянути рішення щодо колишнього міністра. Станом на 22 липня обов’язки глави оборонного відомства виконує Євгеній Хмара.
Ситуація створює для Зеленського складний політичний вибір. Повернення Федорова могло б знизити суспільну напругу та продемонструвати готовність реагувати на публічний запит. Одночасно таке рішення фактично означало б перегляд нещодавньої кадрової стратегії та поставило б питання про мотиви початкового звільнення. Призначення іншого міністра дозволило б президентові зберегти сформовану конфігурацію влади, але могло б посилити недовіру серед активної частини суспільства, яка вважає Федорова символом технологічних змін у державному управлінні та обороні.
Не менш важливим залишається питання інституційної взаємодії. Міністерство оборони відповідає за формування політики, ресурсне забезпечення та цивільний контроль, тоді як військове командування планує і проводить операції. Ефективність системи залежить не від повної відсутності суперечок, а від здатності керівників перетворювати їх на професійну дискусію та погоджені рішення. Попередній конфлікт показав, наскільки небезпечним може бути розрив між політичною і військовою ланками. Призначення Драпатого створило можливість почати взаємодію з чистого аркуша, однак лише влада вирішуватиме, чи стане частиною цієї конфігурації попередня команда Міноборони.
Анонс безстрокового протесту означає, що кадрова історія не завершилася призначенням нового головнокомандувача. Вона перетворилася на ширшу розмову про відповідальність влади, прозорість рішень і право суспільства вимагати пояснень під час війни. Учасники акцій очікують не лише конкретного призначення, а й зрозумілої відповіді, чому міністра, роботу якого вони вважають результативною, усунули без переконливого публічного обґрунтування. Від подальших рішень президента залежатиме, чи завершиться кадрове перезавантаження компромісом, чи протести перейдуть у тривале протистояння.
