Російські окупанти заявили про завершення «відновлення» Маріупольського драматичного театру, зруйнованого ними під час авіаудару 16 березня 2022 року. Саме ця будівля стала одним із найжахливіших символів російського воєнного злочину проти мирного населення України. У театрі, де ховалися сотні жителів, зокрема діти, російські військові скинули дві потужні авіабомби. Тепер окупаційна влада планує відкрити «оновлений культурний об’єкт» і використовувати його для проведення вистав та концертів під російським прапором.
Маріупольська міська рада повідомила, що відкриття театру окупанти запланували на грудень 2025 року. Українська влада називає це цинічним актом наруги над пам’яттю загиблих, адже на руїнах, де загинули сотні цивільних, тепер намагаються створити пропагандистську сцену. «Вони будуть співати й танцювати на кістках маріупольців, які загинули під завалами», — зазначили в офіційній заяві міськради.
Окупанти не допустили на об’єкт жодних незалежних експертів. Усі «відновлювальні роботи» проводилися закрито, без публічної звітності та під контролем російських структур. Українські представники впевнені, що справжня мета цих робіт — не реставрація, а знищення доказів воєнного злочину. Під час розбору завалів росіяни вивозили рештки тіл загиблих, не фіксуючи кількість і не допускаючи сторонніх осіб.
16 березня 2022 року Маріупольський драмтеатр, де від початку облоги ховалися сотні людей, став мішенню російської авіації. За даними Донецької обласної прокуратури, у будівлі перебували понад тисяча мирних жителів — родини з дітьми, літні люди, вагітні жінки. Перед входом у театр великі білі літери утворювали слово «ДІТИ» — заклик, який мав уберегти від нападу, але не зупинив російських пілотів. Унаслідок удару будівля повністю обвалилася, утворивши гігантські завали, під якими опинилися люди.
За підрахунками міжнародних дослідників, загинуло щонайменше 600 осіб, ще сотні дістали поранення. Реальна кількість жертв може бути значно більшою, адже після окупації міста росіяни зачистили місце трагедії, вивезли рештки тіл і знищили документи. У жовтні 2022 року оприлюднені перехоплення розмов похоронних бригад окупантів підтвердили, що з театру вивозили тіла екскаваторами. Один зі співрозмовників говорив, що «сміття з людьми довелося забирати десятками машин».
Запах розкладання, який довго стояв у центрі міста, окупаційна влада намагалася пояснити «зіпсованою рибою в підвалі», що викликало хвилю обурення навіть серед місцевих жителів. Українські експерти однозначно вважають це спробою приховати сліди масового вбивства. Водночас міжнародні організації, включно з Amnesty International, Human Rights Watch і ООН, визнали авіаудар по театру воєнним злочином.
Після захоплення Маріуполя росіяни розпочали активне «переписування історії» міста. Вони демонтували українські пам’ятники, перейменували вулиці, запровадили власну шкільну програму та системно витісняють будь-які згадки про трагедію 2022 року. Відновлення драмтеатру подається в російських медіа як «символ повернення життя», хоча для українців це місце залишиться меморіалом загиблих.
Місцеві жителі, які пережили облогу, згадують, як театр став останнім притулком для сотень людей, коли місто вже було відрізане від води, світла й тепла. Там готували їжу просто на вогнищах, намагалися допомогти пораненим, облаштовували укриття в підвалах. Багато хто залишався в театрі до останнього дня, вважаючи його найнадійнішим сховищем. Саме тому авіаудар по ньому став шоком навіть для тих, хто вже бачив смерть на вулицях.
Сьогодні будівля театру ззовні виглядає «відновленою»: окупаційна адміністрація замінила фасад, пофарбувала стіни, встановила нові колони. Але під цією позолотою приховується трагедія. Архітектори, які аналізували знімки реконструкції, зазначають, що всередині приміщення повністю змінено планування, а оригінальні елементи, які збереглися після бомбардування, знищені. Таким чином окупанти стирають матеріальні свідчення злочину, намагаючись переписати історію через архітектуру.
Маріупольська міська рада у вигнанні наголошує, що жодна «реставрація» не зможе повернути цьому місцю колишнього значення. Театр, де загинули сотні невинних, має стати меморіалом, а не майданчиком для російських вистав. Українська сторона готує матеріали для міжнародних судів, які можуть стати доказами у справах проти російських військових і політичних керівників, причетних до злочину.
Україна вже неодноразово зверталася до ЮНЕСКО з вимогою включити Маріупольський драмтеатр до списку культурних об’єктів, зруйнованих унаслідок агресії РФ. Наразі цей процес триває, а українські історики документують кожен етап руйнування і спотворення пам’яті про нього.
Для жителів Маріуполя, розсіяних по всій Україні та світу, театр залишається символом міста, яке боролося до останнього. У соціальних мережах маріупольці поширюють старі фотографії театру, його фресок, залів і сходів, згадують, як ходили туди на прем’єри та свята. У цих спогадах живе справжній театр — не той, який окупанти перетворили на декорацію, а той, що був серцем міста.
