З 2026 року військовослужбовиці Збройних сил України мають почати отримувати жіночі бронежилети. Про це на пресконференції в «Укрінформі» повідомив начальник відділу постачання командування Сил логістики ЗСУ полковник Віталій Рябов. Він наголосив, що командування планує закупівлю на 2026-й, але точні обсяги поки не озвучує. Зовні це може виглядати як новина про форму, однак насправді йдеться про елемент індивідуального захисту, від якого залежать витривалість, швидкість пересування, якість виконання завдань і збереження здоров’я у тривалій війні.
Наразі більшості жінок у війську видають загальновійськові бронежилети, фактично моделі, спроєктовані під чоловічу анатомію. Для частини захисниць це може бути прийнятним рішенням за рахунок підбору розміру та регулювань, але для багатьох посадка плитоносія стає компромісом: ремені перетискають плечовий пояс, бронеплити зміщуються при бігу або різких поворотах, виникає надмірний тиск у зоні грудей, обмежується повний вдих, а вага розподіляється так, що спина та шия втомлюються швидше. У бойових умовах дискомфорт швидко перетворюється на ризик — швидшу втому, натирання, мікротравми, зниження швидкості реакцій і точності рухів та потребу частіше «перепаковувати» спорядження під себе в польових умовах.
Підготовка до переходу на окремі жіночі моделі триває щонайменше з 2023 року. Тоді Міністерство оборони повідомляло про тестування двох моделей жіночих бронежилетів із конструктивно вигнутою пластиною для зони грудей у реальних навчально-бойових сценаріях, щоб перевірити не лише рівень захисту, а й посадку, свободу рухів та поведінку системи кріплень під навантаженням. Після перших випробувань конструкції доопрацьовували за відгуками військовослужбовиць і повторювали тестування, що є нормальною практикою для будь-якого спорядження, яке має працювати не «в каталозі», а під потом, брудом і багатогодинними навантаженнями.
Важливо, що система рухається не тільки через створення окремих жіночих моделей, а й через адаптацію того, що вже масово використовується. Старший офіцер відділу розвитку військової форми одягу Міноборони Максим Боровик заявив, що низка виробників уже затвердила спеціальні демпферні накладки до бронежилетів. Такі накладки враховують анатомічні особливості жінок і мають зменшувати дискомфорт під час носіння. Це практичний крок: навіть до повної заміни парку бронежилетів частину проблем може зняти модернізація наявних комплектів, а також більш точний підбір розмірів та налаштувань під конкретну людину.
Планована видача жіночих бронежилетів вписується в ширший курс на системні зміни щодо забезпечення жінок у війську. У 2023 році Міноборони затвердило жіночу білизну для військовослужбовиць, а з 2024-го армія почала централізовано забезпечувати жінок предметами особистої гігієни. Ці кроки мають спільну логіку: стандарт захисту й дисципліни один для всіх, але спорядження та забезпечення мають відповідати різним фізіологічним потребам, аби не створювати прихованих бар’єрів у службі. У воєнний час це не про «зручніше», а про довше зберігати працездатність, менше лікувати наслідки натирань чи перевантажень і стабільніше виконувати завдання.
Додатковий вимір теми — масштаб. За даними Міністерства оборони, станом на кінець вересня 2024 року в ЗСУ служили 68 тисяч жінок, з яких 48 тисяч — військовослужбовиці. Це означає, що питання жіночих бронежилетів стосується не вузької групи, а значної частини війська, яка працює в медицині, зв’язку, логістиці, штабах, протиповітряній обороні, підрозділах безпілотних систем та в бойових частинах. У такій конфігурації рішення про бронезахист набуває і політичного сенсу: держава фактично визнає, що «універсальний» підхід у спорядженні має межі, і що бойова ефективність — це, зокрема, правильна ергономіка для всіх, хто воює.
Разом із тим ключове питання, яке залишається відкритим після заяви про 2026 рік, — обсяги та покриття потреб. Полковник Рябов не уточнив, скільки саме жіночих бронежилетів планують закупити і чи вистачить їх на всіх, хто потребує. Без цих параметрів суспільству складно оцінити масштаби, а військовим — прогнозувати, коли й у якій кількості нові моделі надійдуть у підрозділи. Логістика бронезахисту — це не лише «законтрактували і привезли», а ще й розмірні сітки, чіткі правила підбору, контроль комплектації та сервісний підхід: швидко замінити те, що не сіло, і не змушувати людину пристосовуватися до спорядження ціною здоров’я.
Економічна складова тут не менш відчутна, ніж соціальна. Масові закупівлі засобів індивідуального захисту — це значні бюджетні зобов’язання, контрактування виробничих потужностей, контроль якості, складська логістика та навчання персоналу щодо підбору й видачі спорядження. У правильному сценарії держава отримує подвійний ефект: підвищення безпеки військових і стимул для українських виробників інвестувати в інженерні рішення та контроль якості. У негативному сценарії ризики також очевидні: затягування процедур, нерівномірний розподіл, надто вузькі розмірні лінійки або постачання «за галочкою», коли формально бронежилет є, але він погано працює в реальному носінні.
План на 2026 рік, озвучений на пресконференції в «Укрінформі», виглядає як перехід від тестів і сертифікацій до масштабування, і саме масштабування стане показником зрілості системи забезпечення в умовах тривалої війни. Якщо програма буде підкріплена фінансуванням, чіткими стандартами і достатніми обсягами, жіночі бронежилети здатні зменшити травматизм, підвищити витривалість і, зрештою, зберегти життя. Якщо ж ініціатива залишиться на рівні обмежених партій, для багатьох жінок у формі реальність «чоловічих» бронежилетів і компромісних рішень збережеться, а отже збережуться й зайві ризики для здоров’я та ефективності служби.
