Одеська міська рада затвердила Концепцію розвитку велосипедної інфраструктури міста до 2045 року. Це один із наймасштабніших транспортних документів для Одеси, який має змінити підхід до пересування містом, зробити велорух не випадковим елементом дозвілля, а повноцінною частиною міської мобільності. Йдеться не лише про окремі велодоріжки на кількох вулицях, а про поетапне створення великої мережі маршрутів, яка має поєднати житлові райони, ділові зони, рекреаційні простори, туристичні напрямки та виїзди за межі міста.
Проєкт концепції для Одеси розробила команда Bike City Consulting спільно з фахівцями профільних департаментів, експертами та громадськими активістами. Такий формат важливий, адже велосипедна інфраструктура не може існувати окремо від реального життя міста. Вона має враховувати транспортні потоки, щільність забудови, поведінку пішоходів, громадський транспорт, безпеку на дорогах, потреби мешканців різних районів і туристичний потенціал Одеси. Саме тому концепція спирається не лише на загальне бачення, а й на практичні дослідження.
За планом, до 2045 року загальна протяжність велошляхів в Одесі має сягнути 950,6 кілометра. Для міста це амбітна цифра, яка фактично означає перехід від фрагментарних рішень до системної транспортної політики. Якщо концепцію реалізовуватимуть послідовно, велосипед і легкий персональний електротранспорт зможуть стати зручнішою альтернативою для щоденних поїздок на короткі та середні відстані. Це особливо актуально для великого міста, де автомобільний трафік, проблеми з паркуванням і навантаження на громадський транспорт залишаються постійними викликами.
Документ передбачає кілька типів маршрутів. Основу мережі мають скласти 22 міські веломаршрути загальною довжиною 195,4 кілометра. Вони повинні забезпечити пересування всередині Одеси: між районами, житловими масивами, навчальними закладами, робочими зонами, транспортними вузлами, парками та набережними. Саме міські маршрути є ключовими для щоденного користування, адже вони мають працювати не лише у вихідні чи під час прогулянок, а щодня — для поїздок на роботу, навчання, у справах або до громадського транспорту.
Окремий блок — 21 міжміський веломаршрут завдовжки 283,5 кілометра. Це вже ширший рівень планування, який пов’язує Одесу з прилеглими територіями та потенційно формує нову логіку приміського пересування. Для агломерації це може мати велике значення: частина людей живе за межами міста, але щодня їздить до Одеси, а частина мешканців міста регулярно рухається в напрямку передмість, узбережжя або сусідніх громад. Якщо такі маршрути будуть безпечними, зрозумілими і поєднаними з громадським транспортом, вони можуть зменшити залежність від автомобіля на окремих напрямках.
Також концепція включає 11 рекреаційних веломаршрутів загальною довжиною 219,2 кілометра. Для Одеси це особливо важливо, адже місто має сильний потенціал для відпочинку біля моря, у парках, зелених зонах і на прибережних маршрутах. Рекреаційна велоінфраструктура — це не лише про спорт, а й про якість життя. Вона дозволяє людям безпечно проводити час на відкритому повітрі, пересуватися вздовж привабливих міських ландшафтів, обирати активний відпочинок і менше залежати від автомобільних поїздок навіть у вихідні.
Ще один напрям — 8 туристичних веломаршрутів довжиною 97,4 кілометра. Для міста з такою історією, архітектурою та культурною впізнаваністю, як Одеса, це може стати окремим інструментом розвитку туризму. Веломаршрути здатні поєднати історичний центр, набережні, знакові райони, парки, пам’ятки та менш очевидні міські локації. Це створює інший спосіб знайомства з містом: не лише через екскурсійні автобуси чи піші прогулянки, а через мобільний, гнучкий і більш екологічний формат.
Однак сама довжина маршрутів не гарантує успіху. Веломережа працює лише тоді, коли вона безперервна, безпечна і зрозуміла для користувачів. Якщо велодоріжка раптово обривається на складному перехресті, змушує велосипедиста виїжджати в небезпечний потік або конфліктує з пішоходами, вона не виконує своєї функції. Тому головним викликом для Одеси буде не лише намалювати маршрути на карті, а реалізувати їх у реальному міському просторі: з якісною розміткою, фізичним відокремленням там, де це потрібно, безпечними перетинами, освітленням, навігацією та доглядом.
Концепція передбачає і супутню інфраструктуру. У місті планують облаштувати 1320 велопарковок та 154 велопаркінги. Це критично важливо, бо люди не користуватимуться велосипедом масово, якщо не матимуть де безпечно його залишити біля роботи, школи, університету, торгового центру, лікарні, парку або транспортного вузла. Велосипедна інфраструктура починається не лише з маршруту, а й із точки старту та фінішу. Без паркування навіть якісні доріжки залишаються неповною системою.
Також документ передбачає встановлення 111 станцій технічного самообслуговування. Такі велоСТО можуть стати важливим елементом повсякденного користування: підкачати колесо, підтягнути дрібні елементи, виконати базове обслуговування без звернення до майстерні. Для регулярних користувачів це підвищує надійність поїздок, а для новачків зменшує страх перед технічними дрібницями, які можуть зіпсувати маршрут. У місті, яке хоче розвивати велорух як систему, такі об’єкти не є другорядними — вони формують комфорт і довіру до інфраструктури.
Окремо планують встановити 42 питні фонтанчики та 39 лічильників інтенсивності велоруху. Питні фонтанчики важливі для довгих маршрутів, літньої спеки, рекреаційних зон і туристичних поїздок. А лічильники руху потрібні не лише для статистики, а й для управління. Вони дозволяють бачити, де веломережа справді працює, які напрямки користуються попитом, де потрібно посилювати безпеку, а де інфраструктура залишається недовантаженою. Для міста це можливість ухвалювати рішення на основі даних, а не припущень.
Важливо, що в основі концепції лежать натурні підрахунки користувачів легкого персонального електротранспорту у пікові години та соціологічне опитування, яке охопило 2% жителів Одеси. Це означає, що розробники враховували не тільки велосипедистів у класичному розумінні, а й користувачів електросамокатів, моноколіс та інших засобів легкої мобільності. Для сучасного міста це принципово, адже транспортна поведінка швидко змінюється. Люди вже не діляться лише на водіїв, пасажирів громадського транспорту і пішоходів. Між цими категоріями з’явилася велика група користувачів мікромобільності.
Для Одеси така концепція може мати не лише транспортне, а й економічне значення. Якісна велоінфраструктура впливає на привабливість районів, розвиток малого бізнесу, туристичні маршрути, доступність громадських просторів і навіть на здоров’я мешканців. У містах, де люди частіше пересуваються пішки, велосипедом або легким електротранспортом, вулиці стають більш живими, а локальні кав’ярні, магазини та сервіси отримують більше відвідувачів. Для Одеси, яка поєднує портову, туристичну, житлову та історичну функції, це може бути додатковою перевагою.
Водночас реалізація концепції до 2045 року вимагатиме політичної послідовності, фінансування і здатності міста не зупинятися після перших етапів. Найчастіша проблема українських міст полягає в тому, що хороші транспортні документи залишаються на папері або виконуються фрагментарно. Щоб цього не сталося, Одесі потрібен чіткий графік, пріоритетні ділянки, прозора звітність, інтеграція з ремонтами доріг і вулиць, а також постійний діалог із мешканцями. Веломережу не можна будувати окремо від реконструкцій, громадського транспорту, паркувальної політики та безпеки дорожнього руху.
Під час війни питання міської мобільності теж не втрачає актуальності. Навпаки, стійкість міста залежить від того, наскільки різноманітними є способи пересування. Велосипед і легкий персональний транспорт можуть залишатися корисними навіть тоді, коли громадський транспорт перевантажений, пальне дороге, дороги заблоковані заторами або частина інфраструктури працює з перебоями. Це не замінює автобуси, трамваї чи автомобілі повністю, але додає місту гнучкості.
Затвердження Концепції розвитку велосипедної інфраструктури Одеси до 2045 року є важливим кроком, але попереду — найскладніше. Місто має перетворити цифри, карти й маршрути на реальні безпечні вулиці. Якщо Одесі вдасться реалізувати цей план, велосипедна мережа може стати не декоративним елементом, а повноцінною частиною транспортної системи. Це означатиме більше свободи пересування, менше хаосу на дорогах, кращий доступ до моря, парків і районів міста, а також нову якість міського життя для мешканців і гостей Одеси.
