Національний банк України закликав уряд звільнити Ігоря Смілянського з посади генерального директора Укрпошти. Регулятор вважає, що чинний керівник компанії не відповідає професійним вимогам, необхідним для належного виконання своїх обов’язків. У рішенні НБУ йдеться, що звільнення має відбутися протягом п’яти робочих днів, а нового керівника Укрпошти необхідно призначити протягом двох місяців. Для однієї з найбільших державних компаній України це може стати серйозним управлінським викликом, особливо в умовах війни, фінансового тиску та підготовки до запуску банківського напряму.
Підставою для такого кроку стала оцінка професійної придатності Ігоря Смілянського. За висновком Нацбанку, гендиректор Укрпошти «не має достатнього рівня знань вимог законодавства, розуміння та досвіду його використання, необхідних для належного виконання покладених на нього обов’язків». Така формула є доволі жорсткою, адже фактично ставить під сумнів здатність керівника компанії управляти напрямами, які перебувають під регуляторним наглядом НБУ. Насамперед ідеться про платіжні послуги, фінансовий моніторинг, управління ризиками та внутрішній контроль.
Фахівці Національного банку перевіряли діяльність Укрпошти за період 2023–2026 років. Саме в цей час регулятор фіксував порушення й застосовував до компанії заходи впливу. Укрпошта отримувала письмові застереження та штрафи через недоліки у сфері платіжних послуг, порушення вимог фінансового моніторингу, а також проблеми в системі управління ризиками й внутрішнього контролю. За останні два роки компанію оштрафували на загальну суму понад 21 мільйон гривень. Для державного оператора, який обслуговує мільйони громадян і має велику мережу відділень, такі претензії мають не лише фінансове, а й репутаційне значення.
Укрпошта є критично важливою інфраструктурною компанією для України. Вона забезпечує поштові послуги, доставку пенсій, соціальних виплат, посилок, товарів, документів, працює у прифронтових громадах і часто залишається одним із небагатьох каналів зв’язку держави з людьми в малих населених пунктах. Під час повномасштабної війни роль компанії стала ще важливішою: відділення працювали після обстрілів, у звільнених містах, у громадах із пошкодженою інфраструктурою та в умовах постійних логістичних ризиків. Саме тому будь-який конфлікт навколо керівництва Укрпошти має суспільне значення.
Водночас претензії Нацбанку стосуються не класичних поштових операцій, а фінансового блоку. Укрпошта давно намагається розширити свою роль на ринку фінансових послуг і просуває ідею створення поштового банку. Такий проєкт міг би дати компанії можливість надавати базові банківські послуги через свою мережу, особливо в населених пунктах, де немає банківських відділень. Для частини громад це могло б стати важливим інструментом фінансової доступності. Однак саме цей напрям є найбільш чутливим для регулятора, адже банківська та платіжна діяльність потребує суворого контролю, прозорих процедур і відповідності законодавству.
Ігор Смілянський назвав рішення НБУ невиваженим. Він заявив, що юридична команда Укрпошти буде вивчати документи та залучати зовнішніх юристів для захисту інтересів компанії та її керівника. За словами Смілянського, Укрпошта продовжить працювати без змін. Він також повідомив про намір звертатися до судів, зокрема міжнародних, через, як він вважає, навмисне завдання шкоди його репутації. Така реакція свідчить, що конфлікт може перейти в юридичну площину й не завершитися швидким кадровим рішенням.
Смілянський також пов’язує позицію НБУ з планами створення банку Укрпошти. За його словами, щороку, коли компанія підходить до запуску поштового банку, Національний банк знаходить спосіб цьому перешкодити. Він нагадав, що у 2025 році Верховна Рада проголосувала закон про банк, після чого Укрпошта мала створити власну банківську установу. За твердженням Смілянського, тоді голова НБУ написав лист про дефолт Укрпошти. Тепер, коли до набуття чинності законом про банк залишалося кілька днів, регулятор запропонував звільнити гендиректора компанії.
У цій позиції Смілянського простежується ширший конфлікт між баченням Укрпошти як універсального оператора державних сервісів і підходом НБУ як регулятора фінансового ринку. Для Укрпошти створення банку може бути способом посилити бізнес-модель, розширити послуги й отримати додаткові джерела доходів. Для Нацбанку ж будь-який новий гравець у фінансовій сфері має відповідати вимогам до стабільності, контролю, комплаєнсу та управління ризиками. Якщо регулятор бачить системні проблеми в уже наявних платіжних процесах компанії, він може розглядати запуск банку як потенційний ризик.
Смілянський стверджує, що наразі Укрпошта має понад два мільярди гривень власного капіталу та працює з прибутком. Ці аргументи мають показати, що компанія не перебуває у критичному фінансовому стані й може рухатися до створення банківського напряму. Проте фінансова стійкість і відповідність регуляторним вимогам — це не одне й те саме. Компанія може бути прибутковою, але водночас мати проблеми з внутрішнім контролем, процедурами фінансового моніторингу або виконанням нормативних вимог. Саме ця різниця, ймовірно, стане однією з ключових у подальшій дискусії між Укрпоштою та НБУ.
Для уряду ситуація є непростою. З одного боку, Національний банк як регулятор вимагає кадрового рішення й вказує на конкретні претензії до керівника компанії. З іншого боку, Ігор Смілянський очолює Укрпошту з 2016 року й асоціюється з масштабною трансформацією державного поштового оператора, цифровізацією сервісів, оновленням логістики, реформами всередині компанії та публічною комунікацією під час війни. Його можливе звільнення неминуче матиме політичний, управлінський і репутаційний ефект.
Ігоря Смілянського вперше призначили генеральним директором АТ «Укрпошта» 20 квітня 2016 року. У червні 2021 року його контракт продовжили, а вдруге це зробили у червні 2023 року. Чинний контракт має діяти до завершення воєнного стану та ще 90 днів після нього. Це означає, що питання його звільнення не є простою кадровою процедурою, а може вимагати юридичної оцінки умов контракту, повноважень уряду, позиції наглядових органів і можливих наслідків для управління компанією.
Сама вимога НБУ звільнити керівника протягом п’яти робочих днів виглядає як максимально жорсткий сигнал. Вона демонструє, що регулятор не обмежується штрафами чи письмовими застереженнями, а вважає проблему управлінською. У такому разі питання полягає вже не лише в окремих порушеннях, а в тому, чи здатне керівництво компанії забезпечити системне виправлення недоліків. Для фінансового ринку це принципово, адже платіжні послуги й фінансовий моніторинг пов’язані з довірою, безпекою транзакцій і протидією незаконним операціям.
Водночас публічний конфлікт між Укрпоштою та Нацбанком може мати негативні наслідки для обох сторін. Для Укрпошти це удар по репутації перед клієнтами, партнерами, міжнародними інституціями та потенційними донорами. Для НБУ — ризик бути звинуваченим у блокуванні розвитку державної компанії або створенні перешкод для фінансової інклюзії. Саме тому подальші рішення мають бути максимально прозорими, юридично обґрунтованими й зрозумілими суспільству.
Для громадян головне питання полягає в тому, чи вплине цей конфлікт на роботу Укрпошти. Смілянський уже заявив, що компанія продовжить працювати без змін. Однак у разі кадрової турбулентності важливо, щоб не постраждали базові послуги: доставка пенсій, відправлення, робота відділень, обслуговування прифронтових територій і плани розвитку. Укрпошта залишається частиною державної інфраструктури, тому її стабільність є питанням не лише бізнесу, а й соціальної безпеки.
Ситуація навколо Смілянського також показує, наскільки складним є управління великими державними компаніями під час війни. Вони мають одночасно виконувати соціальну функцію, залишатися фінансово життєздатними, проходити регуляторний контроль, модернізувати сервіси й відповідати очікуванням держави. Будь-яка слабкість у системі управління ризиками або внутрішнього контролю може швидко стати предметом уваги регуляторів. Але й будь-яке різке кадрове рішення може спричинити політичний конфлікт і дестабілізувати роботу компанії.
Найближчі тижні покажуть, чи виконає уряд вимогу НБУ, чи ситуація перейде в тривале юридичне протистояння. Якщо Смілянський справді звертатиметься до суду, остаточне вирішення може затягнутися. Якщо ж Кабмін вирішить змінити керівника, перед державою постане інше завдання — швидко знайти управлінця, який зможе забезпечити стабільну роботу Укрпошти, виправити регуляторні претензії та не зірвати стратегічні плани компанії.
Цей конфлікт уже вийшов за межі персональної історії одного керівника. Він стосується майбутнього Укрпошти, ролі державних компаній у фінансових послугах, меж повноважень регулятора та якості корпоративного управління в Україні. В умовах війни такі питання стають ще важливішими, адже держава не може дозволити собі слабкі інституції, непрозорі рішення або затяжні конфлікти між ключовими органами. Від того, як буде розв’язана ця ситуація, залежатиме не лише доля керівника Укрпошти, а й довіра до реформ у державному секторі.
