Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 10 липня відмовив п’ятому президенту України, народному депутату Петру Порошенку в задоволенні позову щодо скасування персональних санкцій. Обмеження, запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони та введені в дію указом президента Володимира Зеленського, на цьому етапі залишаються чинними. Одразу після оголошення вердикту адвокат політика Ілля Новіков заявив про ймовірний тиск на суддів і повідомив, що захист оскаржуватиме рішення.
Суд розглядав вимогу визнати протиправним і скасувати президентський указ у частині застосування санкцій до Порошенка. Відповідачем у справі був президент України, а третіми особами виступали РНБО, Кабінет Міністрів та профільне міністерство. Резолютивну частину рішення оголосила головуюча суддя Олеся Радишевська. Повний текст із детальним юридичним обґрунтуванням мають оприлюднити пізніше, тому остаточно оцінити мотиви суду можна буде лише після ознайомлення з документом.
Рішення ухвалила колегія з п’яти суддів, причому двоє з них виклали окремі думки. Сам факт окремої думки не означає автоматичного визнання рішення незаконним, однак свідчить, що всередині колегії не було повної єдності щодо правової оцінки справи. Зміст позицій цих суддів також матиме значення для подальшого оскарження та суспільної дискусії навколо застосування санкцій до чинного народного депутата і колишнього глави держави.
Після засідання Ілля Новіков заявив, що сторона захисту має інформацію про можливі спроби вплинути на суд. За словами адвоката, до цього нібито могли бути причетні працівники Служби безпеки України Едуард Рудюк і Віталій Солоджук. Новіков наголосив, що йдеться саме про інформацію захисту, яку ще належить перевірити у встановленому законом порядку. За версією адвокатів, можливі дії співробітників спецслужби могли координуватися з Офісом Президента, однак публічних доказів цього твердження вони не представили. Захист анонсував звернення до керівництва СБУ з вимогою провести внутрішню перевірку дій названих осіб.
Адвокат також пов’язав імовірний тиск із неодноразовим перенесенням судових засідань. За його твердженням, із початку 2026 року було зірвано чотири засідання, кожне з яких могло завершитися ухваленням рішення. Захист вважає, що затримки могли використовуватися для отримання додаткового часу та впливу на членів колегії. Водночас ці звинувачення наразі є позицією сторони Порошенка, а не встановленими слідством або судом фактами.
На момент підготовки матеріалу офіційної відповіді СБУ на заяви Новікова не було оприлюднено. Також публічно не представлено документів або інших незалежно перевірених доказів, які підтверджували б контакти співробітників спецслужби із суддями чи втручання в ухвалення рішення. Саме тому заяви адвоката потребують належної перевірки, а причетні державні органи мають надати суспільству чітке пояснення, враховуючи високий політичний резонанс справи.
Окремим напрямом аргументації захисту стали твердження про порушення під час підготовки документів, які передували введенню санкцій. Новіков заявив, що в процесі розгляду справи адвокати нібито виявили фальсифікацію частини матеріалів. Крім того, він звинуватив уповноваженого президента з питань санкційної політики Владислава Власюка в координації дій інших посадовців без належних повноважень. Представники влади ці твердження публічно не визнавали, а правова оцінка наведеним захистом обставинам має міститися в повному тексті судового рішення.
Санкції проти Петра Порошенка були запроваджені в лютому 2025 року. Разом із ним до переліку потрапили Віктор Медведчук, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Костянтин Жеваго. Обмежувальні заходи передбачають, зокрема, блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України та інші передбачені законодавством механізми. Щодо Порошенка санкції були встановлені безстроково, що стало одним із ключових предметів критики з боку його партії та адвокатів.
Влада пояснювала застосування обмежень міркуваннями національної безпеки та необхідністю протидії загрозам суверенітету й економічній стійкості держави. Представники «Європейської солідарності» натомість називали рішення політично вмотивованим і спрямованим проти опозиції. Через це судовий процес вийшов далеко за межі звичайного адміністративного спору й перетворився на перевірку того, наскільки прозоро та обґрунтовано в Україні застосовується санкційний механізм до власних громадян.
Відмова Касаційного адміністративного суду не завершує юридичний процес. Захист має право подати апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду протягом установленого строку після проголошення повного рішення. Адвокати також заявляли про звернення до Європейського суду з прав людини, однак міжнародний розгляд можливий лише з урахуванням правил прийнятності та після використання ефективних національних засобів правового захисту.
Подальший розвиток справи залежатиме від аргументації, яку суд викладе в повному тексті, змісту двох окремих думок та дій сторони захисту. Не менш важливою буде реакція СБУ на публічно названі прізвища співробітників. Якщо адвокати подадуть офіційну заяву про втручання в діяльність суду, наведені обставини повинні перевірятися в межах передбаченої законом процедури, а не лише в політичних заявах і медійному протистоянні.
Справу вже можна вважати важливим тестом для українських інституцій. Суд має продемонструвати незалежність і переконливість правової аргументації, спецслужба — прозоро відреагувати на звинувачення, а політичні сторони — утриматися від подання неперевірених версій як доведених фактів. Лише повне оприлюднення матеріалів, належна процедура оскарження та перевірка заяв про тиск дозволять суспільству оцінити, чи були санкції та судовий розгляд законними й неупередженими.
