Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України. Про рішення глава держави повідомив увечері 21 липня, а 22 липня кадрові зміни були формалізовані указами: Олександра Сирського звільнили з посади, Драпатого призначили новим головкомом, а начальником Генерального штабу став Ігор Скибюк. Україна розпочала масштабне оновлення вищої ланки військового управління на тлі затяжної війни, складної ситуації на фронті та суспільного запиту на зміни в армії.
Зеленський заявив, що рішення було ухвалене після консультацій із командирами корпусів та представниками різних складових Сил оборони. Разом із Михайлом Драпатим, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою та заступником керівника Офісу президента Павлом Палісою було визначено майбутню конфігурацію Генерального штабу. Серед головних завдань нового керівництва президент назвав безперервність бойових операцій, продовження корпусної реформи, постачання зброї, дронів та обладнання, посилення протиповітряного захисту і формування зрозумілого бачення мобілізації.
Після оголошення про призначення Драпатий наголосив, що сприймає нову посаду передусім як відповідальність перед військовими та державою. «Служіння Україні завжди було для мене честю, а під час війни за незалежність воно означає абсолютну відповідальність. Працюватиму відповідально, зосереджено і з повагою до людей, які сьогодні захищають нашу державу», — заявив він. Новий головнокомандувач також подякував Олександру Сирському за службу та послідовну роботу зі зміцнення українського війська.
Михайло Драпатий належить до покоління українських командирів, чия військова кар’єра формувалася безпосередньо у війні з Росією. На початку агресії у 2014 році він командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади. Одним із найбільш відомих епізодів стала операція в Маріуполі у травні 2014 року, коли українська бронетехніка прорвалася через споруджену проросійськими силами барикаду. Драпатий перебував у першій бойовій машині піхоти, кадри з якою стали одним із символів початкового етапу війни.
У серпні 2016 року Драпатого призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Її підрозділи виконували завдання в районі Авдіївки, Ясинуватої та Бахмутської траси. Після кількох років командування бригадою він продовжив навчання в Національному університеті оборони України, поєднуючи бойовий досвід із підготовкою до роботи на оперативному та стратегічному рівнях.
Під час повномасштабного вторгнення Драпатий працював на кількох ключових напрямках. У 2022 році він брав участь в організації оборони півдня та став одним із командирів, пов’язаних зі звільненням правобережної частини Херсонської області. До січня 2024 року очолював оперативне угруповання «Херсон», а в лютому був призначений заступником начальника Генерального штабу. У травні 2024 року, коли російська армія розпочала новий наступ на півночі Харківщини, Драпатий очолив оперативно-тактичне угруповання військ «Харків». Українським силам вдалося стабілізувати ситуацію та зупинити швидке просування противника.
У листопаді 2024 року Зеленський призначив Драпатого командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Його каденція була позначена трагедією 1 червня 2025 року, коли російський удар по навчальному підрозділу на Дніпропетровщині призвів до загибелі та поранення військових. Того ж дня генерал подав рапорт про відставку, заявивши, що бере на себе відповідальність за неналежне виконання вимог безпеки. Президент відставку не прийняв і згодом призначив його командувачем Об’єднаних сил ЗСУ.
Цей епізод став важливою частиною публічного образу Драпатого. Замість перекладання провини на підлеглих він відкрито визнав власну відповідальність як керівника. Для частини військових і суспільства така позиція стала свідченням іншої управлінської культури, у якій командир відповідає не лише за наказ, а й за його виконання, безпеку людей та наслідки рішень. Саме тому Драпатого часто називають представником нової генерації військового керівництва, від якої очікують більшої відкритості, технологічності та поваги до солдата.
Зміна головнокомандувача відбулася на тлі кількаденних протестів у Києві та інших містах після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Учасники акцій вимагали повернення Федорова та відставки Сирського, критикуючи темпи реформ і систему військового управління. Водночас влада акцентувала на результатах консультацій із бойовими командирами та необхідності модернізувати армію. Призначення Драпатого стало сигналом, що накопичений запит на зміни вирішили перевести у кадрове перезавантаження.
Олександр Сирський очолював ЗСУ з лютого 2024 року. Зеленський, оголошуючи про зміну керівництва, відзначив його роль в обороні Києва, Харківській наступальній операції та бойових діях у Курській області. До призначення головнокомандувачем Сирський командував Сухопутними військами та угрупованням «Хортиця». Під його керівництвом у перші тижні повномасштабного вторгнення була вибудувана оборона столиці, а восени 2022 року українські війська провели стрімкий контрнаступ на Харківщині та звільнили сотні населених пунктів.
Перед новим головнокомандувачем постають надзвичайно складні завдання. Йдеться не лише про керування бойовими операціями, а й про перебудову системи управління, розвиток корпусної структури, інтеграцію безпілотних і цифрових технологій, збереження особового складу та відновлення довіри між штабами, командирами й військовими. Драпатий має забезпечити наступність критично важливих операцій і водночас довести, що кадрові зміни здатні перетворитися на реальне оновлення армії.
Призначення Михайла Драпатого стало поворотним моментом для українського війська. Бойовий командир, який пройшов шлях від батальйону 72-ї бригади до найвищої посади у ЗСУ, тепер відповідатиме за стратегію оборони держави в один із найважчих періодів її сучасної історії. Його досвід, репутація серед військових і готовність брати відповідальність створюють високі очікування. Однак результат призначення визначатиметься не персональною популярністю, а здатністю реформувати систему, зберігати життя захисників і забезпечувати ефективність Сил оборони.
