У Києві 31 липня відбудеться протестна хода, учасники якої вимагатимуть від державного керівництва відкритого діалогу із суспільством та послідовного продовження реформ у сфері оборони. Проведення акції анонсував ветеран і один з організаторів протестів Дмитро Козятинський. За його словами, рішення перейти до формату ходи пов’язане з тим, що учасники попередніх акцій так і не отримали чіткої відповіді на питання щодо кадрових рішень у Міністерстві оборони та подальшого курсу військових перетворень.
Збір учасників розпочнеться 31 липня о 19:00 біля пам’ятника Тарасу Шевченку в парку його імені. Звідти колона вирушить центральними вулицями Києва до площі Івана Франка, де має завершитися акція. Організатори закликають учасників дотримуватися мирного формату, враховувати вимоги воєнного стану та негайно реагувати на сигнали повітряної тривоги.
Козятинський також запропонував жителям інших українських міст організовувати подібні ходи, якщо це дозволяє безпекова ситуація. Водночас він наголосив, що проведення масових заходів має залежати від рівня загрози в конкретному регіоні. У прифронтових містах і населених пунктах, які регулярно зазнають російських атак, публічні зібрання можуть створювати додаткові ризики для людей.
Організатор пояснив, що нова акція має продемонструвати необхідність прямої та зрозумілої комунікації між владою і громадянами. За його словами, люди продовжують виходити на вулиці, оскільки не отримали відповіді на головне питання, яке протягом останніх двох тижнів лунає на протестах у різних регіонах: чому було зупинено роботу команди, з якою значна частина суспільства пов’язувала модернізацію Міністерства оборони.
Однією з головних вимог протестувальників залишається повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони. Козятинський запропонував надати йому один рік для реалізації запланованих реформ, після чого оцінити результати роботи та ухвалювати подальші кадрові рішення на підставі конкретних показників. На думку учасників протестів, такий підхід був би зрозумілішим, ніж дострокова відставка без детального публічного пояснення її причин.
Перші акції розпочалися 16 липня після відставки Федорова з посади очільника Міністерства оборони. Кадрове рішення викликало невдоволення частини військових, ветеранів, волонтерів і представників громадянського суспільства. Протестувальники заявляли, що за час роботи Федорова оборонне відомство почало активніше впроваджувати цифрові інструменти, технологічні рішення, нові механізми закупівель та підходи до управління військовими інноваціями.
Акції відбувалися у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному та інших містах. Учасники виходили з плакатами на підтримку Федорова, вимагали не зупиняти розпочаті зміни та закликали владу пояснити логіку кадрової політики у секторі оборони. Протести тривали навіть без централізованих анонсів, а їхній порядок денний поступово розширювався.
Спочатку основною вимогою було повторне призначення Федорова міністром оборони. Згодом учасники почали говорити про необхідність ширшого діалогу щодо управління армією, відповідальності командування, збереження технологічних реформ, ставлення до військовослужбовців і прозорості рішень, які безпосередньо впливають на обороноздатність країни.
Ще однією вимогою протестів було звільнення Олександра Сирського з посади головнокомандувача Збройних сил України. Учасники акцій критикували підходи військового керівництва, вимагали оновлення системи командування та наполягали на швидшому впровадженні змін, покликаних зберігати життя військових і підвищувати ефективність підрозділів.
21 липня президент Володимир Зеленський звільнив Сирського та призначив новим головнокомандувачем ЗСУ Михайла Драпатого. Частина протестувальників позитивно сприйняла це рішення, однак акції не припинилися. Їхні учасники заявили, що питання керівництва Міністерством оборони залишається невирішеним, а суспільство досі не отримало переконливого пояснення причин відставки Федорова.
Призначення Драпатого стало важливою зміною у військовому керівництві, але не закрило ширшу дискусію про напрям оборонних реформ. Протестувальники наголошують, що модернізація армії не повинна залежати виключно від персональних домовленостей або конфліктів між посадовцями. На їхню думку, держава має сформувати зрозумілу систему, у якій пріоритетами будуть технологічна перевага, захист військовослужбовців, прозорі закупівлі та відповідальність керівників.
Учасники акцій також звертають увагу на роль Федорова у розвитку безпілотних систем, цифровізації військового управління та співпраці держави з українськими технологічними компаніями. В умовах війни інновації стали одним із головних чинників, які дозволяють компенсувати кількісну перевагу російської армії. Саме тому будь-які кадрові рішення у цій сфері суспільство сприймає не лише як внутрішню політику, а як питання національної безпеки.
Оголошена хода має відрізнятися від попередніх статичних мітингів. Рух від парку Шевченка до площі Івана Франка дозволить учасникам зробити акцію помітнішою та підкреслити, що протестний рух не завершився після зміни головнокомандувача. Організатори прагнуть зосередитися не лише на прізвищах посадовців, а й на вимогах щодо системного діалогу, зрозумілих критеріїв оцінювання та незворотності реформ.
Козятинський наголошує, що заклик слухати громадян не слід сприймати як прояв слабкості державного керівництва. Навпаки, здатність влади пояснювати складні рішення, визнавати помилки та реагувати на аргументовані вимоги суспільства може посилити довіру в країні. Особливо важливою така комунікація є під час повномасштабної війни, коли від єдності держави, армії та громадян безпосередньо залежить стійкість України.
Водночас протести навколо кадрових змін у Міністерстві оборони демонструють складність суспільної дискусії в умовах воєнного стану. З одного боку, громадяни вимагають відкритості та права впливати на рішення, які визначають майбутнє країни. З іншого — частина інформації про роботу оборонного сектору не може бути оприлюднена через вимоги безпеки. Завдання влади полягає в тому, щоб знайти баланс між необхідною секретністю та достатнім поясненням політичних рішень.
Організатори ходи не закликають до зупинки роботи державних органів або радикальних дій. Вони представляють акцію як мирний спосіб донести позицію людей і домогтися змістовної відповіді. Протестувальники очікують не загальних заяв, а конкретного бачення того, хто очолить Міністерство оборони, які реформи залишаться чинними та як оцінюватиметься їхня результативність.
Питання про майбутню роль Федорова залишається одним із головних. Після відставки йому пропонували інші посади, пов’язані з технологічним розвитком та оборонними інноваціями, однак протестувальники вважають, що без повноважень міністра він не матиме достатніх інструментів для системних змін. Сам Федоров наполягав, що реформування оборонної сфери потребує не консультативної ролі, а реального впливу на управлінські рішення.
Пропозиція дати йому рік на реалізацію реформ є спробою сформулювати вимогу у вимірюваній формі. Йдеться не про безстрокову підтримку конкретного політика, а про встановлення періоду, протягом якого суспільство зможе побачити результати. Після цього діяльність міністра пропонують оцінювати за станом закупівель, розвитком безпілотних систем, цифровізацією, зменшенням бюрократії та змінами у взаємодії між військовим і політичним керівництвом.
Хода 31 липня відбудеться на тлі тривалих російських атак, складної ситуації на фронті та підготовки країни до осінньо-зимового періоду. Організатори визнають, що за таких умов суспільна напруга може посилюватися, якщо державні рішення залишатимуться недостатньо поясненими. Вони закликають владу не ігнорувати мирні протести, а використати їх як можливість відновити довіру.
Участь ветеранів надає протестам особливого значення. Значна частина вимог стосується не абстрактних політичних питань, а досвіду людей, які служили у війську та безпосередньо стикалися з проблемами управління, забезпечення і командування. Ветерани наполягають, що оборонні реформи мають враховувати реальні потреби підрозділів і думку військовослужбовців, а не зводитися до кадрових перестановок.
Організатори сподіваються, що хода залишатиметься мирною та дисциплінованою. Через загрозу ракетних і дронових атак учасникам необхідно стежити за офіційними повідомленнями, знати розташування найближчих укриттів і не ігнорувати повітряну тривогу. Безпекова ситуація може вплинути на формат або тривалість заходу.
Протестний рух, який розпочався через відставку одного міністра, поступово перетворився на широку дискусію про принципи управління оборонним сектором. Учасники вимагають, щоб влада не лише призначала нових керівників, а й публічно визначала цілі, строки та критерії реформ. Хода від пам’ятника Шевченку до площі Франка має стати черговим нагадуванням про запит суспільства на відповідальність, послідовність і розмову без ігнорування незручних питань.
