На Контрактовій площі в Києві повністю демонтували колесо огляду, яке кілька років залишалося одним із найпомітніших і водночас найсуперечливіших об’єктів Подолу. Тепер на місці атракціону порожньо, а чи з’явиться там щось натомість, наразі невідомо. Демонтаж став фіналом тривалої історії, у якій переплелися питання благоустрою, безпеки, дозвільних документів, судових рішень, відповідальності посадовців і права міста контролювати власний публічний простір.
Колесо огляду на Контрактовій площі встановили як тимчасовий атракціон для новорічного ярмарку. За логікою такого формату воно мало працювати обмежений час, а після завершення святкового періоду власник мав прибрати конструкцію і відновити благоустрій території. Однак цього не сталося. Атракціон залишився на площі на роки, фактично перетворившись із тимчасового елемента ярмарку на постійний об’єкт у центрі історичного Подолу. Саме це стало одним із головних джерел конфлікту: тимчасова конструкція почала існувати так, ніби мала довгостроковий статус.
Для частини киян колесо було звичною частиною Контрактової площі та туристичною розвагою, з якої відкривався вид на Поділ. Для інших воно стало символом безконтрольного використання міського простору, коли великий комерційний атракціон роками працює без належного врегулювання. Контрактова площа — це не випадкова ділянка міста, а один із ключових історичних просторів Києва. Тут будь-який об’єкт має значення не лише як бізнес або розвага, а як частина архітектурного й громадського середовища. Саме тому історія з колесом вийшла далеко за межі технічної суперечки про атракціон.
З 2023 року департамент територіального контролю після перевірок території чотири рази видавав приписи власнику атракціону — ФОП «Тутен Луї». У цих приписах вимагали або надати документи на законне розміщення оглядового колеса, або демонтувати його власним коштом. Така кількість приписів показує, що місто тривалий час не могло або не хотіло швидко довести ситуацію до завершення. Атракціон залишався на площі, а юридичний статус об’єкта й надалі викликав питання.
26 грудня ФОП «Тутен Луї» повідомила, що демонтує атракціон протягом двох тижнів і відновить благоустрій. Паралельно інспектор із благоустрою склав адміністративний протокол за порушення правил благоустрою. Однак під час повторного обстеження з’ясувалося, що колесо огляду так і не прибрали. На конструкції розмістили ухвалу Подільського районного суду Києва від 30 грудня 2025 року про арешт атракціону в межах кримінального провадження. Так ситуація перейшла з площини благоустрою в площину кримінального процесу й судових обмежень.
Окремим і найсерйознішим питанням стала безпека. Подільська окружна прокуратура вимагала зупинити роботу оглядового колеса через його аварійний стан. За даними фахівців, дерев’яні бруси, на яких стояла конструкція, згнили від вологи. Частина брусів мала порожнечі всередині та руйнувалася при натисканні. Якщо ці висновки відповідають реальному технічному стану атракціону, йдеться не просто про формальне порушення правил, а про потенційну загрозу життю людей. Для конструкції такого розміру навіть часткова втрата стійкості могла б мати катастрофічні наслідки.
5 січня Подільський районний суд зупинив роботу колеса огляду на Подолі. За клопотанням прокуратури суд наклав арешт із забороною користування на атракціон. Прокурори наголошували, що конструкція може впасти або стати некерованою. У такому контексті рішення про заборону експлуатації виглядало як запобіжний захід, покликаний не допустити трагедії. Адже публічний атракціон — це не приватний об’єкт, ризики якого стосуються лише власника. Ним користуються відвідувачі, поруч ходять пішоходи, на площі перебувають діти, туристи, мешканці й перехожі.
Попри це, 4 березня 2026 року суд скасував арешт колеса огляду та заборону експлуатації через його незадовільний технічний стан. Водночас судові процеси продовжилися. Заступник голови КМДА Валентин Мондриївський тоді наголошував, що колесо має працювати виключно законно й бути абсолютно безпечним для людей. Це формулювання стало ключовим для позиції міста: питання полягало не лише в тому, чи можна зберегти атракціон, а в тому, чи може він існувати на площі без документальних, технічних і безпекових сумнівів.
Паралельно прокуратура повідомила про підозру двом посадовцям КМДА, які, за версією слідства, роками ігнорували роботу оглядового колеса без дозволів. Йшлося про керівників земельного департаменту та департаменту територіального контролю, яких звинуватили у службовій недбалості. За версією правоохоронців, вони «не помічали» самовільне захоплення земельної ділянки. Цей епізод важливий, бо переводить історію з площини конфлікту між містом і підприємцем у площину відповідальності самої міської системи управління.
Саме тут проявилася головна проблема. Якщо великий об’єкт роками стоїть на одній із центральних площ Києва без належного врегулювання, це означає, що збій стався не лише на рівні власника. Мали працювати механізми контролю, перевірок, реагування, демонтажу, стягнення збитків і захисту публічного простору. Якщо вони не спрацювали роками, суспільство має право запитувати, хто саме відповідав за бездіяльність і чому проблема стала помітною лише тоді, коли накопичила критичну кількість юридичних і безпекових ризиків.
У цій історії була й окрема лінія щодо можливого майбутнього колеса. Раніше повідомляли, що атракціон можуть перевезти до Трускавця. Один із найбільших підприємців міста Юрій Дорожківський заявляв, що є люди, готові інвестувати значні кошти у встановлення оглядового колеса. Водночас власник конструкції Луї Тутен виступав проти перевезення атракціону. Він також погрожував припинити демонтаж і звернутися до міжнародного суду, а заяви Київської міської прокуратури про аварійність колеса відкидав. Це ще раз показало, що навколо об’єкта існує не лише міський, а й майновий та комерційний конфлікт.
Для Києва демонтаж колеса став важливим сигналом. Місто не може дозволити, щоб тимчасові комерційні об’єкти роками перетворювали публічні площі на території невизначеного статусу. Особливо якщо йдеться про історичний центр, де кожен елемент впливає на сприйняття простору. Контрактова площа потребує продуманої міської політики, а не випадкового набору атракціонів, ярмаркових конструкцій, МАФів або тимчасових рішень, які залишаються надовго просто тому, що їх складно прибрати.
Водночас сама порожнеча після демонтажу також ставить питання. Якщо колесо прибрали, місто має пояснити, що буде з цією частиною площі далі. Чи залишиться вона відкритим простором? Чи з’явиться там тимчасова зелена зона, міські меблі, культурна локація, ярмарковий майданчик або новий об’єкт? Чи буде конкурс на концепцію використання території? Без відповіді на ці питання демонтаж може виглядати як завершення скандалу, але не як початок якіснішої політики щодо Контрактової площі. Для міста важливо не лише прибрати проблемний об’єкт, а й не допустити повторення такої історії в іншій формі.
Цей випадок також оголює ширшу проблему українських міст: тимчасові дозволи часто стають способом обійти повноцінне планування. Об’єкт встановлюють на свято, ярмарок або сезон, а потім він залишається на роки. Формально його статус може бути хитким, але фактично він працює, заробляє гроші й змінює вигляд міського простору. Якщо влада реагує із запізненням, конфлікт лише загострюється: власник встигає вкласти кошти, відвідувачі звикають, місто втрачає контроль, а будь-який демонтаж сприймається вже не як виконання правил, а як політична або майнова війна.
У випадку Контрактової площі додаткову вагу має питання безпеки. Після російських обстрілів, руйнувань інфраструктури й загального навантаження на міське управління Київ не може дозволити собі легковажне ставлення до об’єктів, які щодня приймають людей. Атракціон має бути технічно справним, мати документи, проходити перевірки й працювати за зрозумілими правилами. Якщо є підозри щодо аварійного стану, їх не можна зводити до конфлікту інтересів між прокуратурою і власником. У центрі має бути безпека людей.
Демонтаж колеса огляду не означає, що Контрактова площа має стати стерильною або позбавленою будь-яких активностей. Навпаки, історичні площі потребують життя: подій, прогулянок, ярмарків, культурних форматів, дитячих активностей і місць для зустрічей. Але ці активності мають бути законними, безпечними, тимчасовими там, де вони справді тимчасові, і погодженими з довгостроковим баченням міста. Публічний простір не повинен перетворюватися на територію, де перемагає той, хто першим поставив конструкцію й найдовше зміг її не прибирати.
У підсумку історія з колесом огляду на Контрактовій площі стала показовою для Києва. Вона продемонструвала слабкість контролю, складність судових процедур, ризики для безпеки, конфлікт між приватним бізнесом і публічним інтересом, а також потребу в чіткій політиці щодо тимчасових об’єктів у центрі міста. Те, що колесо зрештою демонтували, закриває один етап. Але головний висновок для столиці має бути ширшим: місто повинно швидше реагувати на порушення, чесно пояснювати свої рішення, вимагати безпеки від бізнесу й не дозволяти роками накопичувати проблеми там, де йдеться про простір, який належить усім киянам.
