Рішення Угорщини спрямувати свою частку внесків до Європейського фонду миру не Україні, а Лівану викликало значний резонанс у Європі та в самій Україні. Міністр закордонних справ Петер Сіярто заявив, що 600 млн форинтів, або близько 1,5 млн євро, Будапешт перерахує на підтримку ліванської армії. За його словами, стабільність Лівану є «ключовою умовою миру на Близькому Сході», а тому допомога цій країні відповідає безпековим інтересам Угорщини. Сіярто підкреслив, що це рішення ухвалене після консультацій із ліванським колегою Юсефом Раггі, і саме так Угорщина бачить «ефективне використання» свого внеску в оборонний фонд ЄС.
Це не перший випадок, коли угорська влада демонструє відверто критичну позицію щодо фінансової підтримки України. Раніше Сіярто прямо закликав Євросоюз припинити фінансування Києва, апелюючи до корупційного скандалу у сфері енергетики. Позицію МЗС підтримав і прем’єр-міністр Віктор Орбан, який заявив, що Будапешт більше не надаватиме Україні фінансової допомоги через гучне розслідування. Така демонстративна жорсткість угорської риторики лягла на тло тривалих політичних суперечок між Києвом і Будапештом, які охоплюють питання подвійної політики Орбана щодо Росії, блокування рішень щодо України в ЄС та використання теми корупції як інструмента тиску.
Україна відреагувала на заяву Орбана доволі жорстко. Представник МЗС Георгій Тихий наголосив, що угорський прем’єр не може повчати Україну, оскільки сам «вплутаний у корупційні скандали й зробив свою країну найбіднішою в ЄС». Ця заява стала публічним нагадуванням про довгу історію претензій до угорської влади з боку європейських інституцій, які звинувачували Орбана у згортанні демократичних стандартів, контролі над судами та вибірковому розподілі бюджетних ресурсів.
Рішучість Будапешта на тлі викриття корупційної схеми в українському енергетичному секторі створила новий інформаційний привід для критики. 10 листопада НАБУ та САП повідомили про масштабну операцію «Мідас», яка триває з 2024 року та охоплює складну мережу хабарництва й відмивання коштів. За даними слідства, низка посадовців та бізнесменів отримували хабарі від підрядників «Енергоатому» у розмірі 10–15% від вартості контрактів. Кошти проходили через так званий «бек-офіс» у центрі Києва, де було легалізовано приблизно 100 млн доларів. Це приміщення, як встановили детективи, належить родині колишнього народного депутата Андрія Деркача, який нині є сенатором у Росії та перебуває під санкціями США. Розкриття такого масштабного механізму зловживань стало важким ударом по репутації України, що одразу посилило скепсис частини європейських політиків.
Однак варто враховувати, що рішення Угорщини не є ізольованим від ширшого політичного контексту. Орбан тривалий час використовує «українську тематику» для мобілізації внутрішнього електорату та демонстрації «суверенної позиції» перед ЄС. Він систематично блокує ключові рішення щодо України: від виділення фінансових пакетів до погодження санкцій проти Росії. Переорієнтація внеску EPF на Ліван — не про Ліван, а про прагнення закріпити свою роль «альтернативного голосу» в Європейському Союзі. Такі кроки дозволяють угорському уряду показати, що він не підкоряється загальній лінії Брюсселя, і водночас зберігати відносини з країнами, які відіграють роль у близькосхідній політиці.
У той же час, цей демарш впливає на загальний рівень солідарності ЄС з Україною в період, коли фінансова й військова підтримка є критично важливими. Європейський фонд миру — один із ключових інструментів допомоги Києву. Будь-які дії окремих країн-членів, які розмивають єдність або затримують рішення, можуть створювати додаткові ризики. На тлі російських атак на енергетичну інфраструктуру та виснаження фронту, навіть такі відносно невеликі фінансові суми мають символічне значення, адже сигналізують про готовність або небажання конкретних урядів підтримувати Україну беззастережно.
Скандал в енергетиці, який став формальним приводом для заяв угорських посадовців, водночас демонструє інший важливий аспект: внутрішня боротьба з корупцією є не лише умовою для отримання міжнародної допомоги, а й елементом геополітичної взаємодії. Партнери ретельно стежать за тим, як Україна реагує на виклики, і саме реальні результати у сфері правосуддя допоможуть переконувати союзників у необхідності підтримувати Київ надалі, попри політичні маневри окремих лідерів ЄС.
На цьому тлі рішення Будапешта слугує нагадуванням: війна триває не лише на полі бою, а й у дипломатичній площині. Угорщина використовує момент внутрішніх українських потрясінь, щоб укріпити власну переговорну позицію, а Україна має реагувати обережно, послідовно і з демонстрацією реальних реформ. Довіра союзників є не менш важливим ресурсом, ніж зброя, і зараз Києву потрібно зміцнити цю довіру новими антикорупційними діями та активною дипломатією.
