Готельний комплекс «Драгобрат» виставили на продаж за $2,75 млн: що відомо про актив та власників

Один із найвідоміших гірськолижних об’єктів українських Карпат — комплекс «Драгобрат» — виставили на продаж за 2,75 мільйона доларів. Оголошення з’явилося на OLX 18 листопада, але невдовзі стало недоступним. Попри це, інформацію про намір продати актив підтвердив співвласник компанії Іван Зезекало у коментарі виданню Zaxid.net. Він пояснив, що рішення ухвалили після смерті засновників комплексу — братів Бідних, які багато років розбудовували інфраструктуру курорту. Поточні власники мешкають у Полтаві й визнають, що керувати бізнесом на відстані стає дедалі складніше, хоча сам комплекс залишається рентабельним і працює без необхідності в штучному осніженні, що для Карпат є серйозною перевагою.

До активів ТОВ «Драгобрат», які пропонуються потенційному покупцю, входить розгалужена інфраструктура, що охоплює житлові, побутові та технічні об’єкти. Серед них двоповерхова адміністративна будівля, два котеджі на 16 номерів, п’ятиповерховий готель на 33 номери з власним рестораном, а також окрема двоповерхова споруда, у якій розміщені медпункт, ігрова зала та гуртожиток для персоналу. Додатково у складі комплексу є сауна з басейном, пункт прокату спорядження, три бугільні витяги завдовжки 1000, 950 і 260 метрів, що забезпечують доступ до трас різної складності. Для роботи готельно-відпочинкового комплексу доступні два ратраки, три бульдозери, потужні дизельні генератори на 120 і 200 кВт, трансформаторна підстанція на 630 кВА та автономні системи водопостачання і каналізації з власними очисними спорудами. У пакет продажу також входить земельна ділянка площею 1,76 га, що перебуває у власності підприємства.

Попри масштабність переліку майна, туристичний експерт та доцент Ужгородського національного університету Олександр Коваль зауважив у коментарі «Укрінформу», що продаж комплексу не означає продаж усього курорту «Драгобрат». За його словами, на гірському масиві працює понад сотня об’єктів розміщення, і вони належать різним власникам. Загальний номерний фонд курорту становить приблизно 3,5 тисячі місць, тому виставлений на продаж комплекс — лише один із численних готельних закладів, який має таку ж назву, що й сам курорт. Він є одним із найстаріших бізнесів на локації, зареєстрованим ще у 1993 році в Ясінях, що підтверджують дані Opendatabot.

ТОВ «Драгобрат» нині управляє Анастасія Нечитайло з Полтави, якій також належить частка компанії. Іншими співвласниками є Віктор Атаманенко та Надія Бідна з Київщини, а також полтавські підприємці Іван Іванович і Іван Гаврилович Зезекало. У 2024 році фірма отримала понад 5,5 мільйона гривень доходу і понад 750 тисяч гривень чистого прибутку, що свідчить про стабільну рентабельність навіть у період війни й коливань туристичного ринку. Окремо наголошують, що комплекс не потребує значних капіталовкладень для підтримання роботи, оскільки основні елементи інфраструктури, включно з підйомниками та технікою для підготовки трас, перебувають у робочому стані.

Фахівці припускають, що попит на такі об’єкти може зростати, особливо після перемоги України, коли індустрія внутрішнього туризму отримає сильний стимул до відновлення й розвитку. Карпатський регіон традиційно залишається одним із найпопулярніших серед українців та іноземних туристів, а Драгобрат — найвисокогірнішим курортом країни з тривалим зимовим сезоном, що робить його комерційно привабливим. Водночас перспектива переходу комплексу до нового власника може означати оновлення інфраструктури і збільшення інвестицій у розвиток локації, адже сучасні вимоги туристів передбачають модернізацію сервісів, розширення номерного фонду та підвищення рівня безпеки.

Економічний контекст також відіграє роль — попри війну, Carpathian hospitality залишається сектором, що демонструє здатність до адаптації. Багато підприємців переорієнтовуються на внутрішніх гостей, тоді як гірські курорти отримують стабільний потік відвідувачів у періоди свят та зимових відпусток. Продаж комплексу може стати тестом для ринку на предмет готовності великих інвесторів вкладати кошти в туристичну інфраструктуру навіть у часи невизначеності. Аналітики вважають, що ціна у 2,75 мільйона доларів відображає не лише вартість майна, а й потенціал локації, яка у післявоєнний період може отримати суттєвий розвиток.