У Львові відзначили 20-річчя фестивалю «Спалах різдвяної звізди» традиційною Ходою звіздарів, яка 28 грудня зібрала понад дві тисячі учасників. Колона рушила від Домініканського собору до головної ялинки міста, перетворивши центральні вулиці на простір живої різдвяної традиції. Захід об’єднав львів’ян і гостей міста різного віку та досвіду — від майстрів, які десятиліттями створюють звізди, до родин із дітьми, що вперше несли власноруч виготовлені різдвяні символи.
Ювілейна Хода звіздарів стала не лише святковою подією, а й важливим культурним жестом у час війни, коли питання ідентичності, пам’яті та спадкоємності традицій набувають особливого значення. Різдвяна звізда у львівському контексті давно вийшла за межі декоративного атрибуту, перетворившись на символ спільноти та тяглості культури. Учасники ходи несли зірки різних форм і стилів — від класичних багатопроменевих до складних об’ємних конструкцій, оздоблених папером, тканиною, різьбленням і світлом.
Фестиваль «Спалах різдвяної звізди» зародився у Львові на початку 2000-х як ініціатива кількох майстрів і культурних діячів, які прагнули повернути звізду в публічний простір міста. За двадцять років він перетворився на одну з ключових різдвяних подій Західної України, що щороку залучає дедалі більше учасників. Ювілейний формат підкреслив масштаб змін: якщо перші ходи були камерними, то нині це масова подія, яка об’єднує тисячі людей і формує впізнаваний образ Львова як міста живих традицій.
Особливістю цьогорічної ходи стала її відкритість. До колони долучалися не лише професійні звіздарі чи учасники творчих колективів, а й звичайні мешканці міста, внутрішньо переміщені особи та туристи. Для багатьох родин участь у ході стала способом долучитися до спільної дії, яка не потребує спеціальної підготовки, але дає відчуття причетності. Діти несли зірки, зроблені разом із батьками вдома або на майстерках, які напередодні проходили в різних районах Львова.
Маршрут від Домініканського собору до головної ялинки символічно поєднав сакральний і світський простір міста. Саме така траєкторія підкреслює сенс різдвяної традиції як частини щоденного життя, а не лише обрядової практики. Учасники ходи співали колядки, спілкувалися між собою, фотографувалися, а для багатьох гостей міста ця подія стала першим знайомством із живою українською різдвяною культурою, яка існує не в музеї, а на вулицях.
У контексті повномасштабної війни Хода звіздарів набула додаткового значення. Для багатьох учасників вона стала способом зберегти відчуття нормальності та спільності, яке регулярно руйнується обстрілами, втратами й тривогою. Львів, який прийняв велику кількість переселенців, через такі події формує простір інтеграції, де нові мешканці міста можуть долучитися до традицій і відчути себе частиною спільноти.
Важливою складовою фестивалю залишається передача знань. Досвідчені майстри не лише демонструють свої роботи, а й навчають інших, пояснюють символіку звізди, її регіональні особливості та техніки виготовлення. Саме завдяки такій горизонтальній передачі традиція не консервується, а розвивається, адаптуючись до сучасних умов і запитів. Ювілей фестивалю став підтвердженням того, що звізда у Львові є живою практикою, а не відтворенням фольклору за сценарієм.
Двадцятиріччя «Спалаху різдвяної звізди» показало, що культурні ініціативи можуть мати довгу історію навіть у країні, яка постійно переживає соціальні й політичні потрясіння. Участь тисяч людей у ході свідчить про запит суспільства на спільні ритуали, які об’єднують без примусу й офіціозу. Для Львова ця подія стала ще одним доказом того, що місто здатне зберігати свою ідентичність і водночас бути відкритим для нових сенсів і людей.
Ювілейна Хода звіздарів завершилася біля головної ялинки міста, де учасники ще довго не розходилися, спілкувалися й фотографувалися зі своїми зірками. У цьому моменті поєдналися святковість, пам’ять і надія — три складові, які сьогодні особливо потрібні українському суспільству. Саме такі події формують відчуття тяглості життя, навіть коли країна живе в умовах війни.
