В окупованій Феодосії стрімко погіршується стан однієї з найдавніших архітектурних і духовних пам’яток Криму — вірменського храму Сурб Саркіс XIV століття. Святиня, що століттями була осередком культурного й релігійного життя вірменської громади міста, нині опинилася під реальною загрозою фізичного знищення через підтоплення ґрунтовими водами. Ситуація різко загострилася взимку 2026 року, коли серія відлиг спричинила підвищення рівня підземних вод, які почали системно проникати крізь фундамент стародавньої споруди та затоплювати підвальні приміщення.
Місцеві мешканці та представники вірменської національної громади фактично залишилися сам на сам із проблемою. Щодня служителі храму й парафіяни змушені вручну відкачувати воду насосами, відрами та будь-якими доступними засобами, аби хоча б тимчасово стримати руйнівний процес. За їхніми словами, вода повертається знову і знову, а будь-яке потепління лише погіршує ситуацію. Постійна волога вже впливає на стан фундаменту та стін, створюючи ризик незворотних ушкоджень.
Особливого символічного значення ситуації додає той факт, що саме в цьому храмі похований всесвітньо відомий художник-мариніст Іван Айвазовський, чия спадщина є частиною не лише кримської, а й загальноєвропейської культурної історії. Таким чином, під загрозою опинилася не просто сакральна споруда, а місце пам’яті, тісно пов’язане з іменем митця, творчість якого визнають у всьому світі.
За словами голови місцевого вірменського національно-культурного об’єднання Ашота Габояна, громада роками підтримувала храм власними силами, обмежуючись лише косметичними роботами та щоденним прибиранням території. Він наголошує, що статус історичної пам’ятки фактично забороняє будь-які капітальні інженерні втручання без відповідних дозволів, яких у нинішніх умовах отримати неможливо. Водночас саме цей статус, покликаний захищати спадщину, перетворився на чинник безпорадності, коли будівля потребує негайних технічних рішень для порятунку фундаменту.
Додатковим фактором руйнування стала щільна сучасна забудова навколо храму. Протягом останніх років прилеглі території забудовувалися без урахування гідрологічних особливостей місцевості, що порушило природний відвід ґрунтових вод. У результаті облаштування повноцінної дренажної системи поблизу пам’ятки практично неможливе. Вода не має шляхів відтоку й концентрується саме під історичною спорудою, яка не була розрахована на такі навантаження.
Храм Сурб Саркіс пережив монгольську навалу, османське панування та дві світові війни, залишаючись духовним і культурним символом для багатьох поколінь. Сьогодні ж він поступово руйнується не від артилерії чи бомбардувань, а від системної бездіяльності та нехтування елементарними інженерними потребами. За словами представників громади, окупаційна влада не пропонує реальних рішень для захисту фундаменту, обмежуючись формальним визнанням проблеми без подальших дій.
Січневі відлиги й активне танення снігу лише прискорили приплив води, що багаторазово підвищує ризик просідання ґрунту та пошкодження несучих конструкцій. Кожен новий цикл підтоплення скорочує час, протягом якого пам’ятку ще можна врятувати. У разі подальшого ігнорування проблеми храм може зазнати таких ушкоджень, які унеможливлять будь-яку реставрацію в майбутньому.
Історія з храмом Сурб Саркіс у Феодосії стала показовим прикладом того, як культурна спадщина на окупованих територіях опиняється в зоні особливого ризику. Відсутність прозорих механізмів охорони, ігнорування думки місцевих громад і нехтування науковими рекомендаціями створюють умови, за яких навіть об’єкти зі столітньою історією можуть зникнути протягом кількох років. Для України ця ситуація є ще одним нагадуванням про ціну окупації, що вимірюється не лише людськими втратами, а й поступовим знищенням унікальної культурної пам’яті.
