Німецька політикиня Катрін Ґерінґ-Екардт публічно підтримала українського скелетоніста Владислава Гераскевича, якого дискваліфікували з Олімпійських ігор через «шолом пам’яті» із зображенням українських спортсменів, убитих Росією. Свій жест солідарності вона продемонструвала на червоній доріжці Берлінського кінофестивалю, з’явившись із написом на руці «Памʼять — це не порушення».
Акція Ґерінґ-Екардт відбулася на тлі міжнародної дискусії навколо рішення Міжнародного олімпійського комітету, який визнав екіпірування Гераскевича таким, що суперечить правилам щодо самовираження спортсменів. МОК послався на положення Олімпійської хартії, які забороняють політичні заяви та символіку під час змагань. Українського атлета зняли зі старту ще до першого заїзду, а його апеляцію згодом відхилив Спортивний арбітражний суд.
Жест німецької політикині набув особливого символізму саме в межах Берлінале — одного з найвідоміших кінофестивалів Європи, що традиційно поєднує мистецтво з політичним контекстом. Напис на руці «Памʼять — це не порушення» став прямою реакцією на аргументацію міжнародних спортивних інституцій, які трактували шолом Гераскевича як недопустиме висловлювання під час Ігор. Таким чином Ґерінґ-Екардт фактично поставила під сумнів тезу про те, що вшанування пам’яті загиблих може вважатися політичним порушенням.
Катрін Ґерінґ-Екардт відома своєю послідовною підтримкою України в німецькому політичному середовищі. Після початку повномасштабного вторгнення вона неодноразово виступала за посилення допомоги Києву та наголошувала на відповідальності Європи за підтримку країни, яка захищається від агресії. Її публічний жест у Берліні продемонстрував, що тема війни й надалі залишається частиною європейського політичного порядку денного, зокрема й у культурному середовищі.
Історія з дискваліфікацією Гераскевича викликала широкий резонанс не лише в Україні, а й за її межами. На «шоломі пам’яті» були зображені українські спортсмени, які загинули внаслідок російського вторгнення. Сам атлет наполягав, що його вчинок є жестом пам’яті, а не політичним протестом. Проте МОК та Міжнародна федерація бобслею і скелетону визнали це порушенням регламенту, а CAS підтримав таке трактування.
На цьому тлі підтримка з боку німецької політикині стала своєрідним сигналом солідарності з українською позицією. У контексті Берлінського кінофестивалю, який часто стає майданчиком для обговорення прав людини та глобальних конфліктів, її жест підкреслив, що питання пам’яті про жертв війни виходить за межі спортивної дискусії й набуває ширшого суспільного виміру.
Берлінале традиційно приділяє увагу темам свободи слова, відповідальності митців і ролі культури в часи криз. Поява політичного меседжу на червоній доріжці фестивалю вкотре продемонструвала, що мистецтво й політика залишаються взаємопов’язаними. У випадку з Гераскевичем конфлікт між принципом нейтральності спорту та правом на вшанування пам’яті став предметом міжнародної уваги.
Після дискваліфікації спортсмен отримав підтримку в Україні, зокрема його було нагороджено орденом Свободи. Ситуація перетворилася на символічний приклад того, як різні інституції по-різному трактують поняття нейтральності в умовах війни. Для одних це суворе дотримання правил, для інших — необхідність врахування гуманітарного контексту.
Жест Катрін Ґерінґ-Екардт на Берлінале продемонстрував, що питання пам’яті про загиблих українців залишається важливою темою в європейському публічному просторі. Він також показав, що культурні події можуть ставати платформами для висловлення позиції щодо міжнародних конфліктів і рішень глобальних інституцій.
