Київський апеляційний суд залишив без змін вирок про довічне позбавлення волі колишнього співробітника Управління державної охорони Артем Косов, якого визнали винним у вбивстві підлітка Максим Матерухін на станції фунікулера в Києві. Таким чином, суд апеляційної інстанції підтвердив рішення, ухвалене раніше судом першої інстанції, і відхилив спробу сторони захисту перекваліфікувати злочин на менш тяжкий.
Адвокати обвинуваченого наполягали на зміні кваліфікації дій на статтю про вбивство через необережність, яка передбачає значно м’якше покарання — до п’яти років позбавлення волі. Однак суд не погодився з цією позицією, залишивши в силі висновки слідства і першої інстанції про умисний характер дій. Це рішення стало принциповим не лише для сторін процесу, а й для суспільства, яке уважно стежило за справою.
Події, що лягли в основу кримінального провадження, сталися 7 квітня 2024 року на станції київського фунікулера. Під час виходу з вагона між чоловіком і підлітком виник конфлікт, унаслідок якого обвинувачений штовхнув юнака. Від удару хлопець упав, розбив головою скло та отримав смертельні поранення шиї. За словами слідства, він стік кров’ю за лічені хвилини ще до прибуття медиків. Загиблому за кілька місяців мало виповнитися 18 років.
Після інциденту підозрюваним виявився водій Управління державної охорони, що додало справі додаткового суспільного резонансу. Розслідування здійснювало Державне бюро розслідувань, яке відкрило кримінальне провадження та зібрало доказову базу. Згодом чоловіку офіційно повідомили про підозру в умисному вбивстві.
Суд першої інстанції — Шевченківський районний суд Києва — у вересні 2025 року визнав обвинуваченого винним і призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Це рішення стало одним із найрезонансніших у контексті кримінальних справ, пов’язаних із насильством у громадських місцях.
Під час апеляційного розгляду суд проаналізував усі доводи сторін, включно з аргументами захисту щодо можливого необережного характеру дій. Однак колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи, характер конфлікту та наслідки дій обвинуваченого не дають підстав для пом’якшення кваліфікації. Таким чином, апеляційна інстанція фактично підтвердила правову позицію першого суду.
Експерти зазначають, що подібні рішення мають важливе значення для формування судової практики. Вони демонструють, що навіть дії, які на перший погляд можуть виглядати як спонтанний конфлікт, можуть бути кваліфіковані як умисний злочин, якщо їх наслідки є тяжкими і передбачуваними.
Справу також розглядають у ширшому контексті безпеки у громадських місцях. Інцидент на фунікулері став нагадуванням про те, що навіть короткочасні конфлікти можуть призводити до трагічних наслідків. У цьому сенсі рішення суду має не лише юридичний, а й превентивний характер.
Водночас справа викликала суспільну дискусію щодо відповідальності представників силових структур. Факт, що обвинувачений був співробітником Управління державної охорони, підвищив рівень уваги до процесу і поставив питання про стандарти поведінки та контролю в таких структурах.
Рішення апеляційного суду також означає завершення одного з ключових етапів судового розгляду, однак не виключає можливості подальшого оскарження у вищих інстанціях. Водночас на даному етапі вирок набуває більшої юридичної ваги і підлягає виконанню.
Справи такого масштабу формують суспільне уявлення про справедливість і ефективність правосуддя. У цьому випадку суд підтвердив принцип невідворотності покарання за тяжкі злочини, що має значення для довіри до судової системи.
Історія Максима Матерухіна стала символом трагічних наслідків насильства і водночас прикладом того, як держава реагує на подібні випадки. Рішення апеляційного суду підсумовує тривалий процес розслідування і судового розгляду, який тривав понад рік.
