Українці у 2026 році дедалі більше сприймають Великдень як культурну та родинну традицію, а не виключно релігійне свято. Такі висновки оприлюднила компанія Gradus, яка провела опитування серед мешканців міст. Дані свідчать про трансформацію святкування в умовах війни, де символіка і звичаї залишаються важливими, але змінюється поведінка та пріоритети людей.
Лише 44% опитаних вважають Великдень передусім релігійним святом. Водночас більшість — 53% — наголошують, що для них головним є дотримання традицій: випікання пасок, фарбування яєць і формування великоднього кошика. Це свідчить про зміщення акценту з релігійної складової на культурно-побутову, яка об’єднує людей незалежно від рівня їхньої релігійності.
Ще третина українців сприймає Великдень як можливість провести час із родиною, що підкреслює соціальну функцію свята. Для 27% респондентів він є частиною української культури, що формує національну ідентичність. Загалом святкувати Великдень цього року планують 95% опитаних, що демонструє стійкість традицій навіть у складних умовах.
Водночас війна суттєво впливає на формат святкування. Значна частина українців відмовляється від відвідування церков. За результатами опитування, 34% не планують йти до храму, ще 15% не визначилися. Основним фактором такого рішення дослідники називають питання безпеки, які залишаються актуальними через ризики обстрілів і загрозу для цивільного населення.
Більшість українців планують провести Великдень у домашньому форматі. 38% опитаних святкуватимуть без гостей, обмежившись власною родиною або навіть наодинці. Ще 30% проведуть цей день у вузькому колі близьких чи друзів. Лише 14% планують відвідувати гостей, що свідчить про зниження соціальної активності порівняно з довоєнним періодом.
Попри всі виклики, емоційне сприйняття Великодня залишається переважно позитивним. Українці найчастіше асоціюють це свято з надією, радістю та внутрішнім спокоєм. У контексті війни ці емоції набувають особливого значення, адже стають психологічною підтримкою і способом зберегти відчуття нормальності.
Експерти зазначають, що трансформація святкування є природною реакцією суспільства на кризові умови. Зменшення публічної активності і переорієнтація на сімейні формати дозволяють адаптувати традиції до нових реалій, зберігаючи їхню сутність. Водночас зростає роль символічних елементів, які допомагають підтримувати зв’язок із культурною спадщиною.
Методологія дослідження передбачала опитування тисячі мешканців українських міст віком від 18 до 60 років. Воно проводилося 7–8 квітня 2026 року через мобільний додаток, що дозволило оперативно отримати дані про настрої населення напередодні свята. Такий формат дослідження забезпечує репрезентативність і відображає актуальні тенденції у суспільстві.
Отримані результати демонструють, що Великдень в Україні залишається важливим елементом культурного календаря, навіть попри війну. Він виконує функцію соціального і психологічного стабілізатора, допомагаючи людям зберігати зв’язки і підтримувати внутрішню рівновагу. Зміни у форматі святкування не зменшують його значення, а лише адаптують до нових умов.
У довгостроковій перспективі такі тенденції можуть вплинути на розвиток святкових практик, зробивши їх більш гнучкими і орієнтованими на індивідуальні потреби. Водночас ключові елементи — традиції, родина і символіка — залишаються незмінними, формуючи основу для збереження культурної ідентичності.
