Україна офіційно звернулася до Італії із закликом не видавати візи російським учасникам Венеційської бієнале, що стало новим етапом у протистоянні на культурному фронті. Про це заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга, наголосивши, що питання обговорювалося під час візиту президента Володимир Зеленський до Італія. Київ розраховує на солідарність партнерів у протидії культурній присутності Росії на міжнародних майданчиках, які, за оцінками української сторони, використовуються для поширення політичних наративів.
Йдеться про участь російських представників у Венеційська бієнале — одному з найпрестижніших культурних заходів світу, що традиційно збирає митців, кураторів і культурні інституції з десятків країн. Українська позиція полягає в тому, що допуск до таких подій осіб, пов’язаних із державою-агресором, створює ризик легітимізації її політики через мистецтво. Саме тому Київ наполягає на синхронізації санкційної політики у сфері культури з політичними та економічними обмеженнями.
За словами Сибіги, Україна вже запровадила санкції проти окремих російських діячів культури, які причетні до підготовки експозиції в межах бієнале. Ці особи, за даними української сторони, публічно підтримували або виправдовували агресію Росії, а також брали участь у формуванні пропагандистських наративів. Введені обмеження передбачають заборону на в’їзд до України, блокування активів, а також припинення будь-яких культурних і наукових контактів.
Українська дипломатія очікує, що Італія підтримає ці кроки, зокрема через відмову у видачі віз для участі у бієнале. Такий підхід, на думку Києва, має стати сигналом про неприпустимість використання міжнародних культурних платформ для просування політики держави, яка веде війну проти сусідньої країни. Водночас це питання виходить за межі двосторонніх відносин і стосується загальної позиції Європи щодо ролі культури в умовах війни.
Паралельно з українською ініціативою інші європейські країни також демонструють готовність до перегляду своєї участі у бієнале. Зокрема, Фінляндія заявила про можливість обмеження своєї присутності на заході у разі збереження російської участі. Це свідчить про формування ширшого консенсусу серед партнерів України щодо необхідності посилення культурних санкцій.
Додатковий тиск на організаторів бієнале здійснюється і на рівні європейських інституцій. Раніше група депутатів Європейський парламент звернулася до Європейська комісія із закликом переглянути фінансування заходу, якщо Росія залишиться серед учасників. Таким чином, питання участі російських митців перетворюється на предмет політичних рішень на рівні Європейського Союзу.
Експерти відзначають, що ситуація навколо Венеційської бієнале демонструє трансформацію культурної дипломатії в умовах війни. Якщо раніше мистецтво розглядалося як простір поза політикою, то сьогодні воно дедалі частіше стає інструментом впливу та символічного протистояння. Україна, зі свого боку, послідовно просуває ідею відповідальності культурних діячів за їхню публічну позицію та зв’язки з державними структурами.
Водночас у Європі триває дискусія про межі культурних обмежень і ризики політизації мистецьких подій. Частина експертів застерігає від повної ізоляції митців за національною ознакою, натомість інші наголошують на необхідності чітко розрізняти незалежних авторів і тих, хто діє в інтересах державної пропаганди. У цьому контексті рішення щодо участі Росії у бієнале може стати прецедентом для майбутніх міжнародних культурних заходів.
Для України ця ситуація є частиною ширшої стратегії протидії російському впливу на міжнародній арені. Окрім військових і економічних заходів, дедалі більшу роль відіграє культурний вимір, який дозволяє формувати глобальне сприйняття війни та відповідальності за неї. Заклик до Італії щодо обмеження віз є одним із інструментів цієї політики, спрямованої на посилення міжнародної ізоляції Росії.
Подальший розвиток подій залежатиме від позиції італійської влади та організаторів бієнале, а також від рівня підтримки з боку інших європейських країн. У будь-якому разі ця ситуація вже стала показовою для розуміння того, як культура і політика дедалі тісніше переплітаються в умовах сучасних геополітичних конфліктів.
