У Харкові планують реконструювати сквер Тихонова на вулиці Клочківській, 3. Йдеться про оновлення міської території, яка має стати частиною ширшого перетворення простору вздовж Лопанської набережної. За інформацією «БудОгляду», проєкт передбачає додаткове озеленення, створення зон відпочинку, облаштування велоінфраструктури та встановлення інсталяцій із декоративними елементами. Для міста, яке живе в умовах постійної загрози російських обстрілів, такі плани мають не лише урбаністичне, а й суспільне значення: Харків продовжує думати про відновлення, комфорт і майбутнє попри війну.
Сквер Тихонова розташований у центральній частині міста, поблизу важливих історичних і транспортних маршрутів. Вулиця Клочківська є однією з ключових міських артерій, а сусідство з Університетською гіркою та Лопанською набережною робить цю ділянку частиною ширшої системи публічних просторів. Саме тому реконструкція скверу не виглядає як ізольований косметичний ремонт. Вона вписується в логіку оновлення територій, які можуть поєднати центр Харкова, набережну, зелені зони, пішохідні маршрути та велоінфраструктуру.
Згідно з проєктом, у сквері мають провести додаткове озеленення. Для Харкова це особливо важливо, адже якісні зелені простори в центрі міста виконують одразу кілька функцій. Вони дають тінь у спекотний сезон, зменшують візуальну перевантаженість вулиць, створюють місця для короткого відпочинку й формують комфортніше міське середовище. Після руйнувань, спричинених війною, зелена інфраструктура стає не лише естетичною деталлю, а частиною відновлення нормального життя.
Проєкт також передбачає створення зон відпочинку. Це означає, що територія має працювати не просто як транзитна ділянка, через яку люди проходять з однієї вулиці на іншу, а як місце, де можна зупинитися. Для сучасного міста це принципова різниця. Сквери, площі й набережні стають якісними громадськими просторами лише тоді, коли в них є причина залишитися: лавки, затінок, зручні маршрути, безпечне освітлення, зрозуміла навігація, доглянуті зелені насадження та відчуття відкритості.
Окремий елемент майбутнього оновлення — інсталяції з декоративними елементами. У міському середовищі такі об’єкти можуть працювати по-різному: як візуальні акценти, як точки зустрічі, як елементи ідентичності району або як спосіб зробити простір більш впізнаваним. Водночас для Харкова важливо, щоб декоративні рішення були не випадковими, а пов’язаними з характером місця. Центральні райони міста мають складну історичну тканину, тому нові елементи мають доповнювати середовище, а не конфліктувати з ним.
Важливою частиною реконструкції стане велоінфраструктура. За планом, вона має з’єднати сквер із нижньою частиною Університетської гірки на вулиці Університетській, 16. Це може посилити зв’язок між різними рівнями центрального Харкова та зробити пересування містом зручнішим для велосипедистів. У великих українських містах велоінфраструктура вже давно перестала бути другорядною темою. Вона пов’язана з мобільністю, безпекою, екологією та доступністю міських маршрутів. Якщо такі рішення реалізують якісно, вони можуть змінити не лише вигляд окремого скверу, а й логіку пересування в цій частині міста.
Оновлення скверу Тихонова є частиною другої черги реконструкції Лопанської набережної. Це важливий контекст, адже набережні в містах часто є недооціненими просторами. Вони можуть бути як технічними зонами без життя, так і повноцінними маршрутами для прогулянок, спорту, відпочинку й туризму. Для Харкова Лопанська набережна має потенціал стати одним із таких міських коридорів, який поєднує воду, зелень, історичні райони та громадську активність. Реконструкція скверу може стати одним із фрагментів цього більшого задуму.
Концепцію майбутнього простору на громадських слуханнях презентував керівник організації «ПС Інжиніринг» Денис Захаров. Саме ця компанія стала переможцем тендеру на розробку проєктної документації для капітального ремонту території. На ці роботи виділили 1 мільйон 226 тисяч гривень. Сам факт винесення концепції на громадські слухання є важливим, бо міські простори повинні обговорюватися не лише в кабінетах проєктантів і чиновників, а й із мешканцями, які щодня користуються цими територіями.
Громадські слухання в таких проєктах мають практичне значення. Саме на цьому етапі можна побачити, чи відповідає концепція реальним потребам району. Наприклад, мешканців можуть цікавити не лише декоративні інсталяції, а й безпека переходів, кількість лавок, якість освітлення, доступність для людей з інвалідністю, збереження дерев, зручність веломаршрутів, догляд за територією після завершення ремонту. Без цих деталей навіть найгарніша візуалізація ризикує залишитися проєктом, який не працює в повсякденному житті.
Для Харкова тема реконструкцій під час війни є особливо чутливою. Місто зазнало значних руйнувань через російські атаки, а багато ресурсів спрямовують на безпеку, ремонт житла, відновлення критичної інфраструктури та підтримку людей. Тому будь-які проєкти благоустрою потребують зрозумілого пояснення: чому саме ця територія, які роботи плануються, скільки це коштуватиме, хто відповідатиме за реалізацію і як простір служитиме громаді. Прозорість у таких питаннях є ключовою для довіри містян.
Водночас відновлення громадських просторів не можна розглядати як щось зайве або другорядне. Міста тримаються не лише на інженерних мережах і будинках, а й на місцях, де люди можуть бути разом. Сквери, парки, набережні, площі й пішохідні маршрути формують відчуття нормальності, яке особливо потрібне під час війни. Для людей, які живуть у прифронтовому мегаполісі, безпечний і доглянутий простір для короткої прогулянки або відпочинку може мати значно більше значення, ніж здається на перший погляд.
Реконструкція скверу Тихонова також може стати частиною ширшої розмови про те, яким має бути післявоєнний Харків. Це місто з потужною індустріальною, науковою, студентською та культурною історією. Його відновлення не повинно зводитися лише до ремонту пошкодженого. Важливо думати про якість середовища, сталість, доступність, екологічність і зв’язок між районами. Сквер біля Клочківської може бути невеликим елементом цієї стратегії, але саме з таких елементів складається міська трансформація.
Особливу увагу під час реалізації проєкту варто приділити безбар’єрності. Якщо простір оновлюють у сучасному місті, він має бути зручним для людей з інвалідністю, ветеранів після поранень, літніх мешканців, батьків із дитячими візками та всіх, хто потребує комфортних маршрутів без зайвих перешкод. Це стосується покриття, нахилів, переходів, лавок, освітлення, навігації та доступу до всіх зон скверу. Для українських міст, які приймають дедалі більше людей із травмами війни, безбар’єрність стає не опцією, а базовим стандартом.
Не менш важливим буде питання подальшого утримання території. Будь-який сквер виглядає добре в день відкриття, але справжня якість проєкту перевіряється через рік або два. Чи доглядатимуть зелені насадження, чи ремонтуватимуть покриття, чи працюватиме освітлення, чи залишатиметься територія безпечною ввечері, чи не перетворяться декоративні елементи на занедбані конструкції — саме ці питання визначають успіх благоустрою. Тому реконструкція має включати не лише будівельну частину, а й модель догляду.
Плановане оновлення скверу Тихонова може мати позитивний ефект для всієї прилеглої території. Якісний громадський простір здатен оживити район, підтримати малий бізнес, зробити маршрути привабливішими для пішоходів і велосипедистів, посилити зв’язок між набережною та центральними вулицями. Але для цього проєкт має бути реалізований не формально, а з урахуванням реального міського сценарію: хто тут ходить, де люди переходять дорогу, звідки їдуть велосипедисти, де потрібна тінь, де має бути місце для сидіння, а де — відкритий прохід.
Харків сьогодні залишається містом великої стійкості. Попри щоденні виклики, він продовжує обговорювати реконструкції, планувати громадські простори, думати про набережні, велозв’язки й зелені зони. Це не скасовує потреби в критичному контролі за витратами й якістю робіт, але показує, що місто не відмовляється від майбутнього. Сквер Тихонова може стати одним із прикладів того, як навіть невелика міська територія перетворюється на частину великого процесу відновлення.
У підсумку реконструкція скверу на Клочківській — це більше, ніж благоустрій окремої ділянки. Це тест на здатність міста поєднати воєнну реальність із довгостроковим плануванням, громадське обговорення з професійним проєктуванням, декоративні рішення з практичною зручністю, а локальний простір — із ширшою реконструкцією Лопанської набережної. Якщо всі ці елементи спрацюють, Харків отримає не просто оновлений сквер, а ще одну точку міської стійкості.
