У Києві зросте тариф на централізоване водопостачання та водовідведення. Загальна вартість послуг становитиме 63,79 гривні за кубометр спожитої води. У Київській міській державній адміністрації пояснили, що відповідний тариф ще у 2024 році затвердила Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Підвищення безпосередньо позначиться на щомісячних витратах столичних домогосподарств. За розрахунками міської влади, з огляду на середній рівень споживання холодної води в Києві, родина з трьох осіб платитиме приблизно на 200–300 гривень більше. Остаточна сума залежатиме від фактичного обсягу використаної води, наявності квартирних лічильників, кількості зареєстрованих мешканців та можливих пільг або субсидій.
Для споживачів із лічильниками плату, як і раніше, нараховуватимуть за фактично використані кубометри. Водночас домогосподарства без приладів обліку можуть відчути підвищення сильніше, оскільки нарахування здійснюється відповідно до встановлених нормативів. У такій ситуації навіть ощадливе користування водою не завжди дозволяє безпосередньо впливати на суму в платіжці.
У КМДА наголосили, що затверджена вартість є нижчою за тариф, якого домагався «Київводоканал». Підприємство пропонувало встановити ціну на рівні 50,69 гривні за кубометр централізованого водопостачання та 38,21 гривні за водовідведення. Сукупно йшлося про 88,9 гривні за кубометр.
Міська влада відхилила цю пропозицію, тому тариф майже у 90 гривень для киян запроваджувати не будуть. Різниця між запропонованою підприємством та затвердженою вартістю становить понад 25 гривень на кожному кубометрі. Для сімей, які щомісяця використовують значні обсяги води, це дозволить уникнути ще суттєвішого зростання комунальних витрат.
Водночас навіть тариф у 63,79 гривні стане помітним фінансовим навантаженням для частини мешканців столиці. Особливо відчутним подорожчання буде для пенсіонерів, багатодітних родин, внутрішньо переміщених осіб та громадян із невисокими доходами. Комунальні платежі залишаються однією з основних статей обов’язкових витрат українських домогосподарств, а підвищення цін на воду відбувається на тлі загального подорожчання продуктів, транспорту, оренди житла та інших послуг.
Необхідність перегляду тарифів водоканали пояснюють зростанням витрат на електроенергію, паливо, реагенти, ремонт мереж, обладнання та оплату праці. Централізоване водопостачання є енергоємною послугою, адже воду необхідно забирати з джерел, очищувати, транспортувати насосними станціями, подавати до будинків, а після використання відводити й очищувати стоки.
Значна частина української водопровідної інфраструктури зношена й потребує постійного ремонту. Через аварії на мережах підприємства втрачають воду ще до того, як вона потрапляє до споживачів. Одночасно водоканали мають підтримувати роботу об’єктів під час повітряних тривог, перебоїв з електроенергією та інших наслідків війни. Для цього необхідні генератори, запаси пального, резервне обладнання та додаткові аварійні бригади.
Перегляд тарифів у Києві є частиною ширшого процесу, який охопив різні регіони України. Із червня 2026 року місцеві водоканали почали масово змінювати вартість своїх послуг. Нові розцінки вже запровадили у Чернівцях, Запоріжжі, Кривому Розі та Дрогобичі.
У Чернівцях тариф зріс із 27,9 до 63,2 гривні за кубометр, тобто на 126%. Таким чином, вартість води в місті фактично збільшилася більш ніж удвічі. Ще суттєвіше подорожчання затверджено або перебуває на стадії погодження в інших обласних центрах. У Вінниці заявлене зростання сягає 217%, у Луцьку — 158%, а в Полтаві — 152%.
Різниця між тарифами у містах пояснюється місцевими умовами роботи водоканалів. На собівартість впливають відстань до джерел води, складність очищення, стан трубопроводів, рельєф території, вартість електроенергії, кількість абонентів і рівень втрат у мережах. У деяких громадах воду доводиться подавати на значні відстані або підіймати насосами на велику висоту, що збільшує енергетичні витрати.
Масовий перегляд розцінок розпочався після законодавчих змін, ухвалених у лютому 2026 року. Верховна Рада передала повноваження щодо погодження тарифів на воду від НКРЕКП до органів місцевого самоврядування. Такий порядок діятиме протягом воєнного стану та ще один рік після його завершення.
Це означає, що рішення про зміну тарифів тепер значною мірою залежить від місцевих рад і виконавчих органів. Вони повинні оцінювати розрахунки водоканалів, перевіряти обґрунтованість витрат і шукати баланс між економічною стабільністю підприємств та фінансовими можливостями населення.
До цього тарифи для багатьох водоканалів фактично не переглядалися з початку повномасштабного вторгнення. Водночас підприємства зверталися з проханням підвищити їх ще з 2022 року, заявляючи, що чинна вартість послуг не покриває реальних витрат. За кілька років накопичилася значна різниця між доходами водоканалів і витратами на забезпечення безперервної роботи.
Тривале стримування тарифів допомагало зменшувати фінансове навантаження на населення, однак погіршувало стан комунальних підприємств. Дефіцит коштів міг призводити до відкладання ремонтів, збільшення боргів за електроенергію, нестачі працівників і скорочення інвестицій у модернізацію мереж. У результаті місцева влада опинилася перед необхідністю або підвищувати тарифи, або компенсувати водоканалам збитки з міських бюджетів.
Для Києва це питання має особливе значення через масштаби системи водопостачання та кількість споживачів. Столична інфраструктура повинна щодня забезпечувати водою житлові будинки, лікарні, навчальні заклади, підприємства та об’єкти критичної інфраструктури. Будь-які тривалі перебої можуть мати серйозні наслідки для життя міста.
Після подорожчання мешканцям радять уважніше контролювати споживання та перевірити справність лічильників і сантехніки. Навіть невеликий витік із крана або бачка може непомітно збільшувати використання води та суму щомісячної оплати. Економити також допомагають своєчасний ремонт обладнання, ощадливі режими побутової техніки та відмова від постійного використання проточної води там, де це не потрібно.
Підвищення тарифу до 63,79 гривні є компромісом між фінансовими потребами «Київводоканалу» та можливостями споживачів. Місто не погодилося на запропоновану підприємством ціну майже у 90 гривень, однак повністю уникнути подорожчання не вдалося. Тепер для влади важливо забезпечити прозорість використання додаткових надходжень і продемонструвати, що вони спрямовуються на ремонт мереж, стабільність водопостачання та підвищення якості послуг.
