Український книжковий ринок протягом липня втратив близько півтора мільйона примірників через російські обстріли. Під ударами опинилися не лише готові наклади, які вже мали надійти до книгарень, шкіл і бібліотек, а й виробничі потужності, склади, офісні приміщення та спеціалізоване обладнання. Значних руйнувань зазнали друкарня «Конві плюс», видавництво «Книголав» і новостворене Mison Publishing. Сукупні наслідки цих атак виходять далеко за межі втрати паперу та обладнання, адже йдеться про удар по всьому ланцюгу створення і поширення української книжки.
Наймасштабніші руйнування зафіксували на підприємстві «Конві плюс». За словами міністерки культури Тетяни Бережної, російські удари повністю знищили близько п’яти тисяч квадратних метрів виробничих і складських приміщень. Ще понад дві тисячі квадратних метрів зазнали значних пошкоджень. Вогонь і вибухова хвиля знищили або вивели з ладу друкарську техніку, необхідну для виготовлення великих накладів книжок, навчальної літератури та іншої поліграфічної продукції.
На складах «Конві плюс» згоріли понад 600 тисяч готових книжок і підручників, надрукованих для різних українських видавництв. Ще приблизно 350 тисяч примірників перебували на різних етапах виробництва. Частина з них уже була надрукована, але потребувала зшивання, обрізання, пакування або інших завершальних робіт. Таким чином, підприємство втратило не лише готову продукцію, а й матеріали, сировину, витрачений робочий час та кошти замовників.
Попередня сума збитків «Конві плюс» становить близько 110 мільйонів гривень. Остаточні втрати можуть виявитися більшими, оскільки фахівцям ще необхідно оцінити стан пошкодженого обладнання, будівель, комунікацій і запасів. Відновлення друкарні вимагатиме не лише фінансування, а й часу. Спеціалізовані поліграфічні машини складно швидко замінити, а їх закупівля, доставка, встановлення та налаштування можуть тривати місяцями.
Окремого удару книжкова галузь зазнала в ніч на 19 липня, коли російська атака знищила склад видавництва «Книголав». У приміщенні зберігалося близько 250 тисяч книжок. Попередньо видавництво оцінює свої збитки приблизно у 20 мільйонів гривень. Для компанії це означає втрату значної частини товарних запасів, які мали забезпечувати продажі протягом наступних місяців.
Знищені книжки вже пройшли повний виробничий цикл: видавництво придбало права, оплатило переклад або авторську роботу, редактуру, коректуру, дизайн, верстку, друк і доставку на склад. Після удару всі ці вкладення фактично доведеться повторювати. Щоб повернути видання у продаж, необхідно знову замовляти друк, шукати вільні потужності та вкладати кошти у відновлення накладів. У воєнних умовах це може призвести до затримок, тимчасового зникнення популярних книжок із книгарень і перегляду видавничих планів.
Особливо тяжкими наслідки стали для Mison Publishing, заснованого наприкінці 2025 року. Видавництво втратило весь наклад своєї першої книжки, а також офісне приміщення і спеціальну техніку. Для молодого бізнесу така подія може бути критичною, оскільки перший наклад зазвичай має повернути стартові інвестиції, сформувати аудиторію і забезпечити фінансування наступних проєктів.
У випадку Mison Publishing знищення першої книжки означає необхідність фактично розпочинати роботу заново. Потрібно відновлювати матеріальну базу, шукати нове приміщення, повторно друкувати наклад і налагоджувати логістику. Водночас видавництво вже понесло витрати, які не встигло компенсувати продажами. Це показує, наскільки вразливими під час війни залишаються невеликі культурні підприємства, які не мають значних фінансових резервів.
Загальна втрата близько півтора мільйона книжок є надзвичайно відчутною для українського ринку. Його масштаби значно менші, ніж у великих європейських країнах, тому знищення навіть кількох сотень тисяч примірників здатне вплинути на доступність видань, роботу видавництв і завантаження друкарень. У цьому випадку одночасно постраждали і готова продукція, і виробничі потужності, що ускладнює швидке відновлення.
Для читачів наслідки можуть проявитися у дефіциті окремих видань, затримках новинок і повторних накладів. Частину книжок доведеться передруковувати на інших підприємствах, які вже мають власні замовлення та виробничі графіки. Перерозподіл великих обсягів роботи між друкарнями може збільшити строки виготовлення книжок і підручників.
Додатковою проблемою стане зростання витрат. Видавництвам необхідно повторно оплачувати папір, фарбу, друк, пакування, оренду складів і перевезення. Навіть за умови підтримки партнерів і читачів повне відновлення знищених накладів потребуватиме десятків мільйонів гривень. Частина компаній може бути змушена скоротити кількість запланованих видань, перенести вихід новинок або друкувати менші тиражі.
Особливо небезпечною є втрата підручників і літератури, призначеної для бібліотек та освітніх установ. Українські бібліотеки й до повномасштабної війни мали обмежені можливості для оновлення фондів, а внаслідок бойових дій тисячі книгозбірень були пошкоджені, знищені або опинилися на окупованих територіях. Кожен втрачений наклад тепер означає, що нові книжки можуть не дійти до громад, які найбільше потребують поповнення фондів.
Фахівчиня Українського інституту книги Віра Красьова наголошує, що фізичне знищення українських видань поглиблює проблему доступу до національної літератури. Частина українців і без того недостатньо знайома з вітчизняною класикою та сучасними авторами. Коли книжки зникають зі складів, книгарень і бібліотек унаслідок обстрілів, культурний розрив лише посилюється.
Російська політика на окупованих територіях демонструє, що атаки на українську книжку не є випадковими. Окупаційна влада вилучає українськомовну літературу з бібліотек і навчальних закладів, натомість масово завозить російські підручники та видання. Через книжки Росія намагається нав’язувати власне трактування історії, витісняти українську мову та формувати залежний від російської пропаганди інформаційний простір.
Друкарні, видавництва, книжкові склади, редакції та бібліотеки є частинами культурної інфраструктури. Саме тут створюються, зберігаються і поширюються тексти, які допомагають суспільству осмислювати власну історію, війну та ідентичність. Знищення книжкових потужностей має не лише економічний, а й довгостроковий гуманітарний ефект.
Для відновлення галузі потрібні державні програми, міжнародна допомога та підтримка читачів. Йдеться про компенсацію втраченого обладнання, пільгове фінансування повторних накладів, гранти для постраждалих видавництв і закупівлю книжок для бібліотек. Важливо також створювати резервні склади, розподіляти наклади між різними регіонами та посилювати захист ключових виробничих об’єктів.
Російські удари можуть знищити приміщення, обладнання і готові наклади, але вони не здатні скасувати потребу українців у власній літературі. Відновлення зруйнованих друкарень і перевидання втрачених книжок стає не лише економічним завданням, а й частиною опору спробам знищити українську культуру.
