Михайло Омелянович Гаврилко (1882–1920) — визначний український художник, скульптор, поет, військовий і громадський діяч. Його життя — це приклад невтомної боротьби за незалежність України через мистецтво, військову звитягу та політичну активність. Як творець і воїн, він залишив яскравий слід у культурному та історичному просторі України.

20 цікавих фактів про Михайла Гаврилка
- Родом із Полтавщини: Народився на Козацьких хуторах поблизу села Рунівщина (нині село Гаврилки, Полтавський район), що символічно пов’язує його з козацькою традицією.
- Різностороння освіта: Навчався в Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя, Краківській академії мистецтв, Петербурзькому училищі технічного малювання та стажувався в Парижі у Антуана Бурделя.
- Творча спадщина: Його скульптури, як-от «Ганнуся», «Сироти», «Козак і дівчина» та «Каменяр», стали символами національної ідентичності.
- Перший пам’ятник Шевченку: У 1914 році Гаврилко створив пам’ятник Тарасові Шевченку в місті Кіцмань, що став одним із перших монументів Кобзарю в Україні.
- Літературний талант: У 1909 році видав поетичну збірку «На румовищах», де відобразив власні переживання та національні ідеї.
- Учасник визвольних змагань: Брав участь у створенні Січових Стрільців та Сірої дивізії Армії УНР, був хорунжим і начальником штабу.
- Повстанський отаман: На початку 1920-х років очолював антибільшовицьке повстання на Полтавщині.
- Зв’язок із українськими військовополоненими: Працював серед військовополонених українців у таборах Австро-Угорщини, навчаючи їх культури та мови.
- Шанувальник прадавніх звичаїв: Згідно зі спогадами сучасників, перед боями звертався до язичницького бога Перуна.
- Прагнення до освіти: У часи Першої світової війни відкривав школи на Волині, захищаючи права українських селян.
- Політична діяльність: Був активним членом Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) і Союзу визволення України (СВУ).
- Родинне життя: Одружився з Оленою Гордієвською, з якою виховував двох доньок — Любов-Світлану та Надію-Оксану.
- Мистецька праця під час війни: Навіть у воєнні часи продовжував створювати скульптури та барельєфи.
- Майстерність із Парижа: Навчаючись у Парижі, перейняв майстерність у знаного скульптора Антуана Бурделя, що значно вплинуло на його стиль.
- Вшанування пам’яті: На честь Гаврилка названо вулиці у Полтаві, Болехові та Ковалівці, а також встановлено пам’ятник у Болехові.
- Книга про нього: Роман Коваль видав дві книги, присвячені життю та творчості Гаврилка: «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» та «Шевченкіана Михайла Гаврилка».
- Трагічний фінал: У 1920 році був заарештований чекістами та страчений у Полтаві як керівник повстання.
- Пам’ять у літературі: Його боротьба та творчість надихнули сучасників і залишили яскравий слід у культурній пам’яті.
- Творчий спадок знищено: Багато його робіт було втрачено через війну та радянську репресивну політику.
- Історичне значення: Гаврилко став символом поєднання мистецтва, військової справи та боротьби за національну свободу.
Михайло Гаврилко був не просто художником чи військовим, а уособленням українського духу початку XX століття. Його творчість і боротьба свідчать про невтомне прагнення до відродження національної ідентичності. Гаврилко показав, що митець може бути воїном, а боротьба за культуру — важливою складовою боротьби за незалежність. Його ім’я назавжди вписане в історію України як символ незламності та відданості своїй Батьківщині.
