Українські підлітки вже вчетверте змагалися за звання найкращого міського проєкту в межах урбанруху «У міста є Я». Участь у IV хвилі ініціативи взяли підлітки з 16 українських міст, а також учасники з Праги, що символічно розширило межі проєкту за кордон і водночас підкреслило його зв’язок з українською громадою за межами країни. Подія стала ще одним доказом того, що навіть в умовах повномасштабної війни молодь не лише не випадає з процесів розвитку міст, а й дедалі активніше намагається впливати на те, яким буде їхнє середовище завтра.
Урбанрух «У міста є Я» виник як відповідь на запит на залучення молоді до реальних процесів змін у громадах. Його мета полягає у формуванні спільноти відповідальної української молоді, яка не сприймає місто як абстрактний простір, а відчуває особисту відповідальність за вулиці, двори, громадські простори й локальні спільноти. Учасники руху вчаться бачити проблеми свого міста не як щось далеке і «не для них», а як виклик, на який можна і потрібно реагувати вже зараз.
Ключовою особливістю урбанруху є акцент на практиці. Підлітки не обмежуються лекціями чи теоретичними розмовами про урбаністику, демократію або розвиток громад. Навчання побудоване так, щоб учасники одразу застосовували знання на практиці, аналізували власні міста, спілкувалися з мешканцями, досліджували простори та пропонували конкретні рішення. Такий підхід формує не лише навички проєктного мислення, а й відчуття, що навіть у юному віці можна бути суб’єктом змін, а не пасивним спостерігачем.
Фінальним етапом кожної хвилі урбанруху стає підготовка власного проєкту для конкретного міста або громади. Кожен осередок працює з реальними локальними проблемами — від нестачі безпечних громадських просторів до відсутності комунікації між мешканцями різних районів. Проєкти презентують незалежному журі, до складу якого входять фахівці з урбаністики, громадського сектору та розвитку міст. Найкращі ініціативи отримують фінансову й експертну підтримку, що дозволяє перейти від ідеї до реального втілення.
Участь підлітків з різних регіонів України показала, наскільки різними є міські виклики, але водночас — наскільки схожими є прагнення молоді. Для одних міст актуальними залишаються питання доступності та безпеки, для інших — збереження локальної ідентичності або створення простору для спілкування. В умовах війни до цього додаються нові теми: робота з травмою, підтримка внутрішньо переміщених осіб, переосмислення публічних просторів як місць взаємної підтримки та солідарності.
Важливим є і те, що урбанрух поступово формує горизонтальні зв’язки між підлітками з різних міст. Учасники обмінюються досвідом, бачать, як подібні проблеми вирішують в інших громадах, і переносять ці практики у власне середовище. Це створює відчуття єдиного простору відповідальності, де міста не змагаються між собою, а вчаться одне в одного.
Окремої уваги заслуговує участь підлітків з Праги, яка підкреслює, що українська ідентичність і відповідальність за майбутнє країни не обмежуються її кордонами. Для молоді за кордоном такі проєкти стають способом зберегти зв’язок з Україною і долучитися до змін, навіть перебуваючи поза межами країни. Це також важливий сигнал про те, що відбудова та розвиток України мисляться як процес, відкритий для всіх, хто відчуває з нею зв’язок.
Урбанрух «У міста є Я» поступово перетворюється на платформу громадянського дорослішання. Підлітки вчаться працювати в командах, брати на себе відповідальність, аргументувати свої ідеї та спілкуватися з дорослими інституціями — місцевою владою, бізнесом, громадськими організаціями. У довгостроковій перспективі саме такі навички формують активних громадян, які зможуть брати участь у відбудові країни після війни не лише фізично, а й інституційно.
Факт того, що урбанрух відбувається вже вчетверте, свідчить про його сталість і запит з боку молоді. В умовах постійної невизначеності та війни підлітки демонструють готовність не чекати «кращих часів», а працювати з реальністю тут і зараз. Їхні проєкти не вирішують усіх проблем міст, але формують культуру участі, без якої жодні масштабні реформи не працюватимуть.
Таким чином змагання за найкращий міський проєкт стає не стільки конкурсом, скільки процесом формування нового покоління українців, для яких місто — це спільна справа. І саме з таких ініціатив починається довгий шлях до відновлення та сталого розвитку українських громад у післявоєнний період.
