З початку повномасштабного вторгнення Україна зіткнулася з безпрецедентним за масштабами виїздом чоловіків призовного віку за кордон. За оцінками NGL Media, легально з країни виїхали близько 470 тисяч чоловіків віком від 18 до 60 років. Ще щонайменше 70 тисяч осіб перетнули кордон нелегально, що дозволяє оцінювати загальну кількість чоловіків, які залишили Україну і перебувають за кордоном, приблизно у 540 тисяч. Ці цифри стали одними з найвищих за весь період незалежності й мають відчутний вплив на демографічну, економічну та соціальну ситуацію в країні.
Окремий сплеск виїзду зафіксували після часткового відкриття кордонів для чоловіків віком 18–22 років. У період із серпня по листопад 2025 року Україну залишили близько 78 тисяч юнаків. Саме ця хвиля, за даними досліджень, стала критичною для ринку праці. Близько третини роботодавців заявили про гострий кадровий голод, який найбільше вдарив по сферах із традиційно високою часткою молодих працівників. Найскладніша ситуація склалася у готельно-ресторанному бізнесі, де нестача персоналу почала напряму впливати на якість сервісу, тривалість роботи закладів і фінансові результати компаній.
Водночас офіційна європейська статистика показує ще ширший контекст міграції. За даними Євростат, у країнах Європейського Союзу тимчасовий захист упродовж 2022–2024 років отримали близько 1,1 мільйона українських чоловіків. Різниця між цими показниками та даними щодо виїзду після початку повномасштабної війни пояснюється тим, що значна частина чоловіків перебувала в ЄС ще до лютого 2022 року і лише пізніше оформила відповідний статус. Проте навіть з урахуванням цього чинника масштаби міграції залишаються надзвичайно значними і формують довгострокові виклики для держави.
Географія виїзду чоловіків також демонструє чіткі тенденції. Найпопулярнішим напрямком стала Румунія, куди, за оцінками, безповоротно виїхали близько 230 тисяч чоловіків віком від 18 до 60 років. Друге місце посідає Польща, через яку кордон перетнули та залишилися за кордоном близько 188 тисяч осіб. Третім за популярністю напрямком стала Молдова, через яку виїхали приблизно 112 тисяч чоловіків. Ці маршрути обумовлені як географічною близькістю, так і наявністю усталених логістичних шляхів та мереж підтримки для українців.
На цьому тлі Словаччина виявилася єдиною країною, де фіксується зворотна тенденція. За офіційними даними, через словацький кордон в Україну повертається більше чоловіків, ніж виїжджає. Експерти пов’язують це з особливостями прикордонного руху, роботою та тимчасовими поїздками, а також з тим, що частина чоловіків використовує цей маршрут для короткострокових переміщень без наміру тривалого перебування за кордоном.
Окремим і надзвичайно чутливим аспектом залишається нелегальний перетин кордону. За час повномасштабної війни українські прикордонники затримали близько 50 тисяч чоловіків, які намагалися незаконно залишити країну. Найчастіше такі спроби фіксувалися на напрямках до Румунії та Молдови, де складний рельєф і протяжні ділянки кордону створюють можливості для незаконного переходу. Останнім часом дедалі більшої популярності набирає маршрут через Білорусь. У 2025 році там затримали понад 1400 нелегалів, що у чотири рази більше, ніж роком раніше, що свідчить про зміну міграційних стратегій та адаптацію нелегальних схем до посилення контролю на інших напрямках.
Масовий виїзд чоловіків призовного віку має багатовимірні наслідки для України. Окрім очевидного впливу на мобілізаційний ресурс, він поглиблює дисбаланс на ринку праці, зменшує податкові надходження та створює додаткове навантаження на соціальні системи. Водночас частина чоловіків, які виїхали, інтегруються в економіки інших країн і формують нові українські діаспори, що потенційно можуть відігравати роль у післявоєнному відновленні. Проте короткостроково держава стикається з реальністю, де відтік працездатного населення стає одним із ключових факторів внутрішньої нестабільності.
Ситуація з виїздом чоловіків оголює складний баланс між безпековими потребами країни, правами громадян та економічною стійкістю. В умовах тривалої війни ці процеси не мають простих рішень і потребують комплексної державної політики, яка враховуватиме як воєнні виклики, так і соціально-економічні наслідки масової міграції.
