У центрі Києва вперше після початку повномасштабного вторгнення Росії відбувся Марш жінок, який зібрав понад три тисячі учасниць. Хода пройшла центральними вулицями столиці — від червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка до будівлі Київської міської державної адміністрації на Хрещатику. Акція стала однією з найбільших публічних подій, присвячених правам жінок, що відбулася у столиці під час повномасштабної війни.
Учасниці маршу несли плакати та банери із закликами до рівності, безпеки та захисту прав жінок. Основними темами цьогорічної акції стали питання безпеки жінок у Збройних силах України, необхідність звільнення жінок із російського полону, а також занепокоєння щодо нового проєкту Цивільного кодексу, який, на думку активісток, може містити положення, що обмежують права жінок.
Марш розпочався біля червоного корпусу КНУ імені Тараса Шевченка — символічного місця для студентського та громадського життя столиці. Колона учасниць рушила центральними вулицями міста до будівлі КМДА, де завершилася основна частина акції. Учасниці наголошували, що попри війну питання прав жінок, рівності та безпеки не втрачають актуальності і потребують постійної уваги суспільства та держави.
Однією з ключових тем маршу стала служба жінок у Збройних силах України. За словами учасниць, кількість жінок у війську за останні роки суттєво зросла, однак система все ще потребує змін, які гарантуватимуть рівні можливості та безпечні умови служби. Активістки наголошували на необхідності посилення механізмів захисту військовослужбовиць від дискримінації та сексуальних домагань.
Учасниці маршу також висловили підтримку законопроєкту №13037, який спрямований на боротьбу з дискримінацією та сексуальними домаганнями в армії. На їхню думку, ухвалення цього законодавчого документа стане важливим кроком для створення більш безпечного та справедливого середовища для жінок у військовій службі.
Ще однією важливою темою акції стало питання звільнення українських жінок із російського полону. Учасниці маршу закликали посилити міжнародний тиск на Росію та активізувати дипломатичні зусилля для повернення як військовополонених, так і цивільних жінок, які утримуються на окупованих територіях або в російських місцях ув’язнення. За словами організаторок, тема полону залишається однією з найболючіших для українського суспільства.
Активістки також висловили занепокоєння щодо нового проєкту Цивільного кодексу України. На їхню думку, деякі положення документа можуть створити ризики для прав жінок та потребують широкого публічного обговорення. Учасниці акції закликали законодавців та експертів залучити громадськість до відкритої дискусії щодо змін у цивільному законодавстві.
Марш жінок став не лише формою протесту, а й способом привернути увагу суспільства до проблем гендерної рівності у воєнний час. Учасниці наголошували, що війна значно змінила роль жінок у суспільстві. Багато з них служать у війську, працюють у критично важливих галузях економіки, займаються волонтерством або беруть на себе додаткову відповідальність у родинах.
Попри складні умови війни, організаторки маршу підкреслили важливість публічного діалогу про права людини, рівність та соціальну справедливість. За їхніми словами, демократичне суспільство повинно продовжувати розвиватися навіть у часи найтяжчих викликів.
Подію задокументував український фотограф Михайло Палінчак, який зафіксував атмосферу маршу та участь тисяч людей у центрі столиці. Світлини демонструють, як киянки та гості міста зібралися разом, щоб висловити свою позицію та підтримати ідею рівних прав і можливостей.
Марш жінок у Києві став символом громадянської активності та прагнення до справедливості навіть у часи війни. Учасниці акції переконані, що голос суспільства здатен впливати на державні рішення та формувати політику, спрямовану на захист прав людини.
