Україна та Швеція уклали угоду про закупівлю 16 винищувачів Gripen E, і це рішення може стати одним із найважливіших кроків у довгостроковому переозброєнні української бойової авіації. Президент Володимир Зеленський повідомив, що домовленість передбачає не лише передачу літаків, а й цілий пакет обладнання, технічної допомоги та підтримки. Йдеться не про разову поставку озброєння, а про формування нового елементу української системи оборони, який має працювати роками та посилювати здатність Повітряних сил діяти в умовах повномасштабної війни з Росією.
Закупівля Gripen E буде профінансована за кошти Єврокредиту та за підтримки Великої Британії. За словами міністра оборони Михайла Федорова, поставки цих винищувачів мають розпочатися на початку 2029 року. Це означає, що Україна вже зараз планує структуру своєї авіації не лише під поточні потреби фронту, а й під майбутню систему безпеки після завершення найгострішої фази війни. Для держави, яка десятиліттями використовувала переважно радянські літаки, поява Gripen стане ще одним етапом переходу до західних стандартів озброєння, підготовки пілотів, обслуговування техніки та бойового управління.
Окремо Швеція має передати Україні 16 винищувачів Gripen C/D. Це старіші модифікації серії, але вони можуть відіграти важливу роль значно раніше, ніж нові Gripen E. Їх очікують на початку 2027 року, і саме ці літаки можуть стати першим практичним етапом входження шведської авіаційної платформи в українську оборонну систему. Для Повітряних сил це важливо не лише з погляду кількості бортів. Передача Gripen C/D дає час підготувати пілотів, технічний персонал, інфраструктуру, логістику й тактичні сценарії застосування до моменту, коли Україна почне отримувати новіші Gripen E.
Gripen — це шведський багатоцільовий винищувач четвертого покоління, який офіційно перебуває на озброєнні Шведських Повітряних Сил із 1997 року. Його створювали для країни, яка добре розуміє загрозу з боку Росії та має власну оборонну філософію: авіація повинна бути мобільною, живучою, здатною швидко змінювати місце базування й не залежати виключно від великих авіабаз. Саме ця особливість робить Gripen особливо цікавим для України, адже Росія системно атакує військову інфраструктуру, а збереження літаків на землі є не менш важливим, ніж їхня ефективність у повітрі.
На відміну від багатьох інших винищувачів, Gripen менш вибагливий до злітно-посадкових смуг і міжпольотного обслуговування. Він може працювати не лише з класичних аеродромів, а й із підготовлених ділянок автомобільних шляхів. Для України це має принципове значення. Російська армія намагається бити по авіабазах, складах, пунктах управління та ремонтній інфраструктурі, тому можливість розосереджувати літаки підвищує їхню живучість. Чим складніше ворогу передбачити місце базування авіації, тим дорожче йому планувати удари та тим більше ресурсів доводиться витрачати на розвідку.
Шведський винищувач менший за F-16, витрачає менше пального і має менше бойове навантаження. Водночас його сильна сторона — не в абсолютній масі озброєння, а в поєднанні мобільності, сучасної електроніки, відносно простішого обслуговування та здатності діяти в мережево-центричній системі. Для України це особливо актуально, бо війна проти Росії давно стала технологічним протистоянням, у якому вирішують не лише кількість ракет чи літаків, а й швидкість обміну даними, якість розвідки, можливість раніше побачити ціль і завдати удару до того, як ворог зробить те саме.
Однією з ключових переваг Gripen є здатність нести ракети Meteor. Це сучасна далекобійна ракета класу “повітря — повітря”, яка може суттєво змінити баланс у небі. Для України це означає більшу дальність ураження повітряних цілей, кращі можливості протидії російській авіації та додатковий тиск на літаки, які запускають керовані авіабомби по українських містах і позиціях Сил оборони. Саме російські авіабомби стали однією з найболючіших проблем на фронті, адже їх запускають із відносно безпечної для ворога відстані. Чим більше Україна матиме засобів, здатних відтісняти російські літаки від лінії бойового зіткнення, тим менше простору отримає ворог для терору з повітря.
Угода зі Швецією також показує, що західні партнери поступово переходять від екстреної допомоги до планування довгих оборонних циклів. На початку повномасштабного вторгнення Україна потребувала насамперед термінових рішень: боєприпасів, бронетехніки, систем ППО, артилерії, ракет і ремонту наявної техніки. Тепер дедалі більше домовленостей стосуються майбутніх років. Це означає, що партнери розглядають Україну як державу, яка повинна мати стабільну оборонну архітектуру, сумісну з НАТО, і не повертатися до залежності від радянської техніки.
Для Швеції ця угода також має стратегічне значення. Після вступу до НАТО країна стала частиною спільної системи оборони Альянсу, а підтримка України напряму пов’язана з безпекою Північної та Східної Європи. Росія залишається головною воєнною загрозою для регіону, тому посилення української авіації є не лише допомогою Києву, а й інвестицією в стримування Москви. Якщо Україна здатна ефективніше знищувати російські літаки, ракети, дрони й обмежувати дії російської авіації, це зменшує ризики для інших європейських країн.
Важливим елементом угоди є не лише самі літаки, а й навчання людей. Пілоти, інженери, техніки, фахівці з озброєння та логістики мають опанувати нову платформу, нові стандарти обслуговування і нову культуру експлуатації. Західний літак — це не просто машина з іншим двигуном і кабіною. Це ціла система, у якій важливі програмне забезпечення, діагностика, запасні частини, технічна документація, планування місій і взаємодія з іншими засобами оборони. Саме тому поставки Gripen C/D у 2027 році та Gripen E з 2029 року варто розглядати як єдиний процес, а не як дві окремі новини.
Для України поява Gripen не скасовує потреби у F-16, системах ППО, далекобійних ракетах, безпілотниках і розвитку власної оборонної промисловості. Навпаки, сила майбутньої української авіації буде залежати від поєднання різних можливостей. F-16, Gripen, наземна ППО, радари, дрони-розвідники, засоби радіоелектронної боротьби та українські ракети мають працювати як єдиний контур. У такій системі кожен елемент підсилює інший: літаки можуть прикривати війська, ППО захищає міста й аеродроми, розвідка дає цілі, а далекобійні засоби знищують критичні об’єкти ворога.
Росія, ймовірно, намагатиметься применшити значення цієї угоди, наголошуючи на строках поставок і кількості літаків. Але саме довгострокові рішення часто визначають результат війни виснаження. Україна не може дозволити собі думати лише категоріями найближчих тижнів. Їй потрібна авіація, яка буде здатна захищати небо, підтримувати армію, стримувати нові атаки та гарантувати, що після війни Росія не зможе швидко відновити загрозу. Gripen у цьому сенсі є не просто винищувачем, а частиною майбутньої оборонної моделі держави.
Угода зі Швецією демонструє, що Україна поступово формує багатошарову авіаційну політику. Спершу країна боролася за саме право отримати західні літаки, потім почала готувати пілотів і техніків, далі отримала політичні рішення щодо F-16, а тепер розширює парк за рахунок шведської платформи. Це не швидкий шлях, але він змінює саму логіку української оборони. Залежність від старих радянських машин поступово відходить у минуле, а на її місце приходить система, де головну роль відіграють технології, сумісність із партнерами та здатність швидко адаптуватися до нових загроз.
Gripen E можуть стати для України не лише інструментом боротьби з російською авіацією, а й символом того, що міжнародна підтримка переходить у фазу стратегічного переозброєння. Це важливий сигнал і для українського суспільства, і для Кремля. Україна не залишається сам на сам із війною, не консервує стару модель оборони і не обмежується тимчасовими рішеннями. Вона будує авіацію майбутнього, яка має захищати країну у війні, після війни та в будь-якій новій кризі, яку може спробувати створити Росія.
