На міські маршрути Києва вийшли ще вісім нових низькопідлогових тролейбусів. Про поповнення парку повідомив міський голова Віталій Кличко. Нові машини мають сучасне обладнання та пристосовані для перевезення маломобільних пасажирів, однак транспортні активісти наголошують, що їхня поява поки не покращила рух громадського транспорту.
Тролейбуси обладнані відкидними пандусами для людей з інвалідністю, батьків із дитячими візочками та пасажирів, яким складно користуватися сходами. Низька підлога прискорює посадку й висадку, що особливо важливо на завантажених зупинках у години пік.
У салонах встановили кондиціонери та систему опалення. Пасажири також можуть користуватися інформаційними табло, на яких відображаються маршрут і назви зупинок. Передбачене автоматичне озвучення зупинок, що допомагає людям із порушеннями зору та пасажирам, які погано орієнтуються в місті.
Камери відеоспостереження мають підвищити безпеку в салоні та допомогти водіям контролювати посадку. LED-освітлення споживає менше електроенергії та забезпечує рівномірне освітлення всередині транспорту.
Перші вісім тролейбусів цієї серії Київ отримав у червні. Разом із новою партією місто має вже 16 таких машин. Постачання стало першим оновленням столичного тролейбусного парку за останні п’ять років.
Нові тролейбуси виготовила українська компанія «Політехносервіс». Машини мають 12-метровий кузов і можуть проїхати до одного кілометра без підключення до контактної мережі.
Автономний хід дозволяє тролейбусу подолати невелику ділянку дороги під час відключення електроенергії, пошкодження контактної мережі або проведення ремонтних робіт. Він також може бути корисним під час об’їзду незначної перешкоди.
Водночас у громадській спільноті «Пасажири Києва» заявили, що надходження нової техніки не призвело до збільшення кількості тролейбусів на маршрутах. За словами активістів, нові машини лише замінили інші сучасні низькопідлогові тролейбуси, які вже перевозили пасажирів.
Таким чином, для людей, які щодня користуються громадським транспортом, основною зміною став новіший і комфортніший салон. Інтервали руху та фактична кількість рейсів при цьому могли залишитися без змін.
Активісти нагадують, що за останні десять років загальний випуск тролейбусів у Києві суттєво скоротився. Якщо раніше на маршрути щодня виходило приблизно 420 машин, то зараз їхня кількість становить близько 240.
Скорочення майже вдвічі безпосередньо впливає на інтервали руху. Навіть сучасний тролейбус не може розв’язати проблему переповнених салонів, якщо загальна кількість машин на лінії залишається недостатньою.
Через великі інтервали пасажири довше чекають на зупинках, а кожен наступний тролейбус збирає більше людей. Це створює додаткове навантаження на транспорт і робить поїздки менш комфортними навіть у нових салонах.
У «Пасажирах Києва» позитивно оцінюють наявність справних кондиціонерів. Під час літньої спеки температура у переповненому громадському транспорті може швидко підвищуватися, тому система охолодження суттєво покращує умови поїздки.
Проте кондиціонер не компенсує нестачі рухомого складу. Для пасажирів важливо не лише їхати в комфортному салоні, а й мати можливість швидко дочекатися транспорту та не користуватися переповненими машинами.
Окремі зауваження активістів стосуються місткості нових тролейбусів. На деяких завантажених маршрутах 12-метрові машини замінили більші зчленовані тролейбуси.
Зчленований транспорт може одночасно перевозити значно більше пасажирів. Його використання є доцільним на магістральних напрямках, де в години пік утворюються великі черги на зупинках.
Якщо замість великого тролейбуса на маршрут виходить коротший, кількість місць зменшується. Без збільшення частоти рейсів це може призвести до ще більшого скупчення пасажирів у салонах.
У такій ситуації формальне оновлення рухомого складу не обов’язково означає покращення перевезень. Новий тролейбус може бути технічно сучаснішим, однак транспортна спроможність маршруту знизиться через меншу місткість.
Питання викликає і запас автономного ходу. Один кілометр може допомогти проїхати коротку ділянку без електроживлення, але його не завжди вистачить для повноцінного об’їзду ДТП або пошкодження мережі.
Особливо складною ситуація може бути на київських підйомах. Рух угору потребує більше енергії, а об’їзний маршрут іноді становить кілька кілометрів. У такому разі тролейбус із невеликим запасом автономного ходу не зможе самостійно повернутися до контактної мережі.
У «Пасажирах Києва» вважають, що потужності встановлених батарей недостатньо для складних об’їздів. Це обмежує гнучкість використання нового транспорту під час аварій, заторів і перекриття вулиць.
Сучасні тролейбуси з більшим запасом автономного ходу можуть долати кілька десятків кілометрів без контактної мережі. Їх інколи використовують для продовження маршрутів у райони, де немає тролейбусної інфраструктури.
Київські машини фактично залишаються залежними від дротів майже на всьому маршруті. Їхня батарея виконує допоміжну функцію, а не дозволяє створювати нові ділянки руху без будівництва контактної мережі.
Водночас навіть обмежений автономний хід має практичну користь. Тролейбус може від’їхати від знеструмленої ділянки, звільнити перехрестя або доїхати до безпечного місця після технічної несправності.
Оновлення парку залишається важливим для міста, оскільки частина київських тролейбусів експлуатується багато років. Стара техніка потребує частих ремонтів, споживає більше ресурсів і може мати проблеми з доступністю для маломобільних пасажирів.
Проте заміна старих машин повинна відбуватися одночасно зі збільшенням загального випуску. Якщо нова техніка надходить лише замість справних тролейбусів, пасажири не відчувають змін у частоті руху.
Для покращення ситуації транспортному підприємству необхідно мати достатню кількість водіїв, ремонтного персоналу та технічно справних машин. Закупівля тролейбусів є лише одним із елементів цієї системи.
Однією з головних проблем громадського транспорту залишається нестача водіїв. Навіть за наявності вільних машин їх неможливо випустити на маршрут без достатньої кількості працівників.
На роботу транспорту також впливають стан контактної мережі, тягових підстанцій, доріг і депо. Пошкодження енергетичної інфраструктури через російські атаки створює додаткові ризики для електротранспорту.
Київ потребує комплексної програми відновлення тролейбусного руху. Вона має передбачати не тільки закупівлю нових машин, а й поступове збільшення кількості рейсів, ремонт інфраструктури та перегляд маршрутної мережі.
Особливу увагу варто приділити найбільш завантаженим напрямкам. Там потрібно використовувати зчленовані тролейбуси або скорочувати інтервали між коротшими машинами.
Рішення про розподіл нового транспорту має базуватися на даних про пасажиропотік. Для маршрутів із високим попитом важливо враховувати не лише кількість тролейбусів, а й їхню місткість.
Якщо одна велика машина замінюється коротшою, транспортне підприємство має додавати ще один рейс. Інакше загальна кількість місць для пасажирів зменшується.
Нові тролейбуси можуть стати основою для покращення перевезень, якщо місто продовжить оновлення парку. Постачання 16 машин є помітним після п’ятирічної перерви, однак воно становить лише невелику частину від загальної потреби столиці.
Для повернення хоча б до показників минулих років Києву необхідно збільшити випуск приблизно на 180 тролейбусів. Це потребує значно більшої кількості нових або відремонтованих машин, а також водіїв.
Пасажири оцінюють роботу громадського транспорту передусім за регулярністю. Наявність кондиціонера, інформаційного табло й сучасного освітлення важлива, але тривале очікування на зупинці часто перекреслює ці переваги.
Місту також необхідно забезпечити дотримання графіків. Затори, неправильно припарковані автомобілі та ДТП можуть затримувати тролейбуси, які не мають можливості легко змінити маршрут.
Виділені смуги для громадського транспорту могли б підвищити швидкість і передбачуваність руху. Водночас вони мають бути фізично або належним чином захищені від приватних автомобілів.
Оновлення тролейбусного парку є позитивним сигналом, однак активісти закликають оцінювати не лише кількість отриманих машин. Головним показником має бути реальне збільшення транспортної пропозиції для пасажирів.
Поки нові тролейбуси лише замінюють інші низькопідлогові машини, місто отримує якісніше обладнання, але не більше транспорту. Для скорочення інтервалів потрібні додаткові випуски на маршрути.
Подальші закупівлі мають враховувати різні потреби. Києву потрібні як звичайні 12-метрові тролейбуси, так і великі зчленовані машини для завантажених напрямків.
Доцільним може бути й придбання моделей із більшим автономним ходом. Вони дозволять гнучкіше реагувати на аварії, перекриття та пошкодження контактної мережі.
Нові вісім тролейбусів покращать комфорт пасажирів на тих маршрутах, де вони працюватимуть. Проте без системного збільшення кількості транспорту їхній вплив на загальну ситуацію залишатиметься обмеженим.
