Президент Володимир Зеленський заявив, що задоволений результатами 40-денної операції впливу на Росію та фактично попередив Москву про можливе продовження ударів по її логістичній інфраструктурі. За словами глави держави, українські сили вже завдали РФ втрат, які він оцінив приблизно у трильйон рублів, а ключовою вразливістю противника стала саме логістика. Зеленський наголосив, що українські структури навчилися діяти спільно під час далекобійних і середньої дальності операцій, а російському керівництву, на його думку, варто серйозно замислитися перед новими ударами по українських транспортних та логістичних об’єктах. Головний сигнал президента прозвучав максимально жорстко: Україна вже вивчила, як працює російська логістика, і готова використовувати це знання надалі.
Коментуючи результати операції, Зеленський заявив, що вона стала відповіддю на російські атаки по українській логістиці. За його словами, після того як російські війська почали системно бити по відповідній інфраструктурі України, Київ підготував власний комплекс заходів. У цій роботі, як зазначив президент, брали участь одразу кілька силових і розвідувальних структур — Збройні сили України, Сили спеціальних операцій, Головне управління розвідки, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки. Зеленський окремо підкреслив, що зараз такі операції проводяться не силами однієї структури, а як спільні кампанії з координацією різних відомств. Саме такий формат, за його словами, застосовується під час далекобійних ударів та операцій середньої дальності.
Відповідаючи на запитання про те, чи задоволений він підсумками 40-денної кампанії, президент не приховував позитивної оцінки. Він заявив, що українська сторона розуміє приблизний масштаб російських втрат і бачить проблеми, які виникли у противника після ударів по логістичних об’єктах. За оцінкою Зеленського, сукупні втрати Росії внаслідок цієї операції становлять близько одного трильйона рублів. При цьому президент не деталізував, із яких саме складових сформована ця оцінка — фізичного знищення об’єктів, пошкодження інфраструктури, зупинки перевезень, втрати вантажів чи економічних наслідків перебоїв у логістиці.
Особливий акцент Зеленський зробив на тому, що логістика є критично важливою не тільки для військової машини, а й для повсякденного функціонування держави. За його словами, логістичні ланцюги визначають доступність товарів, стабільність постачання, роботу підприємств і звичний ритм життя населення. Україна, яка живе в умовах повномасштабної війни, вже тривалий час змушена адаптуватися до перебоїв, атак і постійної загрози для інфраструктури. Росія ж, на думку президента, значною мірою продовжує жити так, ніби війна не впливає безпосередньо на її внутрішній побут, і саме цю різницю Київ прагне змінити.
Зеленський фактично дав зрозуміти, що удари можуть бути спрямовані на ті ланки російської системи, від яких залежить як забезпечення війська, так і внутрішня економічна стабільність. Президент заявив, що товар, який через порушення логістики не доходить до звичайного російського споживача, поступово робить наслідки війни відчутними вже всередині самої Росії. Саме тому його фраза про те, що він «не радив би Росії продовжувати бити українську логістику», прозвучала не як дипломатичне застереження, а як прямий натяк на подальші асиметричні відповіді.
Важливим елементом цієї стратегії президент назвав тиск на російську систему протиповітряної оборони. За словами Зеленського, навколо Москви вже сформовано три кола захисту ППО, які мають прикривати енергетичні та інші критично важливі об’єкти. Це, на його думку, свідчить про те, що російська влада розуміє ризик українських ударів по аналогічній інфраструктурі, яку сама Москва регулярно атакує в Україні. Фактично Росія змушена витрачати значні ресурси не тільки на фронт, а й на посилення оборони власного тилу, зокрема навколо столиці.
Водночас Зеленський наголосив, що навіть багаторівнева система ППО не є абсолютним захистом. Протиповітряна оборона має обмежені ресурси, ракети-перехоплювачі витрачаються, а масовані або складні комбіновані атаки здатні створювати перевантаження. Президент заявив, що Україна продовжить шукати технологічні рішення, які дозволятимуть обходити або виснажувати російський захист. Його теза зводиться до простої логіки: якою б щільною не була ППО, її можна змусити витрачати боєкомплект, шукати слабкі місця і поступово пробивати захист.
40-денна операція, про яку йдеться, була затверджена наприкінці червня. Тоді Зеленський повідомив, що погодив для Служби безпеки України спеціальну кампанію впливу на державу-агресора, метою якої називалося спонукання Росії до завершення війни. Формально визначений президентом 40-денний термін завершився 4 серпня, однак українське керівництво ще до цього давало зрозуміти, що сам календар не означатиме припинення активних операцій. У Києві фактично розглядають ці дії не як одноразову кампанію з чіткою датою завершення, а як елемент ширшої стратегії тиску на російський тил.
Керівництво держави також не приховувало, що після завершення формального терміну вже готуються нові операції. 4 серпня Зеленський повідомив про погодження наступних дій Служби безпеки України. Це означає, що завершення першого 40-денного циклу, ймовірно, стало не фіналом, а переходом до нового етапу. Україна, судячи із заяв президента, планує перетворити удари по тилових можливостях Росії на системний інструмент війни, а не на серію окремих резонансних атак.
Стратегічний сенс такого підходу полягає не лише у фізичному знищенні окремих складів, залізничних вузлів, енергетичних чи інших об’єктів. Значення має і необхідність Росії постійно відновлювати пошкоджену інфраструктуру, змінювати маршрути постачання, розосереджувати ресурси, посилювати охорону та перекидати комплекси ППО з інших напрямків. Кожна така дія створює додаткові витрати та ускладнює планування. Навіть там, де удар не призводить до повного знищення об’єкта, його наслідком може стати тривалий логістичний ефект, який поступово накопичується.
Не менш важливою є психологічна складова. Російська влада протягом тривалого часу намагалася максимально дистанціювати населення великих міст від реальності війни, однак посилення українських далекобійних можливостей дедалі сильніше руйнує цю модель. Перебої в роботі транспорту, енергетики, поставках товарів або необхідність постійно посилювати ППО вже створюють іншу картину безпеки всередині Росії. Зеленський прямо говорить про необхідність зробити так, щоб наслідки агресії відчував не лише український тил, а й держава, яка розпочала війну.
Разом із тим президент наголошує, що Україна орієнтується на військові та пов’язані з воєнною інфраструктурою цілі. Його заява про дзеркальну відповідь стосується передусім здатності чинити тиск на системи, які підтримують російську військову машину та забезпечують функціонування її тилу. На цьому тлі особливо показовою є згадка про три кільця ППО навколо Москви. Чим більше ресурсів Росія змушена концентрувати для захисту столиці та ключових об’єктів у тилу, тим складніше їй одночасно підтримувати захист на інших напрямках.
Таким чином, заяви Зеленського свідчать про перехід від окремих далекобійних ударів до більш комплексної моделі тиску на російську логістику. Президент фактично заявив, що перший етап цієї кампанії Київ вважає успішним і вже має достатньо даних про вразливості противника для продовження операцій. Його попередження Росії звучить однозначно: подальші атаки на українську логістику можуть лише розширити перелік російських об’єктів, які опиняться під системним українським ударним тиском.
