Публічна дискусія навколо головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського продовжує загострюватися після протестів, учасники яких вимагали повернення Михайла Федорова до керівництва Міністерством оборони та кадрових змін у військовому командуванні. Нову хвилю обговорення спричинили повідомлення волонтера Сергія Стерненка про нібито організовану кампанію на підтримку Сирського та можливий тиск на військовослужбовців, які публічно критикують головнокомандувача.
За інформацією, поширеною каналом Стерненка, командирам окремих бригад могли дати вказівку записувати відеозвернення на підтримку Сирського. Автор повідомлень стверджує, що паралельно військовим нагадують про заборону публічних коментарів щодо кадрових рішень керівництва держави та оцінювання дій головнокомандувача. Незалежного підтвердження існування загального наказу, який поширювався б на всі або більшість підрозділів, наразі немає.
Як приклад Стерненко навів текст повідомлення, яке, за його словами, поширив один із навчальних центрів. У ньому командирам пропонувалося негайно провести роз’яснювальну роботу з особовим складом і наголосити на недопустимості публічних висловлювань, коментарів та публікацій про кадрові рішення вищого керівництва або дії головнокомандувача. Командири також нібито мали контролювати інформаційну активність підлеглих і припиняти висловлювання, які могли бути розцінені як політичні або дискредитаційні.
У тексті посилалися на принцип перебування Збройних сил поза політикою, необхідність дотримуватися військової дисципліни та єдиноначальності. Військових попереджали про можливу дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Критики такого підходу вважають, що під виглядом боротьби з політизацією армії командування може намагатися обмежити право військовослужбовців повідомляти про системні проблеми, невиправдані втрати або зловживання.
Водночас сама поява подібного повідомлення ще не доводить існування централізованої кампанії. В умовах воєнного стану військовослужбовці справді мають обмеження щодо публічного поширення службової інформації, політичної діяльності та висловлювань, здатних розкрити становище підрозділів. Однак межа між захистом військової таємниці, підтриманням дисципліни й придушенням критики залишається предметом гострої суспільної суперечки.
Окрему увагу привернула історія військовослужбовця 427-ї окремої бригади безпілотних систем «Рарог», який повідомив про тиск після участі в акції протесту в Києві. За його словами, вже після повернення до військової частини його внесли до переліку осіб, які самовільно залишили місце служби. Військовий також стверджував, що його доправили до Військової служби правопорядку, одягли кайданки та погрожували відправити до штурмового підрозділу й фізично з ним розправитися.
Командування «Рарогу» відкинуло твердження, що дії щодо військового були пов’язані з його громадянською позицією. У бригаді заявили, що він самовільно залишив місце несення служби, не попередив командування та раніше вже допускав подібні порушення. Представники підрозділу наголосили, що поважають позицію військовослужбовців і не переслідують їх за участь у законних громадських заходах. Таким чином, сторони виклали протилежні версії подій, які потребують незалежної перевірки.
Канал Стерненка також повідомив про військового з 425-го окремого штурмового полку «Скеля», який нібито опублікував критичний допис про Сирського, після чого його обліковий запис був видалений, а зв’язок із ним зник. Жодних офіційних даних про місцеперебування цього військовослужбовця, причини видалення сторінки або можливі дисциплінарні заходи оприлюднено не було.
Окремі звинувачення стосувалися відео 425-го полку, записаного після виконання бойового завдання у Костянтинівці. Стерненко заявив, що військових нібито змусили показати українські прапори із фотографіями президента Володимира Зеленського та Олександра Сирського. Сам підрозділ повідомляв про зачистку Будинку культури та встановлення українського прапора, однак публічно не коментував твердження про примусовий характер запису.
Подібні заяви пролунали і щодо військовослужбовців 214-го окремого штурмового батальйону. За версією Стерненка, вони записали звернення на підтримку головнокомандувача після отримання відповідної вказівки. Водночас доказів, які дозволяли б встановити, чи було відео добровільною ініціативою підрозділу, рекомендацією командування або прямим наказом, у відкритому доступі немає.
На тлі загострення суперечки частина військових почала публічно відмовлятися від нагород, документів або відзнак, підписаних Сирським. Про таке рішення повідомив колишній начальник штабу 12-ї бригади спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Богдан Кротевич, який раніше неодноразово критикував стиль управління головнокомандувача. Його позиція стала одним із символічних проявів протесту проти чинної системи військового керівництва.
Прихильники Сирського, своєю чергою, заявляють, що публічна кампанія проти головнокомандувача під час війни загрожує єдності армії. На підтримку військового керівництва виступили командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол та командувач Військово-морських сил Олексій Неїжпапа. Вони закликали не втягувати військових у політичні конфлікти та наголосили, що рішення щодо оцінювання діяльності головнокомандувача належить до повноважень президента.
Неїжпапа заявив, що Збройні сили постійно змінюються і розвиваються, а спроби поставити під сумнів їхню єдність у воєнний час можуть бути небезпечними. Апостол визнав право на предметну критику, але виступив проти бездоказових обвинувачень та образ представників найвищої командної ланки. Він також закликав військовослужбовців не ставати учасниками політичного протистояння.
На захист Сирського виступила й колишня заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Вона назвала його досвідченим військовим командувачем і застерегла від кампанії з дискредитації армійського керівництва. Стерненко пов’язав її позицію з роботою в інформаційному середовищі головнокомандувача, однак сама Маляр заперечує, що її оцінка продиктована сторонніми вказівками.
Позицію на користь збереження Сирського на посаді висловив і колишній народний депутат Юрій Бойко. Він заявив, що військове керівництво не можна змінювати під впливом вуличних акцій, а військовослужбовці мають залишатися поза протестною політикою. Участь Бойка в дискусії викликала особливо різку реакцію через його багаторічну політичну діяльність у проросійському середовищі.
Стерненко також заявив про можливе розміщення замовних матеріалів на підтримку Сирського в мережі інформаційних каналів, частина яких нібито пов’язана з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. За його словами, ці ресурси уникають повідомлень про протести, але поширюють позитивні оцінки діяльності головнокомандувача. Публічних доказів фінансування таких матеріалів або отримання редакціями централізованих вказівок поки не представлено.
Ситуація навколо Сирського демонструє поглиблення конфлікту між частиною військових, волонтерів і суспільства, які вимагають кадрових змін, та представниками командування, котрі вважають нинішню кампанію небезпечною політизацією армії. За відсутності незалежного розслідування кожного повідомлення звинувачення у репресіях, примусових відеозверненнях і замовній медійній підтримці не можуть подаватися як остаточно встановлені факти.
Водночас замовчування таких заяв також створює ризики. Військово-політичне керівництво має публічно пояснити, чи існували накази про запис звернень, на яких правових підставах контролюють висловлювання військовослужбовців і як перевіряють повідомлення про погрози. Відкрита та аргументована відповідь могла б знизити рівень напруження значно ефективніше, ніж заборони, догани або взаємні звинувачення.
