Міністерство культури та стратегічних комунікацій не надавало дозволу на проведення робіт у сквері на Андріївському узвозі, 5, де планують створити відкритий культурний простір. Про це стало відомо з відповіді відомства на інформаційний запит, яку оприлюднив київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
За його словами, будь-які роботи на цій ділянці мають бути погоджені з Мінкультом, оскільки Андріївський узвіз має статус пам’ятки містобудування національного значення. Це означає, що зміни в благоустрої, встановлення конструкцій, втручання в озеленення та інші роботи повинні враховувати режим охорони історичної території.
Відсутність погодження не обов’язково означає остаточну заборону проєкту. Водночас розпочинати його реалізацію без необхідних документів не можна. Перед проведенням робіт замовники мають подати проєктну документацію, обґрунтувати заплановані зміни та отримати висновки органів охорони культурної спадщини.
Дискусія навколо скверу виникла після оприлюднення концепції його оновлення. Територію на Андріївському узвозі, 5 хочуть перетворити на відкритий культурний майданчик. Там планують проводити камерні концерти, театральні вистави, невеликі крафтові ярмарки, «блошині» ринки та зустрічі колекціонерів.
Автори ініціативи представляють майбутній простір як місце для культурних подій і спілкування. Андріївський узвіз традиційно пов’язаний із художниками, ремісниками, театрами, галереями та вуличною торгівлею. Тому ідея окремого майданчика для невеликих заходів загалом відповідає культурному характеру вулиці.
Основна критика стосується не функції простору, а способу його облаштування. За словами Дмитра Перова, проєкт передбачає значне скорочення кількості дерев і природного озеленення. Із п’яти дерев, які нині ростуть на ділянці, може залишитися лише одне.
Замість наявної рослинності планують використовувати рослини у горщиках. Через велику кількість твердого покриття й мінімальне природне озеленення критики назвали запропоновану концепцію «бетонним» сквером.
Такий підхід викликав заперечення частини мешканців Києва та активістів. Вони вважають, що громадський простір у центральній історичній частині міста має зберігати дерева, тінь і проникний ґрунт, а не перетворюватися на майданчик із переважно декоративним озелененням.
Дерева у щільній міській забудові виконують не лише естетичну функцію. Вони знижують температуру влітку, затримують пил, створюють тінь і допомагають відводити дощову воду. Молоді рослини у контейнерах не можуть повністю замінити дорослі дерева, особливо в умовах спеки.
Для Андріївського узвозу питання озеленення має додаткове значення. Вулиця має складний рельєф, велику кількість відвідувачів і значну частку кам’яного покриття. Зменшення кількості дерев може зробити простір менш комфортним у теплий період.
Представники Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», зі свого боку, заявляли, що під час реалізації проєкту дерева збережуть. Така позиція суперечить інформації, яку оприлюднив пам’яткоохоронець.
Через різні заяви громадськість очікує на публікацію повної проєктної документації. Вона має показати точну кількість дерев, запланованих до видалення, пересадження або збереження, а також види нових рослин і площу озеленення.
У заповіднику також наголошували, що капітальне будівництво на ділянці не передбачене. Усі конструкції планують зробити збірно-розбірними. Це означає, що їх можна буде демонтувати без створення постійних фундаментів і масштабного втручання в територію.
Однак відсутність капітального будівництва не скасовує вимог щодо охорони пам’ятки. Навіть тимчасові конструкції, нове покриття, освітлення, сцени, меблі або зміни рельєфу можуть впливати на історичне середовище й потребувати погодження.
Фінансувати проєкт, за інформацією ДІАЗ «Стародавній Київ», має приватний меценат. Кошти з міського бюджету на його реалізацію витрачати не планують. Ім’я мецената та повний кошторис публічно не деталізували.
Саме непрозорість фінансування стала ще одним приводом для критики. Для об’єктів у центральній історичній частині міста важливо розуміти, хто замовляє роботи, хто розробив концепцію та які зобов’язання отримує приватний інвестор.
Безоплатне для бюджету облаштування простору не означає, що громадськість не повинна контролювати проєкт. Земля, історичне середовище та доступ до скверу залишаються суспільним ресурсом незалежно від джерела фінансування.
Про можливу вирубку частини дерев стало відомо 17 липня. Після цього кияни зареєстрували петицію із закликом переглянути концепцію скверу.
Автори звернення пропонують розробити новий проєкт із комплексним озелененням території. Вони також вимагають провести публічне обговорення та оприлюднити джерела фінансування.
Петиція свідчить, що мешканці не заперечують проти оновлення простору як такого. Основні вимоги стосуються збереження дерев, прозорості рішень і залучення громади до обговорення майбутнього скверу.
Для Києва подібні конфлікти не є новими. Оновлення площ, парків і скверів часто супроводжується суперечками між прихильниками активного громадського простору та тими, хто виступає за максимальне збереження наявного озеленення.
Проблема виникає тоді, коли під благоустроєм розуміють переважно заміну ґрунту й рослинності на плитку, бетон, декоративні конструкції та мобільні вазони. Такі простори можуть добре виглядати на візуалізаціях, але не завжди залишаються комфортними під час спеки або великого скупчення людей.
Водночас занедбані ділянки також потребують догляду. Якщо територія не має освітлення, зручних доріжок, місць для сидіння та регулярного прибирання, вона поступово втрачає привабливість і безпечність.
Тому місту й заповіднику потрібно знайти баланс між культурною функцією, благоустроєм і збереженням природних елементів. Відкритий майданчик для концертів і ярмарків може існувати разом із повноцінним озелененням, якщо проєкт від початку враховуватиме кореневі системи дерев, тінь і водопроникність поверхонь.
Особливо обережного ставлення потребує Андріївський узвіз. Це не звичайна міська вулиця, а один із найвідоміших історичних просторів Києва. Будь-які нові елементи мають відповідати його масштабу, архітектурі та культурному значенню.
Статус пам’ятки національного значення передбачає підвищені вимоги до втручань. Органи охорони культурної спадщини мають оцінити, чи не змінить проєкт характер території та чи не створить візуального конфлікту з історичною забудовою.
Важливим є й питання навантаження на простір. Концерти, ярмарки та ринки можуть приваблювати велику кількість відвідувачів. Для цього потрібно продумати прибирання, санітарні умови, рівень шуму, електропостачання та безпечний рух людей.
Якщо культурний майданчик працюватиме регулярно, мешканці навколишніх будинків можуть зіткнутися з додатковим шумом. Тому режим роботи, допустима гучність і частота заходів також мають бути частиною відкритого обговорення.
Міністерство культури має оцінювати не лише окремі конструкції, а весь комплекс змін. До нього входять озеленення, покриття, освітлення, меблі, можливі сцени та правила використання простору.
Поки погодження Мінкульту немає, проєкт не можна вважати остаточно затвердженим. Його концепція може бути змінена після зауважень фахівців або громадського обговорення.
Для зняття суперечок замовникам варто оприлюднити дендрологічний план, візуалізації, технічні рішення й перелік запланованих робіт. Це дозволить перевірити заяви як активістів, так і представників заповідника.
Окремо потрібно пояснити долю кожного дерева. Якщо певні рослини перебувають в аварійному стані, це має підтверджуватися висновками фахівців. Якщо дерева здорові, їхнє видалення повинно мати переконливе обґрунтування.
Також варто розглянути альтернативний варіант проєкту, у якому всі дерева інтегрують у простір. Сцену, місця для сидіння й ярмаркові конструкції можна розмістити так, щоб вони не пошкоджували кореневі системи.
Збірно-розбірні елементи дають певну гнучкість. Їх можна переміщати або демонтувати, якщо вони заважатимуть деревам чи змінюватимуть сприйняття історичного середовища.
Майбутнє скверу залежить від погодження Мінкульту, позиції міської влади, заповідника та реакції громади. Наразі остаточного рішення про початок робіт немає.
Ситуація навколо Андріївського узвозу показує, що навіть приватно профінансований благоустрій має проходити встановлені законом процедури. Історичний статус території та суспільний інтерес важливіші за швидке втілення готової концепції.
Культурний простір може стати новою точкою тяжіння на узвозі. Однак для цього він має зберегти характер місця, не знищити наявне озеленення та бути створений за прозорою процедурою.
