У Нідерландах ексгумували останки полковника Армії Української Народної Республіки та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Після десятиліть поховання у Роттердамі його прах доставлять в Україну та перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Таким чином буде виконана обіцянка, яку українські націоналісти дали ще під час похорону Коновальця у 1938 році — повернути його до Києва після відновлення української незалежності.
Ексгумація відбулася на кладовищі «Кросвейк» у Роттердамі, де Коновалець був похований після загибелі. У церемонії взяли участь представники Офісу президента, Міністерства закордонних справ, Українського інституту національної пам’яті, «Пласту» та Української греко-католицької церкви. Після повернення останків до України церемонію прощання проведуть у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Точну дату та інші деталі мають оголосити додатково.
Рішення про перепоховання Євгена Коновальця Кабінет міністрів ухвалив 15 липня. Символічність цього кроку виходить далеко за межі звичайного перенесення поховання. Коновалець був однією з ключових фігур українського визвольного руху першої половини ХХ століття, а його діяльність була безпосередньо пов’язана зі спробою створення та збереження незалежної української державності.
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в селі Зашків неподалік Львова. Під час Української революції він став командиром корпусу Січових стрільців — одного з найбоєздатніших формувань Армії Української Народної Республіки. Після поразки визвольних змагань Коновалець не припинив політичної та військової діяльності, а переніс боротьбу за незалежність у підпілля та еміграцію.
Він став одним із засновників Української Військової Організації, а згодом очолив Провід українських націоналістів. У 1929 році Коновалець став першим головою Організації українських націоналістів, яка на десятиліття стала одним із головних центрів українського націоналістичного руху. Його діяльність була спрямована на збереження організованої боротьби за державність у період, коли українські землі були поділені між кількома державами, а радянська влада намагалася остаточно знищити будь-які прояви незалежницького руху.
Саме через це Коновалець став однією з пріоритетних цілей радянських спецслужб. Він пережив кілька замахів, однак 23 травня 1938 року в Роттердамі операція радянської розвідки завершилася успішно. Агент НКВС Павло Судоплатов, який увійшов у довіру до Коновальця, передав йому коробку шоколадних цукерок із прихованим вибуховим пристроєм. Вибух став смертельним.
Похорон Коновальця в Нідерландах перетворився на важливу подію для української політичної еміграції. За словами голови ОУН Богдана Червака, саме тоді соратники полковника склали присягу, що його останки повернуться до Києва після того, як Україна знову стане незалежною. Від моменту цієї обіцянки минуло 88 років, а від проголошення незалежності України — понад три десятиліття. Тепер вона фактично буде виконана.
Перепоховання Коновальця стане частиною ширшого процесу повернення до України останків діячів визвольного руху, які через історичні обставини були поховані за кордоном. Наприкінці травня на Національному військовому меморіальному кладовищі вже перепоховали одного з очільників ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник.
Національне військове меморіальне кладовище поступово стає місцем, де поєднується пам’ять про борців за незалежність різних поколінь — від діячів Української Народної Республіки та визвольного руху ХХ століття до військовослужбовців, які захищають державу сьогодні. Перепоховання Коновальця у цьому контексті має не лише історичне, а й символічне значення.
Його повернення відбувається у час, коли Україна знову веде війну за власне існування проти Росії. Майже через століття після діяльності Коновальця питання незалежності, за яке боролося його покоління, знову стало предметом збройного протистояння. Саме тому перенесення останків полковника до Києва сприймається не просто як завершення давньої історичної обіцянки, а як повернення однієї з центральних постатей українського визвольного руху до держави, за створення якої він боровся все життя.
