Львівське азійське кафе «Третє Місце» представило незвичний десерт у формі засніженої будівлі харківського Держпрому — однієї з найвідоміших архітектурних пам’яток України. Про появу нової позиції в меню заклад повідомив у соціальних мережах, підкресливши, що йдеться не просто про гастрономічний експеримент, а про спробу осмислити пам’ять, втрату та зв’язок між містами в умовах війни. Ініціатива з’явилася на тлі постійних обстрілів Харкова та руйнування його історичної забудови, яка для багатьох українців стала символом незламності.
Десерт готують із простих, добре знайомих інгредієнтів — харківського печива, какао, молока, масла, цукру та кеш’ю. За текстурою та складом він нагадує домашні солодощі, що апелюють до дитячих спогадів і відчуття безпеки. До десерту подають соус зі згущеного молока та сиропа пандану — характерного інгредієнта азійської кухні, який водночас зберігає концепцію самого закладу. Таке поєднання локального й екзотичного створює багатошаровий образ, де Харків і Львів, Схід і Захід, традиція та сучасність співіснують в одному просторі.
Автором рецепта став шеф-кухар «Третього Місця» Ярослав Полукєєв. За його словами, ця страва — про спогади, дім і щось дуже тепле, що підтримує в часи невизначеності. Він наголошує, що ідея десерту виникла не як маркетинговий хід, а як особиста реакція на події, які переживає країна. У цьому контексті їжа перестає бути лише продуктом споживання і перетворюється на спосіб розмови про війну, втрати та солідарність.
Разом із десертом гостям пропонують заламіновану фотографію Держпрому авторства харків’янки Софії Панасюк. На знімку зображено будівлю з вибитими вікнами та пошкодженими вітражами — наслідок російських ударів по місту. Цей візуальний елемент посилює емоційний ефект від страви й переводить її з площини гастрономії у площину культурної та суспільної рефлексії. Фотографія нагадує, що за естетичною формою стоїть реальна історія руйнувань і людського болю.
Держпром є одним із головних символів Харкова та знаковою пам’яткою архітектури конструктивізму. Будинок державної промисловості зводили у 1925–1928 роках, а офіційно відкрили 7 листопада 1928 року. На момент спорудження він був одним із найсучасніших комплексів у Європі та уособлював ідею індустріального майбутнього. Сьогодні Держпром внесений до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як визначна пам’ятка світової архітектури.
Під час повномасштабної війни будівля неодноразово зазнавала пошкоджень унаслідок російських авіаударів. Зокрема, її атакували 2 січня 2024 року та 28 жовтня 2024-го, а в листопаді того ж року в пам’ятці знову вибило вікна й вітражі. Кожне таке пошкодження викликає широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про матеріальні втрати, а й про загрозу культурній спадщині, яка формує ідентичність міста та країни.
На тлі війни український бізнес усе частіше бере на себе роль культурного медіатора, реагуючи на події не лише заявами, а й конкретними жестами. Десерт у формі Держпрому став прикладом того, як навіть невеликий заклад може говорити про складні теми, підтримувати пам’ять і створювати простір для співпереживання. Для Львова, який прийняв сотні тисяч переселенців зі сходу країни, такі ініціативи мають особливе значення, адже вони допомагають зберігати зв’язок між містами та досвідами.
Історія з десертом показує, як у воєнний час змінюється роль культури й гастрономії в Україні. Вони стають не втечею від реальності, а способом її осмислення. У простій солодкій формі втілюється складний наратив про дім, втрати, пам’ять і надію на відновлення. Саме такі, на перший погляд, невеликі ініціативи формують нову мову солідарності, зрозумілу без слів.
