У першому кварталі 2026 року внутрішньо переміщені особи зможуть заселитися в арештовані будинки спільного проживання, готельні й офісні приміщення, а також будівлі громадського дозвілля. Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, а рішення вже оформлюють у межах міжвідомчої координації. Йдеться про масштабний крок держави у відповідь на затяжну житлову кризу, з якою стикаються сотні тисяч українців, змушених покинути свої домівки через війну.
Наразі сформовано перелік із 112 об’єктів нерухомості, розташованих у різних областях України. Це державні будівлі та арештовані активи, які перебувають в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів. Усі вони вже передані для подальшого використання з метою розселення внутрішньо переміщених осіб. До кінця січня ці об’єкти мають бути офіційно розподілені між органами та структурами, відповідальними за роботу з ВПО на місцях. Таким чином уряд прагне перевести питання житла для переселенців із тимчасових рішень у більш системну площину.
Проблема забезпечення житлом ВПО залишається однією з найгостріших соціальних тем під час повномасштабної війни. Багато людей живуть у гуртожитках, санаторіях, школах чи пристосованих приміщеннях роками, не маючи чіткого розуміння перспектив. Використання арештованої нерухомості розглядають як спосіб одночасно вирішити кілька завдань: дати дах над головою тим, хто його втратив, і залучити до користі державі активи, які раніше простоювали або перебували в юридичній невизначеності.
За задумом уряду, до процесу мають активно долучитися міністерства, державні компанії, обласні військові адміністрації та АРМА. Протягом місяця вони повинні скласти додатковий перелік об’єктів, які можна швидко адаптувати для проживання, і винести його на розгляд Кабінету Міністрів. Це означає, що кількість доступних для розселення будівель може суттєво зрости, а географія проєкту — розширитися. Влада розраховує, що таким чином вдасться частково зменшити навантаження на місцеві бюджети та гуманітарні програми.
Окремий напрям стосується об’єктів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти. Уряд доручив переглянути будівлі, які не використовувалися в освітньому процесі протягом останнього року. Йдеться про колишні навчальні корпуси, гуртожитки або допоміжні приміщення, що фактично простоюють. Після оцінки їхнього технічного стану такі об’єкти також планують передати під розселення ВПО. Це рішення може викликати дискусії, однак у Кабміні наголошують, що мова йде лише про ті приміщення, які реально не задіяні та не впливають на доступ до освіти.
Використання арештованої та невикористовуваної державної нерухомості для соціальних потреб стає новою практикою воєнного часу. З одного боку, це демонструє прагматичний підхід до управління ресурсами в умовах обмежених фінансів. З іншого — створює прецедент, коли активи, що раніше були предметом корупційних справ або судових процесів, починають працювати на суспільний інтерес. Для переселенців це шанс отримати більш стабільні умови проживання, ніж тимчасові шелтери чи переповнені гуртожитки.
Разом із тим експерти застерігають, що успіх ініціативи залежатиме не лише від кількості переданих будівель, а й від їхньої придатності для життя. Багато об’єктів потребують ремонту, підведення комунікацій та організації управління. Без чіткої моделі фінансування та відповідальності на місцях є ризик, що частина будівель так і залишиться на папері. Уряд, зі свого боку, заявляє про готовність координувати процес і залучати донорську допомогу там, де це можливо.
Питання житла для ВПО давно вийшло за рамки гуманітарної проблеми і стало складовою державної політики відновлення. Те, як Україна впорається з цим викликом, матиме значення і після завершення війни, коли мільйони людей постануть перед вибором — повертатися додому чи інтегруватися в нові громади. Використання арештованих і невикористовуваних об’єктів може стати одним із інструментів цього процесу, якщо рішення буде реалізоване системно та прозоро.
