У Львові завершили реставрацію історичної гончарні з села Потелич, яка розташована на території Музею народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького. Після оновлення відвідувачі можуть не лише оглянути експозицію та дізнатися більше про традиційне гончарство, а й взяти участь у майстерках з ліпки та роботи на гончарному крузі. Про завершення робіт повідомили у Львівській міській раді.
Реставрація тривала приблизно рік. За цей час фахівці провели комплексне відновлення будівлі та створили новий експозиційний простір. Загальна вартість робіт склала близько 600 тисяч гривень. Проєкт передбачав не лише збереження історичного вигляду споруди, а й адаптацію її для музейних і освітніх програм.
Під час реставрації спеціалісти замінили покрівлю будівлі, зміцнили кам’яні конструкції та відновили зовнішні елементи споруди. Окрему увагу приділили внутрішнім роботам. Майстри виконали столярні роботи, облаштували інтер’єр та створили нову внутрішню експозицію, яка розповідає про історію гончарства на Львівщині.
Одним із ключових елементів відновлення стало облаштування нової гончарної печі для випалу виробів. Завдяки цьому у приміщенні можна не лише демонструвати традиційні інструменти, а й проводити практичні заняття для відвідувачів. Музей планує використовувати гончарню як простір для майстер-класів, під час яких гості зможуть спробувати себе у традиційному ремеслі.
Гончарня з Потелича розташована у музейному секторі «Львівщина», який відтворює традиційну архітектуру та побут регіону. Особливість цієї споруди полягає у тому, що вона є єдиним музейним архітектурним об’єктом на території скансену, збудованим з каменю. Стіни будівлі виконані з пісковика, який з’єднано вапняно-цементним розчином, а дах вкритий черепицею.
Конструкція гончарні відтворює типовий для регіону виробничий простір. Усередині споруди є два основні приміщення. У першому розташована гончарна піч, яка використовувалася для випалу глиняних виробів. У другому знаходиться робочий простір, де розміщено гончарний круг та інші інструменти, необхідні для виготовлення посуду та декоративних виробів.
До основної будівлі також прибудована невелика господарська частина, яку називають «шіпкою». Вона використовувалася для зберігання матеріалів, інструментів та готових виробів. Подібні прибудови були характерними для майстерень гончарів у багатьох селах Галичини.
Село Потелич, з якого походить ця гончарня, має особливе місце в історії ремесел регіону. Його вважають одним із найдавніших центрів гончарства на території Галичини. Археологічні та історичні дослідження свідчать, що гончарний промисел розвивався там ще з середньовічних часів. Місцеві майстри виготовляли посуд, побутові предмети та декоративні вироби, які поширювалися по всій околиці.
Будівлю гончарні, яку нині можна побачити у львівському музеї, звели у 1930-х роках. Вона є прикладом традиційної виробничої архітектури того часу. Такі споруди створювалися з урахуванням потреб ремесла: у них поєднували робочий простір, місце для випалу та приміщення для зберігання матеріалів.
У 1975 році музей народної архітектури та побуту придбав гончарню як цінний зразок традиційної архітектури. Після цього її перевезли до Львова та встановили на території скансену. Завдяки цьому будівлю вдалося зберегти як історичний об’єкт, що демонструє особливості ремісничої культури Галичини.
Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького є одним із найбільших музеїв просто неба в Україні. Його заснували у 1971 році з метою збереження традиційної архітектури та культурної спадщини західноукраїнських регіонів. На території музею відтворено різні історико-етнографічні зони, які представляють архітектуру та побут різних областей.
У колекції музею зберігаються десятки історичних будівель — від селянських хат і церков до господарських споруд та майстерень ремісників. Більшість із них були перевезені з різних населених пунктів Західної України. Завдяки цьому музей став важливим центром дослідження та популяризації традиційної культури.
Реставрація гончарні з Потелича стала частиною ширшої роботи зі збереження історичних об’єктів на території музею. Такі проєкти дозволяють не лише підтримувати архітектурну спадщину у належному стані, а й створювати нові освітні можливості для відвідувачів.
Працівники музею наголошують, що інтерактивні формати, такі як майстер-класи та ремісничі демонстрації, допомагають краще зрозуміти традиційний спосіб життя. Відвідувачі можуть не лише побачити історичні об’єкти, а й спробувати відтворити старовинні ремесла власноруч.
Відновлена гончарня має стати важливим елементом музейної експозиції та місцем проведення культурних подій. Завдяки поєднанню історичної автентичності та сучасних освітніх програм вона допоможе популяризувати традиційні ремесла та нагадати про роль гончарства у культурній історії Галичини.
