На сайті Київради зареєстрували петицію із проханням зберегти цілісність підземного торговельного центру «Метроград» та не перетворювати його на паркінг. Автор звернення закликає міську владу розглядати цей простір не лише як занедбаний комерційний об’єкт, а як важливу частину підземної інфраструктури центру Києва, яка може мати суспільне значення під час війни. Наразі петиція зібрала 56 підписів із необхідних 6000, однак сама її поява вже показує, що питання майбутнього «Метрограду» може стати предметом ширшої міської дискусії.
«Метроград» багато років був одним із найбільших підземних торговельних просторів столиці. Він розташований у центральній частині міста, де щодня проходять значні потоки людей, працюють офіси, заклади, магазини, транспортні вузли та громадські простори. Проте з часом комплекс втратив колишню активність. Частина приміщень спорожніла, торгівля скоротилася, а сам об’єкт поступово став виглядати як простір із невизначеним майбутнім. Саме це й стало аргументом для міської влади, яка раніше повідомляла про можливість реконструкції «Метрограду» під великий паркінг із функцією укриття.
За даними КМДА, нині «Метроград» приблизно на 60% занедбаний і вже не має достатніх перспектив як торговельний центр. Крім того, близько 75% площ комплексу, за інформацією міста, належать російським власникам. Через це Київ шукає юридичний механізм для зміни статусу об’єкта. У воєнний час питання російської власності в міській інфраструктурі має не лише економічний, а й безпековий та політичний вимір. Якщо значна частина підземного комплексу справді пов’язана з власниками з РФ, місто не може ігнорувати цю обставину, особливо коли йдеться про стратегічно розташований об’єкт у центрі столиці.
Водночас автор петиції наголошує на іншому аспекті: цілісність «Метрограду» варто зберегти, а не руйнувати заради нового паркінгу. У зверненні зазначають, що простір уже зараз потенційно можна використовувати як укриття, а для цього можуть знадобитися лише мінімальні зміни. Такий аргумент особливо важливий для Києва, який живе в умовах регулярних повітряних тривог і ракетно-дронових атак. Підземні простори в центральній частині міста можуть бути корисними не лише для комерції чи транспорту, а й для захисту людей.
Після початку повномасштабної війни функція укриттів стала однією з ключових у міській політиці. Київ багато разів переконувався, що наявність доступних, зрозумілих і швидко відкритих підземних просторів може бути питанням життя і смерті. Метро, підземні переходи, підвали, паркінги та інші заглиблені об’єкти стали частиною повсякденної безпеки. У цьому контексті «Метроград» справді може розглядатися як ресурс, який варто адаптувати під потреби людей, а не просто перебудовувати за логікою автомобільної інфраструктури.
Однак дискусія не така проста. Ідея перетворити «Метроград» на паркінг із функцією укриття також має свої аргументи. Центр Києва перевантажений автомобілями, хаотичним паркуванням і дефіцитом упорядкованих місць для машин. Підземний паркінг теоретично міг би прибрати частину авто з тротуарів, проїздів і громадських просторів. Якщо він одночасно виконував би функцію укриття, місто отримало б об’єкт подвійного призначення. Саме така логіка часто використовується у сучасному містобудуванні: інфраструктура має працювати і в мирному режимі, і в умовах надзвичайної ситуації.
Проте автор петиції ставить під сумнів потребу саме в новому паркінгу в цій частині центру. У зверненні вказують, що вільні місця є в паркінгах ТРЦ Gulliver та ЦУМу. Це важливий аргумент, бо створення нового паркінгу в центрі міста може не лише вирішувати проблему стоянки, а й стимулювати додатковий автомобільний потік. Якщо в центрі з’являється більше зручних місць для авто, частина людей отримує додатковий мотив їхати туди машиною, а не громадським транспортом. Для міста, яке декларує розвиток пішохідності, громадського транспорту і зменшення хаотичного паркування, це питання потребує дуже обережного аналізу.
Окремо в петиції йдеться про ризики реконструкції. Автор вважає, що перетворення «Метрограду» на паркінг може призвести до руйнування наявного комплексу та подальшого замороження будівництва на роки. Для Києва такий сценарій не виглядає фантастичним. У місті вже є чимало прикладів, коли амбітні реконструкції, перебудови або девелоперські проєкти починалися з демонтажу, а потім зупинялися через юридичні, фінансові або політичні проблеми. У результаті замість працюючого, нехай і проблемного простору, місто отримувало довгобуд або занедбану територію.
Для підземного комплексу в самому центрі столиці такий ризик особливо чутливий. Якщо «Метроград» частково демонтують або розкриють для складних робіт, а потім процес зупиниться, це може створити проблеми для безпеки, комунікацій, пішохідних маршрутів, прилеглої інфраструктури та бізнесів навколо. Тому перед будь-якою масштабною реконструкцією місто має надати чіткі відповіді: хто фінансуватиме роботи, який юридичний статус об’єкта, що буде з російською власністю, які терміни реалізації, хто відповідатиме за безпеку і що станеться, якщо проєкт не буде завершений.
Питання «Метрограду» також показує ширшу проблему управління міською спадщиною 1990-х і 2000-х років. Багато таких об’єктів створювалися як комерційні простори в період іншої економічної логіки, коли підземні переходи, торгові ряди й великі комплекси здавалися відповіддю на потреби міста. Зараз частина з них втратила актуальність. Онлайн-торгівля, зміна споживацьких звичок, конкуренція з великими ТРЦ, війна та зниження орендної активності змінили ринок. Проте це не означає, що такі простори треба автоматично зносити або перетворювати на паркінги.
Місто може шукати інші сценарії. «Метроград» потенційно міг би стати багатофункціональним підземним простором: частково укриттям, частково громадським хабом, частково сервісною зоною, частково торговельним або культурним майданчиком. У воєнний час підземні простори можуть виконувати функції безпечних пунктів очікування, місць для базових сервісів, невеликих подій, волонтерських ініціатив або міських служб. Головне — щоб рішення базувалося не лише на комерційному розрахунку, а й на суспільній користі.
Водночас залишити все як є також не можна. Якщо комплекс справді занедбаний на 60%, а значна частина площ пов’язана з російськими власниками, місто має діяти. Занедбаний підземний об’єкт у центрі столиці — це не нейтральна ситуація. Він може створювати проблеми з безпекою, санітарним станом, інженерними мережами, доступністю і загальним виглядом міського середовища. Тому петиція не повинна означати просте консервування нинішнього стану. Її сенс радше в тому, щоб не допустити поспішного рішення, яке зруйнує потенціал простору без переконливої альтернативи.
Для Києва важливо провести публічну дискусію про майбутнє «Метрограду». У ній мають брати участь міська влада, урбаністи, архітектори, фахівці з безпеки, транспортні експерти, представники бізнесу, юристи, громадські організації та мешканці. Потрібна не лише загальна ідея, а кілька порівняльних сценаріїв: збереження з адаптацією під укриття, реконструкція під паркінг, змішаний формат, поетапне оновлення без повного демонтажу або зміна функції частини приміщень. Без такого аналізу рішення може бути сприйняте як кулуарне або недостатньо обґрунтоване.
Окремим блоком має бути питання власності. Якщо 75% площ справді належать російським власникам, місто повинно пояснити, який правовий механізм застосовуватиметься. Йдеться про санкційні процедури, передачу активів, зміну управління, викуп, судові рішення чи інший інструмент. Без цього будь-який проєкт реконструкції може застрягнути в юридичних конфліктах. А якщо об’єкт має стати укриттям або важливою міською інфраструктурою, правова невизначеність є неприпустимою.
Петиція про збереження цілісності «Метрограду» може не зібрати необхідні 6000 підписів, але вона вже виконує важливу функцію — змушує обговорювати не лише кінцеву картинку, а й наслідки рішення. У центрі Києва майже не залишилося простору для помилок. Кожен великий об’єкт має значення для транспорту, безпеки, економіки, пішохідного руху та вигляду міста. Тому майбутнє «Метрограду» не повинно визначатися лише тим, що він занедбаний або невигідний як торговельний центр. Питання в тому, якою є найкраща функція для цього простору в умовах воєнного Києва.
Зрештою, дискусія навколо «Метрограду» — це розмова про пріоритети столиці. Чи має центр міста розвиватися навколо автомобілів, чи навколо безпеки й громадського простору? Чи потрібно зносити старі підземні комплекси, чи варто шукати для них нове життя? Чи може занедбаний торговельний центр стати корисним укриттям? І чи здатна міська влада ухвалювати складні рішення прозоро, з урахуванням інтересів громади, а не лише технічних або комерційних аргументів? Відповіді на ці питання визначатимуть не тільки долю «Метрограду», а й підхід Києва до інших проблемних об’єктів у майбутньому.
