Історія з оглядовим колесом на Контрактовій площі у Києві знову вийшла за межі звичайного міського конфлікту. Власник аварійного атракціону, французький підприємець Луї Тутен, пригрозив зупинити демонтаж конструкції та звернутися до міжнародного суду через дії прокуратури. Про це повідомив пам’яткоохоронець Дмитро Перов. Йдеться про 43-метрове колесо, яке роками стоїть у самому серці Подолу, хоча спершу його встановлювали як тимчасову різдвяну споруду. Тепер навколо нього точиться не лише юридична суперечка, а й дискусія про безпеку людей, відповідальність бізнесу, повноваження міста та здатність держави прибирати небезпечні об’єкти з публічного простору.
Під час засідання Господарського суду Києва 12 травня Луї Тутен попросив відкласти розгляд справи й заявив, що самостійно здійснить демонтаж атракціону. На перший погляд, така заява могла б виглядати як готовність власника нарешті вирішити проблему без подальшої ескалації. Однак прокурор нагадав, що аналогічні обіцянки підприємець давав ще торік. Саме тому нові заяви про добровільний демонтаж сприймаються обережно: місто вже бачило, як тимчасова конструкція затрималася на площі на роки, а процес її прибирання перетворився на тривалу юридичну боротьбу.
За словами Дмитра Перова, власник колеса також заперечував висновки прокуратури про аварійність споруди. Він посилався на судове рішення на свою користь, яке нібито існує, однак так і не надав жодного документа. Крім того, підприємець заявив: «Якщо на мене будуть тиснути — я залишу все як є». У контексті об’єкта, який стоїть у людному історичному центрі столиці й уже визнаний небезпечним, така фраза звучить не як ділова позиція, а як демонстративне протиставлення приватного інтересу публічній безпеці.
Небезпечний стан оглядового колеса ще у грудні 2025 року підтвердила незалежна експертиза. Фахівці встановили, що опори 43-метрової конструкції стоять на прогнилих дерев’яних брусах із тріщинами та зруйнованою структурою. Це не косметична проблема й не формальне порушення документації. Якщо несучі елементи великого атракціону втратили надійність, то ризик стосується не лише самої конструкції, а й усіх, хто проходить поруч, працює на площі, відвідує заклади або користується громадським простором Контрактової.
Слідчі вважають, що такий стан атракціону може становити загрозу для людей на площі. І саме це має бути головним у цій справі. Контрактова площа — не закрита приватна територія, а один із найжвавіших і найважливіших публічних просторів Києва. Тут проходять пішоходи, туристи, мешканці Подолу, студенти, працівники навколишніх установ, відвідувачі кафе й магазинів. Будь-яка аварійна конструкція в такому місці автоматично стає питанням не лише власності, а й громадської безпеки.
Демонтаж колеса розпочали у березні 2026 року після рішення суду. Під наглядом правоохоронців робітники знімали кабінки та вивозили їх у контейнерах із Подолу. Станом на початок квітня демонтували 13 із 30 люльок. Однак після цього роботи зупинилися. У результаті металевий каркас досі залишається над Контрактовою площею, а містяни бачать не завершене рішення проблеми, а її проміжний і ще більш тривожний стан: частково розібраний атракціон, який продовжує домінувати над простором.
Сама історія появи колеса показова для Києва. Атракціон встановили ще у 2017 році як тимчасову різдвяну споруду. Але після свят його так і не прибрали. Згодом з’ясувалося, що колесо роками працювало з простроченими дозволами. У цьому випадку слово «тимчасовий» стало типовою для міста пасткою: тимчасовий об’єкт поступово перетворився на постійний, а потім — на аварійний, конфліктний і юридично складний.
Для столиці це не просто окрема історія про один атракціон. Це симптом значно ширшої проблеми управління міським простором. Київ неодноразово стикався з ситуаціями, коли тимчасові споруди, МАФи, рекламні конструкції, літні майданчики або комерційні об’єкти з’являлися швидко, а потім роками залишалися на місці, навіть якщо дозволи завершилися, умови змінилися або виникли питання до безпеки. Демонтаж таких об’єктів часто виявляється складнішим, ніж їх встановлення, бо на боці власників з’являються суди, скарги, апеляції, публічний тиск і затягування процесу.
У випадку Контрактової площі проблема особливо чутлива, бо йдеться про історичний Поділ. Це район із високою культурною, архітектурною та символічною цінністю. Простір Контрактової площі багато років обговорюють у контексті благоустрою, пішохідності, збереження історичного середовища й повернення людського масштабу. На цьому тлі аварійне колесо, яке спершу мало бути святковою тимчасовою розвагою, перетворилося на приклад того, як комерційний об’єкт може надовго захопити міський простір і стати джерелом ризику.
Погроза звернення до міжнародного суду додає справі політичного й економічного звучання. Власник є іноземним підприємцем, а отже, конфлікт може подаватися не лише як внутрішня господарська справа, а й як питання ставлення України до інвесторів. Проте тут важливо розділяти поняття. Захист інвестицій не означає права утримувати потенційно небезпечну конструкцію в публічному просторі. Іноземний бізнес, як і український, має діяти в межах закону, дотримуватися дозволів, технічних норм і вимог безпеки.
Для України, яка під час війни бореться за довіру міжнародних партнерів і водночас прагне залучати іноземні інвестиції, такі конфлікти є особливо делікатними. Держава має показувати, що вона здатна захищати права бізнесу, але не ціною безпеки громадян і не через ігнорування міських правил. Якщо об’єкт справді аварійний, а експертиза це підтверджує, то питання має вирішуватися в інтересах людей, які щодня перебувають поруч із ним.
У цій історії важлива також комунікація. Містяни бачать, що колесо частково розібрали, але процес зупинився. Вони чують заяви про суди, міжнародні інстанції, тиск і добровільний демонтаж, але на площі досі стоїть каркас. Така ситуація підриває довіру до здатності влади доводити справи до кінця. Якщо небезпечний об’єкт у центрі столиці не можна швидко прибрати навіть після експертизи й судового рішення, виникає питання: що тоді відбувається з менш помітними проблемами в інших районах міста?
Для прокуратури й міської влади справа оглядового колеса може стати тестом на послідовність. Якщо демонтаж буде завершено, це створить прецедент: аварійні та незаконно затримані конструкції в публічному просторі можна прибирати, навіть якщо власник чинить спротив. Якщо ж процес знову зависне, це стане сигналом для інших підприємців, що затягування, погрози й юридичний тиск можуть працювати.
Водночас власник має право захищати свої інтереси в суді, якщо вважає дії прокуратури неправомірними. Але це право не повинно перетворюватися на механізм блокування заходів безпеки. Особливо коли йдеться про конструкцію висотою 43 метри, що розташована в людному місці й має підтверджені проблеми з опорами. У правовій державі конфлікт між власністю та безпекою має вирішуватися не емоційними заявами, а документами, експертизами, судовими рішеннями й виконанням норм.
Оглядове колесо на Контрактовій площі давно втратило функцію святкового атракціону. Тепер воно стало символом міської безвідповідальності, затягнутих дозволів і складних відносин між бізнесом, владою та громадою. Його історія показує, як тимчасове рішення може перетворитися на багаторічну проблему, якщо місто не контролює правила використання публічного простору. А нинішній конфлікт довкола демонтажу лише підкреслює, що без системного підходу такі ситуації повторюватимуться.
Для Подолу завершення демонтажу означало б не лише усунення потенційної небезпеки. Це був би крок до повернення Контрактовій площі відкритого, безпечного й упорядкованого вигляду. Питання не в тому, чи можуть у місті бути атракціони. Питання в тому, чи мають вони дозвіл, чи безпечні вони, чи відповідають місцю і чи прибираються тоді, коли строк їхнього використання закінчився.
Нині ситуація залишається невизначеною. Власник говорить про самостійний демонтаж і можливий міжнародний суд. Прокуратура нагадує про попередні невиконані обіцянки. Активісти звертають увагу на аварійність конструкції. А мешканці Києва й надалі бачать над Контрактовою площею металевий каркас, який мав зникнути ще багато років тому. Саме тому ця справа вже давно вийшла за межі одного господарського спору. Вона стала питанням того, хто насправді контролює міський простір у столиці — громада й закон чи власники тимчасових конструкцій, які не хочуть втрачати своє місце.
