Російський обстріл пошкодив захисне укриття над будівлею Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівці на Харківщині. Про це повідомило Міністерство культури. Йдеться про одну з найважливіших українських пам’яток, пов’язану з життям філософа, поета й мислителя Григорія Сковороди, — «Будинок, у якому жив і помер Г. С. Сковорода». Цей об’єкт має статус пам’ятки історії національного значення, а тому чергове пошкодження внаслідок російської атаки є не просто локальним інцидентом, а продовженням системного нищення української культурної спадщини.
За попередньою інформацією, внаслідок атаки пошкоджено вісім прольотів даху захисного укриття. В одному з них фахівці зафіксували значний отвір, ще сім зазнали ушкоджень уламками. Водночас конструктив самої пам’ятки та тримальні конструкції укриття не постраждали. Це важлива деталь, адже після масштабного руйнування музею у 2022 році будь-яке нове пошкодження могло становити серйозну загрозу для збереження будівлі. Цього разу основні елементи пам’ятки вціліли, однак сам факт удару по вже захищеному об’єкту знову демонструє небезпеку, у якій перебуває культурна спадщина Харківщини.
За даними керівника Богодухівської районної військової адміністрації Анатолія Рисцова, російські війська вдарили по музею 12 травня безпілотником «Молнія». Цей тип атаки вкотре підтверджує, що російська війна проти України давно вийшла за межі фронтових зіткнень і системно зачіпає цивільні, історичні, освітні та культурні об’єкти. Музей Сковороди не має військового значення. Його цінність полягає в іншому — у пам’яті, історії, символах і зв’язку українського суспільства зі своєю інтелектуальною традицією. Саме тому удари по таких місцях сприймаються як атака не лише на будівлю, а й на українську ідентичність.
Наразі поліція, рятувальники ДСНС і профільні фахівці документують наслідки обстрілу та складають технічний акт пошкоджень. Така робота має подвійне значення. По-перше, вона необхідна для організації ремонту й усунення наслідків атаки. По-друге, вона формує доказову базу для фіксації воєнних злочинів Росії проти культурної спадщини України. У кожному такому випадку важливо не лише відновити пошкоджене, а й зафіксувати, хто, коли й чим завдав удару, які наслідки це мало і який статус мав об’єкт.
Міністерство культури вже повідомило ЮНЕСКО про пошкодження. Найближчим часом Департамент культури й туризму Харківської ОВА має направити до організації офіційний лист щодо можливості проведення ремонтних робіт і усунення наслідків обстрілу силами підрядної організації. Залучення ЮНЕСКО в таких ситуаціях важливе не лише як міжнародна формальність. Це спосіб показати світові, що українські пам’ятки продовжують зазнавати атак, навіть коли над ними встановлюють захисні конструкції й ведуть роботи зі збереження.
Музей у Сковородинівці присвячений життю і творчості Григорія Сковороди — однієї з ключових постатей української філософської та літературної традиції. Його заснували в 1972 році. У фондах музею зберігаються особисті речі філософа, видання його творів, наукова й художня література, етнографічні предмети, картини, графіка та скульптури. Поруч з основною будівлею розташована могила Сковороди. Через це Сковородинівка є не просто музейною локацією, а місцем пам’яті, паломництва, дослідження й культурного зв’язку між сучасною Україною та її духовною історією.
Григорій Сковорода для українців — не лише автор афоризмів, філософських трактатів і байок. Він став символом внутрішньої свободи, незалежності мислення, відмови від служіння примусу й пошуку власного шляху. Його образ особливо потужно звучить під час війни, коли Україна захищає не тільки територію, а й право бути собою. Тому удар по музею Сковороди завжди має додатковий символічний вимір. Російська зброя б’є по місцю, яке втілює ідею свободи духу, самопізнання й української культурної тяглості.
Музей уже зазнавав значних руйнувань у ніч проти 7 травня 2022 року. Тоді російська ракета влучила під дах будівлі, після чого спалахнула сильна пожежа. Вогонь охопив приміщення музею, а сама будівля зазнала важких ушкоджень. З-під попелу згодом дістали статую філософа, яка стала одним із символів стійкості пам’ятки. Цей образ — постать Сковороди серед руїн — закарбувався в суспільній пам’яті як доказ того, що культура може бути фізично поранена, але не знищена.
Саме після руйнування 2022 року захисне укриття над будівлею набуло особливого значення. Воно мало допомогти зберегти залишки пам’ятки, убезпечити її від атмосферного впливу, дати можливість фахівцям працювати над консервацією та відновленням. Тепер російський удар пошкодив уже це укриття. Така ситуація показує, наскільки складним є збереження спадщини в умовах війни: пам’ятки потребують не лише реставрації, а й постійного фізичного захисту від нових атак.
У 2024 році СБУ повідомила, що встановила російського командира, який наказав ударити по музею у 2022 році. За даними слідства, це командир 159-го винищувального авіаційного полку Західного військового округу ЗС РФ Іван Панченко. Йому заочно повідомили про підозру в порушенні законів та звичаїв війни. Цей факт важливий, бо показує: атаки на культурні об’єкти мають конкретних виконавців і командирів, а не є безособовими «наслідками бойових дій». Україна документує такі злочини, щоб у майбутньому вони стали частиною судових процесів.
Російська агресія проти української культури має системний характер. Від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено або зруйновано музеї, бібліотеки, театри, будинки культури, історичні будівлі, храми, архіви й пам’ятки в різних регіонах. Частина об’єктів опинилася під окупацією, частина була пограбована, частина знищена ракетами, артилерією або дронами. У цьому ряду музей Сковороди є одним із найвідоміших символів, бо удар по ньому став ударом по постаті, яка для української культури означає свободу, мудрість і спротив несвободі.
Для Харківщини ця пам’ятка має особливе значення. Регіон, який від початку повномасштабної війни перебуває під постійною загрозою обстрілів, зберігає величезну культурну й історичну спадщину. Сковородинівка — частина цієї спадщини, і її збереження є важливим не лише для місцевої громади, а й для всієї країни. Коли музей пошкоджують знову, це нагадує, що війна триває не тільки на лінії фронту. Вона триває в боротьбі за пам’ять, за право на власну історію й за фізичне виживання місць, які цю історію зберігають.
Водночас нинішня інформація про те, що конструктив самої пам’ятки не постраждав, дає підстави для обережного оптимізму. Якщо пошкодження обмежуються дахом укриття, фахівці зможуть організувати ремонт і продовжити роботи зі збереження музею. Але для цього потрібні ресурси, безпекові умови, погодження, технічна експертиза й міжнародна підтримка. В умовах постійної загрози кожен ремонт культурної пам’ятки на прифронтових територіях є складною операцією, яка потребує не меншої уваги, ніж звичайне будівельне відновлення.
Ця атака також підкреслює важливість швидкого реагування держави на пошкодження культурних об’єктів. Повідомлення ЮНЕСКО, технічний акт, робота ДСНС, поліції та профільних фахівців — усе це частини єдиного процесу захисту спадщини. Україна має не лише рятувати пам’ятки, а й показувати світу масштаби російського культурного терору. Бо знищення музеїв і пам’яток — це не побічний ефект війни, а спосіб ударити по основах національної пам’яті.
Музей Сковороди в Сковородинівці вже став символом української стійкості. Його руйнували, але він не зник із культурної мапи. Його захищають, документують, планують відновлювати й повернути до життя. Нова атака по укриттю лише підтверджує, наскільки важливо не зупиняти цю роботу. Бо кожна збережена пам’ятка — це доказ того, що Росії не вдалося стерти українську культуру, навіть коли вона б’є по ній ракетами й дронами.
Удар по захисному укриттю над музеєм Григорія Сковороди — це ще один воєнний злочин проти української пам’яті. Але це також нагадування про відповідальність держави, фахівців, міжнародних партнерів і суспільства за збереження того, що формує українську ідентичність. Будинок, у якому жив і помер Сковорода, пережив пожежу, руйнування й тепер нові пошкодження. Його історія стала частиною історії сучасної війни — війни, у якій Україна захищає не лише міста й кордони, а й сенси, без яких неможлива свобода.
