Посли держав Європейського Союзу не змогли погодити зміст 21-го пакета санкцій проти Росії під час позачергового засідання Комітету постійних представників ЄС у неділю, 12 липня. Попри значний прогрес у переговорах, низка суперечливих положень залишилася без підтримки всіх держав-членів. Обговорення мають продовжити 13 липня, коли європейські дипломати спробують знайти компроміс щодо обмежень, спрямованих проти російської воєнної економіки, енергетичних доходів і осіб, причетних до агресії проти України.
Комітет постійних представників, відомий як Coreper, відіграє ключову роль у підготовці рішень Ради ЄС. Саме на цьому рівні дипломати узгоджують формулювання документів, усувають розбіжності між державами та готують питання до остаточного затвердження міністрами. Санкційні рішення потребують одностайної підтримки всіх країн Євросоюзу, тому навіть застереження однієї столиці може відтермінувати ухвалення цілого пакета або змусити партнерів пом’якшити окремі положення.
За інформацією дипломатичних джерел, учасникам недільного засідання вдалося суттєво зблизити позиції, однак остаточного рішення вони не досягли. Серед найбільш проблемних тем залишаються запропонована заборона на в’їзд до Євросоюзу для російських бойовиків, обмеження в рибній галузі та заходи, пов’язані з нафтогазовим сектором Росії. Деякі держави продовжують висловлювати застереження щодо масштабу, юридичного оформлення або можливих економічних наслідків цих обмежень.
Заборона на в’їзд для російських громадян, які брали участь у війні проти України, має не лише практичне, а й політичне значення. Йдеться про людей, які могли бути безпосередньо залучені до бойових дій, окупації українських територій або діяльності російських силових структур. Прихильники жорсткого підходу вважають, що такі особи не повинні отримувати можливість вільно подорожувати країнами ЄС після участі у збройній агресії.
Водночас запровадження загальної заборони потребує чіткого юридичного механізму. Державам необхідно визначити, на підставі яких даних встановлюватимуть участь конкретної людини у війні, які установи формуватимуть відповідні списки та як розглядатимуть можливі оскарження. Через це частина країн наполягає на додатковому опрацюванні положення або звуженні категорій осіб, яких стосуватиметься обмеження.
Не менш складними є переговори щодо російської рибної галузі. Обмеження у цій сфері можуть стосуватися доступу продукції на європейський ринок, квот, компаній-посередників та схем, за допомогою яких товари російського походження потрапляють до ЄС через треті країни. Для окремих держав рибна промисловість має значну економічну вагу, тому вони прагнуть уникнути дефіциту продукції, різкого зростання цін або негативних наслідків для власних переробних підприємств.
Через це переговори зосереджені не лише на політичній доцільності санкцій, а й на можливих винятках, перехідних періодах та контролі походження продукції. Надмірне пом’якшення обмежень може знизити їхню ефективність, тоді як занадто швидке запровадження заборон здатне створити проблеми для європейських компаній, які роками працювали з російськими постачальниками.
Найбільш чутливою частиною пакета традиційно залишається нафтогазовий сектор. Доходи від продажу енергоносіїв є одним із головних джерел наповнення російського бюджету та фінансування воєнної машини. Європейський Союз протягом років скорочує залежність від російських ресурсів, запроваджує обмеження проти компаній, танкерів і фінансових посередників, а також намагається перекрити способи обходу вже чинних санкцій.
Проте різний рівень енергетичної залежності держав-членів і відмінності у структурі їхніх економік ускладнюють погодження нових заходів. Частина країн має більше можливостей швидко відмовитися від російських ресурсів, тоді як інші наполягають на триваліших перехідних періодах, гарантіях альтернативних постачань або спеціальних винятках. У результаті енергетичні обмеження нерідко стають предметом найскладніших переговорів.
Під час підготовки 21-го пакета Європейська комісія пропонувала зосередитися на секторах, які можуть завдати найбільшого удару по здатності Росії продовжувати війну. Серед пріоритетних напрямів називали енергетику, фінансові послуги, криптоактиви, торгівлю та протидію схемам обходу обмежень. Окрему увагу приділяли мережам, які допомагають російським компаніям отримувати західні технології, проводити платежі та продавати сировину через посередників.
Відсутність рішення на недільному засіданні не означає відмови Євросоюзу від нового пакета. У дипломатичній практиці такі затримки часто свідчать про пошук формулювань, які дозволять зберегти основний тиск на Росію та водночас врахувати національні інтереси всіх держав-членів. Переговори можуть завершитися вилученням окремих пунктів, звуженням їхньої дії, додаванням винятків або перенесенням найбільш спірних заходів до наступних санкційних рішень.
Однак кожне пом’якшення викликає дискусію про те, чи не втратить пакет свою первинну ефективність. Для заподіяння реальної шкоди російській економіці санкції мають охоплювати не лише окремі компанії та посадовців, а й цілі фінансові, торговельні та логістичні ланцюги. Якщо в документах залишається велика кількість винятків, російські структури можуть використовувати їх для продовження операцій через пов’язані компанії або треті держави.
Для України швидке ухвалення пакета має принципове значення. Київ неодноразово наголошував, що санкції повинні не лише демонструвати політичне засудження агресії, а й реально скорочувати ресурси, які Росія спрямовує на виробництво ракет, безпілотників, боєприпасів та іншого озброєння. Чим довше російські компанії зберігають доступ до доходів, технологій і міжнародних фінансових каналів, тим більше можливостей Кремль має для продовження війни.
Водночас ефективність нових обмежень залежить не тільки від переліку заборон, а й від контролю за їх виконанням. Росія активно використовує компанії у третіх країнах, зміну прапорів суден, складні ланцюги власності, криптовалютні операції та паралельний імпорт. Тому кожен наступний пакет дедалі більше спрямований на закриття лазівок, відповідальність посередників і виявлення структур, які допомагають обходити санкційний режим.
Окремою проблемою залишається так званий тіньовий флот, за допомогою якого Росія намагається продовжувати експорт енергоносіїв в обхід обмежень. У таких схемах можуть використовуватися застарілі судна, непрозорі страхові механізми, часта зміна власників і прапорів, а також перевантаження нафти у морі. Протидія цим операціям потребує координації санкційної, фінансової та морської політики держав ЄС.
Затримка з погодженням також показує внутрішню складність європейської санкційної політики. Держави ЄС мають різні економічні інтереси, енергетичні системи, торговельні зв’язки та внутрішньополітичні обставини. Проте необхідність одностайного рішення одночасно є і слабким місцем, і важливим джерелом легітимності спільної політики. Після затвердження пакет стає обов’язковим для всіх держав-членів, а його положення мають виконуватися на всій території Євросоюзу.
Очікується, що 13 липня дипломати повернуться до трьох основних блоків розбіжностей і спробують підготувати компромісний текст. Можливість швидкого ухвалення залежатиме від того, чи погодяться держави зняти свої застереження або прийняти уточнені формулювання. Якщо цього не станеться, обговорення може тривати довше, а частину найбільш суперечливих пропозицій можуть відкласти.
Нинішня дискусія відбувається на тлі продовження російських атак на українські міста та спроб Москви пристосуватися до вже запроваджених економічних обмежень. Саме тому для ЄС важливо не лише зберегти єдність, а й не допустити надмірного послаблення пакета в процесі пошуку компромісу. Результат переговорів покаже, наскільки далеко європейські столиці готові піти у скороченні російських доходів і посиленні персональної відповідальності учасників агресії.
