Цифрові екрани та проїзд по 30 гривень: у Києві загострилася суперечка навколо громадського транспорту

У наземному громадському транспорті Києва можуть встановити близько двох тисяч цифрових екранів. Монітори планують розмістити в автобусах, тролейбусах і трамваях, офіційно пояснюючи проєкт необхідністю оперативно інформувати пасажирів про розклад руху, зміни маршрутів, надзвичайні ситуації та погодні умови. Водночас громадська організація «Пасажири Києва» застерігає, що значну частину ефірного часу можуть зайняти рекламні матеріали, а комунальні перевізники не отримуватимуть основної вигоди від їх розміщення.

За інформацією активістів, проведення інвестиційного конкурсу просуває депутат Київської міської ради та директор «Київського інвестиційного агентства» Богдан Чорній. Ініціатором проєкту називають ТОВ «Є Вай Фай». Пропозиція вже отримала погодження Департаменту транспортної інфраструктури, Управління з питань реклами та комунального підприємства «Київпастранс». 10 липня Департамент економіки та інвестицій підтримав ініціативу, визначив «Київпастранс» замовником і доручив підготувати конкурсну документацію.

Інвестиційна модель передбачає, що обладнання може встановлюватися за кошти приватного партнера, який натомість отримуватиме право використовувати екрани для комерційного контенту. Це дозволяє місту не витрачати бюджетні гроші на закупівлю техніки, однак ключовим залишається питання розподілу доходів. «Пасажири Києва» стверджують, що рекламні надходження переважно отримуватимуть приватні компанії-посередники, тоді як транспортні підприємства, у салонах яких працюватимуть монітори, не матимуть належної фінансової користі.

Богдан Чорній наголошує на інформаційній функції майбутньої системи. У теорії екрани можуть показувати актуальні зупинки, попереджати про перекриття вулиць, повітряні тривоги, затримки, аварії, зміни руху та інші події. Для Києва, де через воєнні ризики й пошкодження інфраструктури маршрути іноді доводиться коригувати оперативно, такий канал зв’язку справді може бути корисним. Проте його цінність залежатиме від доступу до актуальних транспортних даних і співвідношення суспільно важливої інформації та реклами.

Активісти посилаються на досвід столичного метрополітену, де цифрові монітори значною мірою використовуються для комерційних оголошень. Вони побоюються, що інформація про маршрути, погоду чи надзвичайні ситуації стане лише формальним обґрунтуванням для створення масштабної рекламної мережі. За такого сценарію пасажири отримають ще один рекламний носій у замкненому просторі салону, а місто не матиме пропорційного джерела коштів для розвитку перевезень.

Особливо гостро дискусія сприймається на тлі різкого підвищення вартості проїзду. Із 15 липня разова поїздка в метро, автобусі, трамваї, тролейбусі та фунікулері коштує 30 гривень замість попередніх восьми. Відповідне розпорядження підписав міський голова Віталій Кличко. Раніше Департамент транспортної інфраструктури повідомляв, що запровадження нових цін відкладають, оскільки проєкт ще проходить погодження і остаточної дати немає. Однак документ завершив процедуру та набув чинності у визначений термін.

Міська влада пояснює перегляд тарифів зростанням вартості електроенергії, пального, ремонтів, запчастин, обслуговування інфраструктури та оплати праці. За розрахунками транспортних підприємств, економічно обґрунтована вартість поїздки у 2026 році становить 64,60 гривні в метро та 44,14 гривні в наземному комунальному транспорті. Тариф у 30 гривень залишається нижчим за заявлену собівартість, а різницю місто має покривати через бюджетну підтримку та інші джерела.

Для регулярних пасажирів запроваджена система знижок. Ціна однієї поїздки залежить від кількості, яку одночасно купують на транспортну картку, і поступово знижується від 30 до 25 гривень. Найнижчий тариф діє під час придбання пакета з 50 поїздок. Також запроваджені місячні квитки на 46, 62, 92 або 124 поїздки, де фактична вартість кожної становить близько 23–24 гривень.

Безлімітний місячний квиток на всі види комунального транспорту встановили на рівні 3656 гривень. Це на 25% менше від початкової пропозиції у 4875 гривень, однак навіть знижена ціна залишається значною для багатьох мешканців столиці. Пільги для визначених категорій населення зберігаються: студенти сплачуватимуть половину вартості місячного проїзного, учні їздитимуть безоплатно протягом навчального року, а влітку платитимуть 25% тарифу.

Придбані до 14 липня поїздки зберігають чинність до 14 вересня 2026 року. Після цієї дати невикористаний ресурс мають перерахувати у грошовий еквівалент і зарахувати на баланс транспортної картки. Орієнтовно з 1 серпня місто також планує запровадити пересадковий квиток за 60 гривень, який дозволятиме необмежено пересідати між видами комунального транспорту протягом 90 хвилин.

Критики нових тарифів попереджають, що різке подорожчання може скоротити пасажиропотік комунального транспорту. Частина містян може рідше користуватися метро, автобусами, трамваями й тролейбусами або перейти до приватних перевізників. Команда «Про мобільність» вважає, що «Київпастранс» ризикує втратити пасажирів, тоді як маршрутки можуть збільшити свої доходи. Такий розвиток подій послабить комунальну систему саме тоді, коли місто обґрунтовує підвищення тарифів необхідністю її фінансової стабілізації.

На цьому тлі проєкт двох тисяч екранів стає питанням не лише цифровізації. Громадськість очікує прозорих умов конкурсу, зрозумілої моделі розподілу рекламних доходів, обмеження частки комерційного контенту та гарантій, що обладнання справді працюватиме в інтересах пасажирів. Якщо транспортні підприємства не отримуватимуть від реклами відчутних надходжень, а монітори переважно транслюватимуть ролики, аргумент про покращення інформування виглядатиме недостатнім.

Київ опинився перед необхідністю одночасно модернізувати транспорт, утримувати рухомий склад, забезпечувати доступність перевезень і шукати нові джерела фінансування. Приватні інвестиції можуть допомагати місту, але лише за умов, коли суспільна вигода чітко закріплена в договорі й піддається контролю. Інакше цифрові екрани ризикують стати символом суперечності: пасажири платитимуть у кілька разів більше за поїздку, а комерційний потенціал простору всередині комунального транспорту використовуватимуть передусім приватні оператори.