Президент Володимир Зеленський заявив, що Росія планує залучити для виконання завдань на своїй території ще від 30 до 50 тисяч громадян Північної Кореї, які можуть бути пов’язані з військовими операціями, логістикою та обслуговуванням російської воєнної машини. За словами глави держави, співпраця Москви і Пхеньяна вже давно вийшла за межі постачання окремих партій боєприпасів або ракет і поступово перетворюється на масштабне військове партнерство. Україна бачить у цьому загрозу не лише для себе, а й для держав Азії, оскільки КНДР отримує унікальний досвід сучасної війни, який у майбутньому може бути використаний у конфліктах на Тихоокеанському напрямку.
Зеленський наголосив, що присутність північнокорейців у Росії вже не є поодиноким явищем. За його словами, спочатку йшлося про сотні людей, пізніше — про тисячі, а тепер Москва та Пхеньян нібито ухвалили рішення про значно масштабніше залучення. Президент заявив, що на території Росії можуть перебувати від 30 до 50 тисяч північнокорейців. Українська сторона, за його словами, відстежує їхню появу та розуміє, що КНДР використовує російсько-українську війну як можливість навчатися веденню бойових дій у реальних умовах.
Цей аспект Зеленський назвав одним із найбільш небезпечних наслідків зближення Москви і Пхеньяна. Північна Корея десятиліттями будувала значну армію, однак практично не мала досвіду масштабної сучасної війни із застосуванням безпілотників, високоточної зброї, систем радіоелектронної боротьби, далекобійної артилерії та складних систем протиповітряної оборони. Війна Росії проти України дає їй можливість отримати ці знання безпосередньо на практиці. Північнокорейські військові та фахівці можуть вивчати сучасні тактики, аналізувати застосування західної зброї та адаптувати власні сили до нових умов ведення війни.
Для держав Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону така перспектива створює окрему проблему. Зеленський прямо пов’язав отримання КНДР бойового досвіду з потенційними кризами у регіоні. Якщо напруження навколо Корейського півострова або в іншій частині Тихого океану зростатиме, Пхеньян уже матиме значно краще уявлення про те, як працює сучасне поле бою. Таким чином, війна в Україні фактично може стати для Північної Кореї масштабним військовим полігоном, де вона отримує технологічний і тактичний досвід за підтримки Росії.
Президент також нагадав, що співпраця КНДР із Росією вже безпосередньо відчувається в Україні. Північнокорейські ракети неодноразово знаходили після російських ударів по українській території. Наприкінці липня одна з таких атак мала особливо трагічні наслідки: під час удару по населеному пункту біля Кривого Рогу загинули шестеро членів однієї родини. Пізніше було виявлено вирву ще від однієї балістичної ракети KN-23, що свідчило щонайменше про два запуски північнокорейських ракет під час тієї атаки. Для України постачання таких боєприпасів означає пряме збільшення російського ракетного арсеналу та додаткову загрозу для цивільних міст.
Ще серйознішим сигналом стало повідомлення про можливе розгортання у Воронезькій області Росії окремого північнокорейського ракетного підрозділу. Йшлося про формування, яке потенційно може мати до шести пускових установок та приблизно 120 балістичних ракет. За наявними даними, Росія вже могла отримати від Північної Кореї десятки таких ракет. Якщо північнокорейські військові почнуть самостійно обслуговувати ракетні комплекси на території РФ, це означатиме ще глибшу інтеграцію КНДР у війну проти України.
Українська влада вже дала зрозуміти, якою буде реакція на подібний сценарій. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що у разі розгортання північнокорейського ракетного підрозділу для ударів по українській території він автоматично стане легітимною військовою ціллю для Збройних сил України. Київ фактично попереджає Пхеньян, що безпосередня участь його військових у ракетних атаках означатиме можливість їхнього знищення на території Росії.
На цьому тлі Зеленський закликав Південну Корею активніше співпрацювати з Україною. Президент зазначив, що Сеул має очевидний стратегічний інтерес у тому, щоб отримувати інформацію про дії, технології та військові можливості Північної Кореї. Україна, яка безпосередньо стикається з північнокорейськими ракетами та може отримувати дані про роботу їхніх систем у бойових умовах, фактично володіє унікальним масивом досвіду. Київ пропонує перетворити цю ситуацію на взаємовигідне партнерство — Україна може ділитися бойовими даними, а Південна Корея могла б надати критично необхідні системи протиповітряної оборони.
Саме ППО Зеленський назвав одним із головних дефіцитів України. Росія продовжує регулярно застосовувати ракети та ударні безпілотники, а збільшення поставок із КНДР лише посилює загрозу. Україна зацікавлена в отриманні додаткових систем, здатних перехоплювати балістичні цілі та захищати великі міста, енергетику й критичну інфраструктуру. Південна Корея має розвинений оборонно-промисловий комплекс і технології ППО, тому Київ розглядає її як потенційно важливого партнера.
Водночас співробітництво обмежується внутрішнім законодавством Південної Кореї, яке суттєво звужує можливості прямого постачання озброєння державам, що перебувають у стані війни. Зеленський визнав ці юридичні обмеження та назвав їх вибором самого Сеула, однак наголосив, що Україна продовжує дипломатичну роботу. Київ прагне знайти формат, який дозволив би Південній Кореї долучитися до посилення української оборони без порушення її внутрішніх правил.
Окрім ППО, Зеленський згадав і можливість співпраці у сфері безпілотних технологій. Україна накопичила величезний досвід використання дронів різних типів — від розвідувальних апаратів до ударних систем великої дальності. Цей досвід може бути особливо цінним для Південної Кореї на тлі розвитку північнокорейських військових технологій. Модель взаємодії могла б виглядати як обмін українськими бойовими напрацюваннями та технологіями на корейські системи ППО, компоненти або іншу військову підтримку.
Загалом зближення Росії та КНДР дедалі більше змінює характер війни. Пхеньян постачає ракети, боєприпаси та, за словами українського керівництва, готується значно збільшити людську присутність у Росії. Москва натомість може передавати Північній Кореї технології, ліцензії, військові знання та досвід, які десятиліттями були для неї недоступними. Це вже не ситуативна співпраця двох ізольованих режимів, а формування військового партнерства, наслідки якого можуть відчуватися далеко за межами України.
Для Росії північнокорейська допомога дозволяє частково компенсувати величезні витрати боєприпасів і людських ресурсів у затяжній війні. Для КНДР участь у цьому союзі відкриває доступ до реального поля бою та російських технологій. Для України це означає появу нових викликів, а для Південної Кореї та її союзників — ризик отримати значно досвідченішу і технологічно підготовленішу північнокорейську армію. Саме тому заява Зеленського про 30–50 тисяч північнокорейців звучить не лише як попередження про нове посилення Росії, а й як сигнал усій Азії: досвід війни в Україні може одного дня повернутися на Корейський півострів.
