Україна суттєво посилює далекобійні та артилерійські можливості на тлі затяжної війни з Росією. Йдеться про масштабну партію американського озброєння, придбаного через Туреччину, яка включає 70 балістичних ракет M39 ATACMS, 12 реактивних систем залпового вогню M270 MLRS, понад 2,5 тисячі реактивних снарядів M26 та 47 тисяч касетних артилерійських боєприпасів калібру 203 мм. Передача має відбутися після завершення передбаченої американським законодавством процедури розгляду документів у Конгресі США. У разі відсутності спільної резолюції про блокування угоди дозвіл Вашингтона на реекспорт набуде чинності автоматично. За масштабами та складом ця партія може стати одним із найпомітніших одночасних поповнень українського арсеналу далекобійного вогню за останній час.
Відповідні документи Державний департамент США передав Конгресу 3 серпня, а інформація про майбутню передачу була оприлюднена в офіційному протоколі роботи американського законодавчого органу за 6 серпня. Американське законодавство вимагає повідомляти Конгрес про подібні операції, якщо вартість основних зразків оборонного обладнання перевищує 14 мільйонів доларів або загальна сума інших оборонних товарів та послуг становить щонайменше 50 мільйонів. Окремого голосування за дозвіл на передачу не потрібно: якщо протягом 15 календарних днів Сенат і Палата представників не заблокують угоду спільною резолюцією, вона може рухатися далі. Передачу озброєння планують розпочати одразу після завершення цього терміну.
У списку озброєння центральне місце посідають 70 ракет M39 ATACMS. Це рання серійна модифікація американської оперативно-тактичної ракети з максимальною дальністю близько 165 кілометрів. Хоча за сучасними стандартами M39 поступається новішим варіантам ATACMS за дальністю та точністю, її бойова частина робить ракету надзвичайно небезпечною для великих скупчень техніки, особового складу та систем протиповітряної оборони. Одна ракета несе близько 950 уламкових суббоєприпасів M74, які розсіюються над значною територією та здатні накривати великі площинні цілі. Загальна маса касетної бойової частини становить приблизно 560 кілограмів.
Кожен суббоєприпас M74 має діаметр близько 75 міліметрів та важить приблизно пів кілограма. Під час детонації він утворює сотні уламків, які розлітаються навколо точки вибуху. Така конструкція насамперед розрахована на ураження незахищеної та легкоброньованої техніки, живої сили, радіолокаційних станцій, засобів ППО, командних пунктів, складів і позицій, розосереджених на великій території. Для України особливе значення має не лише сама кількість ATACMS, а можливість використання десятків ракет у межах системної кампанії ударів, а не поодиноких пусків. Це потенційно дозволяє створювати постійний тиск на російську військову інфраструктуру в межах доступної дальності.
Разом із ракетами Україна має отримати 12 пускових установок M270 MLRS. Це гусенична реактивна система залпового вогню, яка є важчим аналогом колісної HIMARS і може застосовувати ті самі сімейства високоточних ракет GMLRS та ATACMS. Головна перевага M270 полягає у подвійній пусковій установці: машина здатна одночасно перевозити два стандартні контейнери з боєприпасами, тоді як HIMARS використовує один. Для ракет ATACMS це означає можливість мати одразу дві готові до запуску ракети на одній машині. Поява ще 12 M270 збільшить не лише кількість доступних пускових, а й гнучкість застосування західних реактивних систем на фронті.
Не менш масштабною є передача 2524 некерованих реактивних снарядів M26 калібру 227 міліметрів. Це боєприпаси, створені для систем M270 та оснащені касетною бойовою частиною DPICM. Вони не мають точності сучасних GMLRS, однак можуть використовуватися для масованого ураження площинних цілей. Йдеться про райони концентрації російських військ, техніки, польові позиції, артилерійські батареї та інші об’єкти, для яких не завжди доцільно витрачати дорогі високоточні ракети. Фактично Україна отримує можливість розділити завдання між дорогими високоточними боєприпасами та значно дешевшими ракетами для масованого вогню.
Окремою позицією в документах значаться 47 тисяч касетних артилерійських снарядів M509A1 калібру 203 міліметри. Вони можуть використовуватися зі ствольною артилерією відповідного калібру, зокрема самохідними гарматами радянського типу 2С7 «Піон» та американськими M110. Кількість у 47 тисяч одиниць особливо привертає увагу, оскільки йдеться вже не про символічне поповнення запасів, а про великий резерв артилерійських боєприпасів. Для українських 2С7, які мають значну дальність вогню та залишаються одними з найпотужніших артилерійських систем у своєму класі, така партія може суттєво розширити можливості застосування.
Передачу планують здійснювати за участі турецьких, болгарських та американських оборонних і логістичних компаній, які спеціалізуються на експорті військової продукції. У документах Держдепартаменту зазначено, що Вашингтон готовий дозволити операцію, оскільки вона відповідає американським цілям у сфері безпекової допомоги Україні. Водночас Туреччина, за інформацією американської сторони, прагне позбутися частини старіших запасів озброєнь, щоб спрямувати кошти на модернізацію власних збройних сил і підтримання сучасніших систем. Для Києва це створює можливість отримати великі обсяги боєприпасів, які для однієї країни вже вважаються застарілими, але в умовах великої континентальної війни залишаються потужним та затребуваним інструментом.
Саме формат угоди також є показовим. Україна дедалі частіше отримує озброєння не лише безпосередньо зі складів США або країн Європи, а через складні схеми закупівель, реекспорту та залучення третіх держав. Таким чином можна знаходити значні резерви військової техніки, які роками зберігалися на складах союзників і партнерів. Туреччина в цьому випадку фактично стає джерелом великої партії американських систем, які можуть бути оперативно повернуті у війну вже на українському боці.
Важливо й те, що оголошення про закупівлю з’явилося невдовзі після зустрічі президента України Володимира Зеленського з представниками американської оборонної корпорації Lockheed Martin. Компанія виробляє широкий спектр критично важливого для України озброєння, включно з ракетними системами, авіаційною технікою та компонентами протиповітряної оборони. Сама зустріч не означає прямого зв’язку з турецькою угодою, однак демонструє загальну тенденцію: Київ намагається одночасно працювати і з виробниками нової зброї, і з країнами, які мають значні запаси вже виготовлених систем.
Найближчим часом ключовим буде завершення американської процедури погодження реекспорту. Документи були передані Конгресу 3 серпня, а законодавцям відведено 15 календарних днів для потенційного блокування операції. При цьому Палата представників перебуває на канікулах до кінця серпня, а Сенат — до середини вересня. Якщо Конгрес не втрутиться, передача може перейти у практичну фазу фактично автоматично. Після цього головними питаннями стануть логістика, технічний стан озброєння, підготовка до використання та темпи надходження боєприпасів в Україну.
Для російської армії особливо небезпечним може бути саме поєднання різних систем в одній великій партії. M270 забезпечують додаткові пускові платформи, ATACMS — дальні удари, M26 — масований реактивний вогонь, а десятки тисяч 203-мм снарядів — тривале артилерійське забезпечення. Це не одна «чарівна зброя», здатна самостійно змінити перебіг війни, а комплексне посилення відразу кількох рівнів вогневої підтримки. І саме масштаб запасів може виявитися не менш важливим за характеристики окремих ракет чи установок.
Якщо вся заявлена партія буде передана в повному обсязі, Україна отримає один із найбільших пакетів далекобійних і касетних боєприпасів, про які стало відомо останнім часом. 70 ATACMS дають можливість планувати серії ударів, 12 M270 збільшують число доступних носіїв, а десятки тисяч артилерійських і реактивних боєприпасів забезпечують значний запас для фронту. Для України це шанс істотно наростити щільність вогню, а для російських військ — перспектива появи нової хвилі ударів по тилових районах, складах, системах ППО та концентраціях сил у межах досяжності українських ракетних комплексів.
